«За життя — на смерть!»

ДЕНЬ АРМІЇ ПО-НОВОМУ: ВТРАТИ І ВІДЗНАКИ. ДОКИ ЩЕ?
На урочистостях із нагоди 26-ї річниці Збройних Сил України у місті згадували полеглих за незалежність воїнів-земляків та вітали військовослужбовців, котрі стоять на захисті держави. Тих, для кого 6 грудня є професійним святом, привітали у Будинку офіцерів та нагородили почесними грамотами та преміями. Подарунком став приїзд із концертом Національного президентського оркестру.
Перед тим, звісно, не обійшлося без промов. Представники влади міста і району розповіли про нове вирішальне значення Збройних Сил у системі безпеки держави та запевнили, що розуміють, наскільки нинішнє покоління військових потребує уваги.
Очільник міста Віктор Весельський прозвітував про допомогу з місцевого бюджету для підшефних військових частин гарнізону. Йшлося про капітальний ремонт казарм, виділення земельних ділянок учасникам АТО, безкоштовне харчування їх дітей у дитсадках та школах, пільги на проїзд у міському транспорті, оздоровлення та матеріальну допомогу.
Були висловлені співчуття родинам загиблих героїв-земляків. «Новоград-Волинський з початку антитерористичної операції втратив 45 патріотів — кращих синів України, подвиг яких навічно залишиться у пам`яті новоград-волинців та всього українського народу», — зазначив міський голова.
Окрему подяку всі промовці адресували волонтерам, котрі підтримують армію. Промовистим свідченням значення волонтерської підтримки стало відеозвернення воїнів гарнізону з АТО — зі словами вдячності: «Дякуємо за підтримку керівникам підприємств, представникам органів місцевого самоврядування, кожному громадянину міста, району та інших областей. Спільна взаємодія дозволила значно покращити рівень забезпечення армії».
Командир інженерного полку Микола Борісов наголосив на значному внеску у справу захисту держави воїнів саме нашого гарнізону, який у складі 8-го армійського корпусу першим став на захист держави у березні 2014-го: «На жаль, за цей час місто і район втратили загиблими близько двохсот військовослужбовців, понад шістсот — отримали поранення, з честю виконавши свій обов’язок. Багато з них продовжують захищати Батьківщину».
Військова професія — не з легких. Як свідчать офіційні цифри, близько 30% контрактників, котрі впродовж останнього часу прийшли на службу у ЗСУ, звільнилися. «Залишилися ті люди, які мають силу волі і спроможні виконати бойові завдання із захисту держави», — обнадіюють військові.

У свята особливо хочеться не відчувати різницю між красивими промовами зі сцени і відгуками атовців, котрі повертаються додому. Надто, коли мова йде про наболіле, — про війну і жертви заради змін. Шкода, але зрозуміло, чому серед присутніх на урочистостях військових можна було помітити іронію від деяких тверджень у виступах чиновників. Бо, на жаль, вони нагадують загальну ситуацію у державі: розповіді про реформи та зміни мають занадто мало спільного з реальністю.
Непотрібно ходити далеко — у кожній сім’ї чи в близькому оточенні є учасники АТО. Саме вони відзначають 6 грудня, тому саме від них найбільш прикро чути про проблеми, які не згадують зі сцени. Учасники АТО часто опиняються сам на сам із ними — не на війні, а вдома. Тож обіцянки про земельні ділянки чи приязне ставлення — далеко не завжди мають місце.
Так сталося, що два моїх однокласники з початком війни стали розвідниками. Спочатку вони разом ходили до школи, а потім доля помістила їх разом у окопи на Сході… Нині в одного вже завершився контракт і він тепер ходить колами бюрократичного пекла — часом, за його словами, вони є гіршими за війну.
Інший захисник продовжує служити у зоні бойових дій, з честю виконувати гасло розвідників: «За життя — на смерть!». Здається, цілком знайшов себе у воєнній справі, хоч і не думав ніколи, що його життя колись стане схожим на бойовик.
Цей мій однокласник, Юра Ящук, нині — головний сержант 2-ї розвідувальної роти. У святковий день 6 грудня він вирушив із побратимами із зони АТО під Луганськом на нагородження до Маріуполя. Тут хлопці отримали державні відзнаки за звільнення Маріуполя. Вітаючи зі святом, я запитала: яким є настрій і бойовий дух воїнів? Як ставляться вони до того, коли у цивільному житті стикаються з розчарованими у війні та політиці українцями?
— Я на війні з 2014-го, на «гражданці» бачив багато неприємного, поки був у відпустці, — поділився захисник. — Образливо чути: хто вас туди посилав і за кого ви воюєте? Кожен має робити свою справу, а я — давав присягу. І захищаю свою країну та людей, які небайдужі до того, що відбувається. Інші, які проти чи утрималися, — вони проти усіх нас, їм начхати, під ким жити і що чекає наступні покоління українців. Політики є дуже багато у війні, але уся вона — не на користь Україні. Сьогодні знов розхитують ситуацію, замість того, аби дочекатися виборів і проявити свою позицію у демократичний спосіб.
«Браття, друзі, усіх, хто мене розуміє, зі святом ЗСУ!», — написав на своїй сторінці розвідник. У цих словах відчувається сила духу, яку не потрібно доводити красномовними словами. Краще — діями.