Щоб не казали, що не чули і не бачили: відділ культури знову оголосив конкурс на кращий проект пам’ятника

Звягельська історія «про коня» має всі шанси стати міською легендою — такою собі казочкою-міфом, яку краєзнавці переповідатимуть туристам. Був кінь — не стало коня, з’явився новий — і знову щез… Тож, доки свіжі у пам’яті події, допоможемо майбутнім екскурсоводам із основою для сюжету. Або, як починаються телесеріали, що транслюються роками: «У попередніх серіях…».
За неповних півтора роки, що минули від рішення сесії міської ради №116 (21 липня 2016 року), пам’ятний знак по вул.Вокзальній, 2, постійно зазнає змін.
У спадщину від радянської влади Новограду дістався пам’ятник воїнам Першої кінної армії. З огляду на сучасні реалії, за своєю ідеологічною суттю, він потрапив під дію закону про декомунізацію. Як наслідок — розпочався погоджений владою демонтаж у серпні минулого року. Тут варто додати, що час від часу раніше мав місце і не погоджений владою «демонтаж»: бетонному вершнику і його коню, бувало, відбивали то ногу, то голову. У такий спосіб окремі містяни проявляли своє ставлення до комуністичного минулого.
Як тоді зазначили у відділі культури міської ради, щойно завершать роботи з демонтажу, буде оголошено конкурс на новий пам’ятник. Щоб догодити новоградцям та гостям міста, які за роки звикли до сталого позначення місця перебування, було прийнято рішення, що нова композиція також має містити фігуру коня. Перший конкурс на кращий ескізний проект відділ культури міської ради оголосив у вересні 2016-го…
«Майже два місяці на розі вулиць Шевченка і Вокзальної стовбичить уже й не кінь, а лише металевий скелет від нього: і не колишній пам’ятник, і не стартовий майданчик для нового. Словом, була мета опорядити територію на в’їзді до міста, щоб не соромитися перед гостями, а вийшло, що гостей зустрічає якесь одоробло…» — писала газета «Звягель» у жовтні 2016 року. Бо час спливав, а роботи з демонтажу старого пам’ятника зіткнулися з неабиякими труднощами. В управлінні ЖКГ міської ради тоді зауважили, що бетон, з якого вилита основа під пам’ятний знак, надзвичайно міцний. Його не вдається розбити ані кувалдами, ані зрушити з місця вантажівкою. «Потрібна спецтехніка…» — на наше запитання зауважили комунальники.
Тим часом у відділі культури чекали даремно. Як зізналася заввідділом Лариса Заєць, відколи оголошено конкурс, не надійшло жодної пропозиції. «Зараз ніхто нічого не пропонує, а коли встановлять новий пам’ятник, то знайдеться маса невдоволених», — додала Лариса Вікторівна. Як виявилося через рік, у її словах були всі сто відсотків правди.
«На Вокзальній — буде Тиша. Депутати міської ради погодили встановлення пам’ятника полковнику Михайлу Тиші на вулиці Вокзальній, 2, на місці демонтованого пам’ятника воїнам Першої кінної армії. Ціна питання — біля мільйона гривень, що спричинило черговий виток суперечок у сесійній залі. Перемогли аргументи на користь естетики і благоустрою при в’їзді в місто з боку Рівного, де нині майже рік стовбичить одоробло недорозваленого коня», — це вже уривок зі статті у «Звягелі» про пленарне засідання дванадцятої сесії міської ради сьомого скликання, що відбулося 20 квітня 2017 року.
Нарешті у серпні 2017-го, через рік після того, як розпочався демонтаж «радянського коня», перед очима звягельчан і гостей міста постав новий пам’ятник.
«Велике мистецтво прийшло до Новограда-Волинського — нова культурна вершина місцевої влади!», «Сьогодні з вікна автобуса побачила — німа пауза», «Кащік Невмирущий», «Кінь-мутант», «Вершник із коміксу», «Єдиноріг», «Жоден шедевр мистецтва і архітектури у місті не мав такого гумористичного резонансу», «Французи так само колись були незадоволені Ейфелевою вежею» — це відносно свіжі відгуки містян про стиль виконання пам’ятника українському військовому та державному діячеві, сотнику Волинського (Звягельського) полку Михайлові Тиші.
