«Коти» у ведмежій сплячці

Як засіб масової інформації, ми намагаємось висвітлювати проблемні питання, такі, що цікавлять читачів. Тому, в межах наявних можливостей та чинного законодавства, надаємо «майданчик» для висловлювання думок різних сторін. Нижче пропонуємо вашій увазі точку зору місцевого жителя на проблеми села — як до виборів, так і після них.
Нагадуємо, що редакція газети «Звягель» завжди відкрита для своїх читачів та передплатників і готова вислухати та почути всіх небайдужих.
Йдеться не про домашніх улюбленців — вони успішно ловлять мишей. Ще й протягом року азартно «марцюють», щоб не зник рід котячий. Людей хвилюють і обурюють «коти в мішках», яких подають перед всілякими виборами. Виборці вірять їхнім обіцянкам, голосують за них, а потім сердешно розчаровуються. Як правило, це призводить до негативного ставлення як до всієї влади, так і до держави в цілому.
…Вже понад місяць минув, відколи пройшли вибори до Брониківської ОТГ, а складається враження, що люди в ту святу неділю, опускаючи бюлетені за кандидатів різних мастей, стали учасниками художньої самодіяльності, де ставилася п’єса на соціально-побутову тематику. Ні перед виборами, ні після них ніяких зібрань не було. Принаймні у с.Тальки, а люди на це сподівалися.
Вже не один рік мешканців хвилює бездоріжжя і проблема відсутності листоноші. Через рух чисельного і великовантажного транспорту дорога постійно розбивається і її потрібно хоч двічі на місяць грейдерувати, але робиться це дуже рідко. Пошуком листоноші теж ніхто серйозно не займався. Село обслуговує пересувне поштове відділення, яке приїжджає завжди в різний час. Тож, людям доводиться довго стовбичити біля магазину, чекаючи на передплатні видання або пенсії. Дуже важко чекати у пекельну спеку або в лютий холод. Найбільшою бідою таке «обслуговування» стає для самотніх пристарілих людей. Навіть ті, хто любить читати газети, відмовляються від передплати, бо немає стільки часу, щоб марнувати його задарма.
Багато хто з мислячих людей прогнозовано сумнівався відносно якихось змін після виборів, бо передвиборна кампанія була загадковою. Точніше, вона була відсутня, наче схована в мішку. Але проблеми, які існували роками, приховаєш? Вони мимоволі виштрикуються, мов цвяхи із мішка.
Щоправда, перед виборами невідомі особи тицяли людям в руки скромні листівки від кандидатів на посаду сільського голови і до батенька просили, щоб голосували саме «за цього», бо він «найдостойніший».
Звичайно, «за принципом Юлі», виборці (особливо жінки) віддали перевагу представниці прекрасної статі. Хоча її майже ніхто не знав, але спрацювала солідарність. І в цьому нічого страшного нема. Просто довіру людей потрібно виправдовувати. Немає сумніву, поки розкачається бюрократична машина — часу мине багато, але прислухатися до проблем громади потрібно завжди. Хіба для того, щоб розрівняти дорогу, знайти листоношу чи вчасно прибирати сміття, потрібні стратегічні програми?! Та цілком вистачить бажання і кмітливості.
Отже, щоб втратити статус передвиборного «кота в мішку» і не залягти в довгу зимову ведмежу сплячку, потрібно вилізти з цього мішка і діяти на користь громади. А плідна робота не дасть заснути.