Христина (імена в матеріалі змінено) бігла, падала, але підводилася і знову бігла. Зрештою, видобула з легкої курточки мобільний телефон. Знайшла номер матері, проте знову впала, спіткнувшись об трухлявий пеньок. Підвестися забракло сил.
Сигнал пішов.
Мати стурбовано спитала:
— Доню, чому не дзвониш? Ти вже мала приїхати…
Перевівши дух, дочка відказала:
— Мамо, мене хочуть згвалтувати.
У матері — німий шок.
— Мамо, ти мене чуєш?
Матір, наче вогнем обпекло:
— Ти де?!! Що з тобою?!
— У лісі… Біля міста… Там, де ми колись із батьком відпочивали…

На місце пригоди мчали поліцейські і «швидка». Христину знайшли швидко. З нею спочатку попрацювали лікарі. Потім — правоохоронці.
Однак оперативник, капітан Бойчак, насамперед поцікавився:
— А чому ви спочатку подзвонили матері, а не в поліцію?
Христина стенула плечима. Широко розплющеними очима дивилася в якусь одну точку…
Та хіба в такій ситуації дівчина, дитина, якій ось-ось виповнилося сімнадцять, могла цілком керувати своїми діями? На дисплеї в першому рядку в контактах була «мама», і машинально натиснула. А кому, як не рідній людині, сповістити про свою біду?..
Було наступне запитання правоохоронця:
— Чому ви подумали, що вас хотіли згвалтувати?
Христина перевела погляд на чорнявого капітана. Вказівним пальцем правої руки торкнулася кутика губ. Заплющивши очі, застогнала від болю. Відтак, підібравши з чола пасмо каштанового волосся, вже роздратовано відказала:
— Думаєте, я сама собі роздерла губи?
— А хто?
— Той насильник. Він мені в рот запихав хустинку. Щоб не кричала. Ви мені не вірите?
Капітан, підвівшись, нервово з руки в руку переклав ручку.
— Чому, вірю, — сказав стримано і з ледь помітною посмішкою продовжив: — Але ви зберіться. Ваші свідчення на кшталт «Підвозив», «Почав чіплятися», «Звернув на польову дорогу», «Затикав рот хустинкою, щоб не кричала»…
— А цього мало? — зі сльозами на очах вичавила дівчина.
— Гаразд, — капітан сів. — Номер машини запам’ятали?
— Та який номер!
— Модель?
— Сріблястого кольору.
— Ясно.
— А звідки ви їхали?
— В однокурсниці була. В гостях.
— Так.
— Вона мене провела. На рейсовий автобус я запізнилася. Вирішила діставатися додому попутками. Ось і спинився той… Ага, це була іномарка.
— Та-ак?
— Кільця спереду були. Переплетені.
— Вже добре! Пригадуйте ще.
Христина ввігнула голову. За хвилю випалила:
— Ам!..
— Що «Ам»?
— Номер. І…
— Ну, згадуйте, згадуйте. Швидше. Час спливає.
— Перші: сім… нуль… Ні, більше не пам’ятаю. Ні.
— Хоч щось. Описати зможете того чоловіка.
— Спробую.
— І місце, де це трапилося, можете показати?
— Так. Так.
Капітан підійшов до старшого лейтенанта Гризька, котрий мовчки стояв біля вікна. Щось йому сказав. Після того підлеглий швидко вийшов із кабінету.

Віктор Шапаклін волав на все відділення поліції.
— Яка підозра?! Яка малолітка?! Ви з глузду з’їхали?!
А коли його завели до кабінету, і він побачив біля столу Христину, то дещо обм’як. Нервово погигикав, а відтак з якоюсь відразою кинув:
— А! Оце чудо?!
— Тобто? — Бойчак пильно подивився на підозрюваного.
— Ну, підвозив. — Шапаклін зрештою сів на той стілець, на який йому вказав господар кабінету. — Стояла така на дорозі. Трасова!
У Христини на очах виступили сльози. Капітан став до неї спиною, щоб того не бачив Шапаклін. Кивнув до нього:— Продовжуйте.
— А що там продовжувать. Їду. Махає рукою. Глазки строїть. Понятно шо…
— Далі!
— Ну… Став. Кажу: «Сідай, мала». І знаєте, вона оголила свої фари! Ну, цицьки. Мовляв, я повнолітня. А я що? Я — мужик розведений.
— А фото? — урвав капітан Шапакліна.— Зроблені вами вашим мобільним телефоном.
Капітан показав знімки, на яких Шапаклін тримається за груди Христини і скалить зуби.
Капітан Бойчак з огидою спитав:
— Селфі полюбляєте?
— Яке селфі?
Озвалася Христина:
— Коли він мене фотографував напівоголену, то казав, що викладе знімки в Інтернет, якщо я комусь про це розкажу.
— Та бреше вона! — скочив Шапаклін. — Чого ви слухаєте цю проститутку?
На Христининих очах знову виступили сльози.
Шапакліна дещо вгамували, зацитькали.

Спочатку на місце злочину возили Христину. Вона показувала, де повертала на польову дорогу іномарка. Де вона вистрибувала з машини. Де на узліссі Шапаклін її наздогнав, повалив на землю і, зриваючи з неї одяг, робив селфі. Дівчина також розповіла, як їй вдалося вирватися і втекти від насильника.
На це місце, для проведення слідчого експерименту, привозили і Шапакліна. Однак той і далі стояв на своєму: вона сама погодилася на секс, але потім, мовляв, їй щось вдарило в голову, і вона дременула в лісосмугу.
— А селфі?
— Вона сама дала себе сфотографувати. За гроші.

Слідство тривало. І правоохоронці таки передали до суду факти спроби згвалтування неповнолітньої, насильника Шапакліна на чотири роки відправили за грати.
Ось такий випадок трапився із неповнолітньою Христиною. Після того вона до подруги продовжувала їздити, щоправда, зрідка. Але попутні автівки більше не зупиняла. А якщо хтось із водіїв і сам зупинявся, то вона до незнайомців не сідала, відбувалася просто:
— Зараз за мною приїде машина. А он, здається, вже їде.
І ті забиралися геть.