«Нині у місті активно обговорюють: кому належить ідея, куди дивиться відділ архітектури, і на що влада витрачає кошти?» — йшлося у «Звягелі» за 1 вересня 2017 року.
«Новий вершник, який мав постати на місці колишнього «коня», зник так само несподівано, як і з’явився. Очевидно, не витримав критики містян», — а це вже жовтень цього року — вступ до статті про засідання комісії з питань топоніміки та охорони культурної спадщини.
Журналістам намагалися пояснити причини, що призвели до встановлення кумедного «коня» та його загадкове зникнення: «Як виявилося, на реалізацію ідеї за початковим кошторисом, з міського бюджету планували використати 1 мільйон 400 тисяч гривень. За словами фахівців, монументальний пам’ятник нині коштує понад мільйон гривень (коли куб найдешевшого каменю — 500 доларів), і від цього нікуди не подінешся. Висока ціна, зрозуміло, викликала опір у депутатського корпусу, тому її «урізали» до 200 тисяч.
Сподівалися, що місто отримає окрасу за невеликі кошти. Втім, помилилися усі. Колишню стелу складно демонтувати (будувалося ж раніше «на віки»), тому її залишили. Разом із тим — спотворили задум, бо, відповідно до ескізу, новий вершник мав постати на тлі стіни козацької фортеці. Натомість, резюмували спеціалісти, пропорції — порушені, обіцяна об’ємність — недотримана. Зробили дешево, але не якісно».
І ось, нарешті, новий розвиток подій. 20 жовтня 2017 р. оголошено другий конкурс:
«Відділ культури і туризму міської ради оголошує конкурс на кращий ескізний проект пам’ятника на місці демонтованого пам’ятника воїнам Першої кінної армії (вул. Вокзальна, 2).
Тематика скульптурної композиції — довільна: від побутових сцен — до батальних сюжетів.
Варіанти жанрів скульптури — на вибір майстра (художника): кругла скульптура, барельєф, горельєф, стела тощо.
Учасник конкурсу має надати ескізний проект пам’ятника з територіальною прив’язкою до місця встановлення. Роботи виконуються в графічній або живописній техніці. Допускається ручна праця або комп’ютерна графіка. У проекті необхідно вказати масштаб, розміри та матеріал, з якого має бути виконаний пам’ятник.
Роботи приймаються у відділі культури і туризму за адресою: каб. №1 міського Палацу культури ім.Лесі Українки, пл.Лесі Українки, 9, м.Новоград-Волинський, Житомирська обл., 11701.
Термін надання пропозицій — до 20 грудня 2017 р.
Довідки за тел.: 5-51-13».
Як бачимо, це має шанси стати початком кінця «конячої» історії. Бо про обов’язковість присутності в скульптурній композиції коня вже не йдеться. Це «Звягелю» підтвердили й у відділі культури.
Начальник відділу Лариса Заєць пояснила, що наперед, до затвердження ескізного проекту, мова про його кошторис не ведеться. Згадані вище 200 тисяч, які передбачалося витратити на коня, виконавцю не заплатили, бо забракували роботу. «Нічого не проплачено. Управлінням ЖКГ був підготовлений гарантійний лист, але, оскільки композицію повернуто виконавцю, коштів йому не перераховано», — пояснила Лариса Вікторівна. Її автору запропоновано внести зміни — щоб вершник не був схожим «на монгола», щоб був не таким пласким — тоді, можливо, пам’ятник не викликатиме кепкування в городян, і його встановлять за Будинком офіцерів, де вже є пам’ятний знак козацькій добі.
Тим часом у соцмережах активно відреагували на оголошення нового конкурсу. Враховуючи передісторію, серйозних пропозицій поки що мало. Натомість городяни уявляють, як виглядатимуть на місці колишнього коня міфологічні персонажі, популярні кіногерої, відомі в місті люди. Можливо, дійсно, пам’ятник із серйозним підтекстом там уже не приживеться. А жартівливий — навпаки, схвально сприйметься громадою і може претендувати на туристичний об’єкт. От тільки в будь-якому разі всім, у кого є ідеї і хто реально хоче вплинути на цей процес, а не просто посміятися біля комп’ютера, треба оформити свою пропозицію, відповідно до умов конкурсу. Адже соцмережі хоч і читають, але юридичної сили написане там поки що не має.