Не солодко на вулиці Медовій: можуть залишитися без води та з порожніми обіцянками

У порядку денному сесії міської ради, що відбулася минулого тижня, було питання «Про затвердження інвестиційної програми комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на 2018 рік».
У ході обговорення йшлося про фактори, через які Водоканал зазнає збитків. Зокрема, це втрати в мережах і крадіжки води. Іншими словами, підприємство не отримує грошей і за половину тієї води, яку «підіймає» з річки. Депутати й зацікавлені називали різні шляхи впливу на ситуацію. Це — і запровадження побудинкового обліку (щоб багатоквартирний будинок сплатив за ту воду, яка облікована лічильником на вході, а не за сумарними показами лічильників у квартирах); і посилення контролю за обліком води у приватному секторі; і розширення абонентської мережі, оскільки потужності Водоканалу дозволяють це забезпечити.
Зупинимося наразі на останньому. Поряд із глобальними проектами, спрямованими на збільшення кількості споживачів (проведенням водогону в мікрорайони «Кар’єру» та «Дружби»), по місту є непоодинокі локальні осередки, які аж просяться стати абонентами Водоканалу на законних підставах. Але їх чомусь ігнорують. Принаймні, таке слідує з наступного листа.
«Шановна редакція газети «Звягель»! Ми, мешканці вул.Медової та пров.Медовий, постійні ваші читачі. Допоможіть прояснити ситуацію і, якщо у ваших силах, — допомогти.
Все почалося рік тому, коли в листопаді (саме випав неочікуваний сніг) у нашому районі пропала вода. Керівництво міського Водоканалу назвало причиною її пропажі той факт, що через вік згнив кран на стояку, який подає воду з центральної мережі в наші оселі.
На прохання замінити кран і пустити воду, керівництво вищезгаданої установи відповіло, що не можуть цього зробити, оскільки район вул.Медова і пров.Медовий не знаходиться на балансі Водоканалу. Наших домівок немає навіть на міському плані водопостачання. Мовляв, розбирайтеся самі. Це не перша аварія з водою. І якось самотужки раніше виходило вирішити цю проблему. Але не цього разу, бо, як з’ясувалося, ціна питання значна — заміна водяного стояка і прокладка нової водогінної мережі в кожну проблемну хату. Ніхто до такого повороту подій готовий не був.
Правдами і неправдами того разу вдалося вмовити воду подати. Але сказали, що це востаннє. Ініціативна група вулиці почала з того, щоб наші домівки з’явилися на плані водопостачання. За зиму-весну добилися того, що ми з’явилися на плані міста, і нас поставили на баланс Водоканалу.
Потім виплив неприємний момент. Виявляється, що прокладали водогін від центрального стояка в 1950-60 роках, хто як міг, без чіткого плану. Де проходять труби, — ніхто не знає, багатьох господарів, хто займався колись цим питанням, вже немає на світі. Труби від часу — в аварійному стані, прогнили і течуть. Треба прокладати нові.
Виїжджали спеціалісти Водоканалу на місце і дивилися, що можна зробити, де підключатися, через чиї двори вести воду. В серпні були проведені збори господарів осель, яким потрібно міняти водогін. Таких, що погодилися, виявилося 12.
На зборах було вирішено, щоб за власний кошт придбати кран, труби, найняти робітників, котрі вириють траншею для труб. Діло було лише за технічною документацією, що дозволяла приступити до земельних робіт, щоб встигнути до холодів і не залишитися без води.
Колективна заява була передана у Водоканал на початку вересня, і нам пообіцяли, що протягом двох тижнів (відповідно до закону) до нас пришлють спеціаліста, який розробить технічну документацію і кошторис, і ми зможемо приступити до робіт. Але ось вже листопад, і скільки не ходили в управління Водоканалу, нас годували лише обіцянками: зараз, зараз…
Ходять чутки, що комусь із мешканців нашого району дозволили підключитися до пожежного стояка, що категорично заборонено. Але саме через цей факт до нас ніхто не їде і про нас не хочуть чути.
Ми розуміємо, що підключити цілу вулицю до гідранта — ніхто за жодних обставин не дозволить. Але чому нічого не робиться на законних правах? Може, треба «дати на лапу»? Тоді скільки і кому?
Скільки ще чекати? До морозів? До снігів? Ми ж не просимо чогось фантастичного: дайте нам можливість самим (якщо не виходить на міському рівні), за власний кошт, розпочати ремонт водогону і встигнути до зими. Бо живемо в центрі міста, а можемо залишитися без води. Кажуть, Случ поруч, без води не залишитеся. Але річкову воду не заллєш у теплосистему посеред зими. У багатьох — маленькі діти, хворі батьки. Невже питання лише в грошах, що комусь не поклали в кишеню? Почуйте наш голос. Допоможіть.


Газету «Звягель» читають у міській раді. Ми неодноразово переконувалися, що «найгарячіші» статті відповідальні особи «білого дому» встигають проглянути ще у п’ятницю, зранку, в день виходу свіжого номера газети. Тож, можна бути певним, що зі змістом цього листа вже ознайомилися ті, хто опікується житлово-комунальним господарством.
Одночасно з публікацією ми направили офіційні запити в міську раду й у Водоканал із проханням прокоментувати викладене у листі та пояснити, чому жителі вулиці Медової залишаються наодинці із проблемою. Озвучені факти вимагають термінового вирішення. Тому наразі публікуємо матеріал без відповідей на запити, з якими ознайомимо вас по мірі отримання.