Зниклі християнські некрополі Новограда-Волинського

Під час останніх відвідин цієї місцевості (28 червня 2017 р.), приблизно за 10 м вище склепу Мєзєнцева, за допомогою щупа в грунті виявлено фундамент якоїсь споруди. Через відсутність інструментів відкопати її не вдалося. Не виключено, що на цьому місці стояв ще один склеп.
У зв’язку з цим дуже цікавими є спогади уродженки с.Жадківка (Ржадківка) Марії Трохимчук, 1929 р.н.: «Ми, діти, ходили на старовинне кладовище неподалік від Будинку офіцерів, лазили у склеп, в якому було чотири кімнати, та боялися, щоб звідти за нами не погналися мерці. Хрестів на тому кладовищі я не бачила, тільки плити з написами». Схоже, що мова тут йде про склеп Мєзєнцева, в якому могли бути похованими також його батьки. Питання про те, що знаходилося в минулому на цьому місці — родинний некрополь Мєзєнцевих чи сільський цвинтар, — залишається поки що без відповіді.
СМОЛКІВСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ
В архівних документах воно не згадується, але позначено на російській топографічній мапі 1909-10 р. у безіменному поселенні в звивині річки Смолка. За переписом 1897 р., у передмісті «за р. Цмолкою» проживало 73 чол. 1926 р. воно разом із сусіднім передмістям Плетянка увійшло до складу Смолківської сільради. Хоча на топографічній мапі 1933 р. (квадрат М-32-56-А) у звивині однойменної річки позначено с.Смолка з 86 дворами, ці землі у 1930-х роках були передані військовому відомству, а тутешні мешканці — виселені. У ті часи разом із житлами зникло і Смолківське кладовище. 1936 р. тут пролягла залізниця «Новоград-Волинський — Житомир», а в її насипу біля залізничного мосту через р.Смолку побудовано ДВТ №312.
Василь Гулевич, 1942 р. н., чий дід до 1935 р. жив на хуторі за р.Смолка, чув від старожилів про це кладовище. Своє дитинство він провів неподалік від лівого берега річки Смолки. Але наприкінці 1940-х — початку 1950-х років там, де раніше знаходилося Смолківське кладовище, не було жодного надгробка. Він бачив лише горбочки і якусь трубу, яка, на його думку, мала відношення до вентиляції ДВТ. Від останньої, за оцінкою В.Гулевича, до колишнього кладовища було біля 50 м.
5 червня 2017 р. група краєзнавців намагалася відшукати сліди кладовища у звивині Смолки. Знайти їх не вдалося, але пошуки не були даремними. Незнайомий чоловік, який пас там худобу, вказав на зарості дикорослих слив біля залізничного насипу. Про те, що там колись був цвинтар, йому розповідали старожили. Цвинтар знесли ще до війни. Місцевим жителям нібито було запропоновано перенести рештки рідних, які були там поховані, на кладовище по вул.Чехова. Незнайомець бачив там раніше трубу, якої вже нема (можливо, її здали на металобрухт). Його розповідь у багатьох деталях збігається зі спогадами В.Гулевича.

У самому місті біля християнських храмів знаходилося декілька погостів.
СТАРИЙ СОБОРНИЙ ПОГОСТ
На плані базарної площі 1798 р. можна побачити старий Преображенський собор, зведений у 1730 р. У 24 аршинах на схід від нього показано загорожу з хвірткою, яка вела до погосту або цвинтаря («фортка в цвин.»). За описом 1806 р., його приблизні розміри становили 28 на 20 ліктів. Він був загороджений дубовими штахетами і частоколом. На погості були посаджені фруктові та дикорослі дерева.
Після спорудження нового собору старий собор із дзвіницею 1862 р. розібрали, а погост зрівняли із землею. За описом 1895 р., від останнього «жодних пам’ятників не залишилося. Тепер на цьому місці садиба соборного священика. Кам’яний хрест на городі свідчить лише про місце, де був престол старого собору, біля якого розміщувався цвинтар».
Під час жахливої пожежі 1919 р. будівлі базарної площі та прилеглих вулиць згоріли, а в 1920-х роках на їхньому місці були зведені одноповерхові приватні будинки. Один із них, за адресою вул.Рози Люксембург №24, придбала 1932 р. артіль інвалідів ім.Петровського, яка згодом була перетворена на завод продовольчих товарів. Наприкінці 1950-х років на подвір’ї заводу велося будівництво цеху плодопереробки. За спогадами Леоніда Пеккера, 1948 р.н., під час риття котловану на поверхню було викинуто велику кількість людських черепів та інших кісток. Це були рештки похованих на старому соборному погості. Збереглося фото 1973-74 років, на якому знято двоповерховий будинок колишньої плебанії костелу, а праворуч від нього — згаданий цех плодопереробки. На задньому плані видно п’ятиповерхівку, яка будується.
Зараз на місці погосту — газон біля будинку №15, на площі Лесі Українки.
НОВИЙ СОБОРНИЙ ПОГОСТ
Виник після того, як 1861 р. на території замку був освячений новий собор. За описом 1895 р., праворуч від цього собору, на погості, стояв склеп, в якому був похований протоієрей Максим Гриненков (помер 25 квітня 1883 р. на 83-му році життя). На кам’яній плиті було викарбувано такий вірш: «Служитель Бога был / Молил за мир Божий / А ныне помолись ты / Обо мне, прохожий».
Йосип Фельдман, 1905 р.н., пише у своїх спогадах про поховання на цьому місці командира полку Червоної Армії: «Хоронили его в ограде православного собора в присутствии большинства бойцов полка. При опускании гроба в могилу был произведен трехкратный залп из всех ружей полка». На думку автора, це було в серпні 1919 р., а ховали тоді командира Таращанського полку В.Боженка. Насправді біля собору був похований командир 34-го кавалерійського полку Першої Кінної армії Гнат Долгополов, котрий загинув 23 червня 1920 р. на околиці Новограда-Волинського. Собор знесли в 1935 р., а після війни, до середини 1960-х років, територію в районі замку займало автопідприємство. Влітку 1966 р., коли тут почалося спорудження нового Палацу культури, будівельники знайшли кілька надгробних плит, одна з яких належала Г.Долгополову. Незабаром після цього його рештки були перепоховані на міському кладовищі.
А там, де колись був новий соборний погост, наразі знаходиться частина скверу, трохи на південь від скульптурної композиції «Лукаш і Мавка».