Поминання 51/2017

23 грудня — 9 днів, як пішла у вічність дорога нам людина — Валерій Васильович ЯЩУК

24.01.1950-14.12.2017 р.

Рідненький наш, сумуємо за тобою. Тяжко повірити, що все, пов’язане з тобою, — в минулому. Ти тихо і несподівано залишив цей світ. Царство тобі Небесне.

Дружина, син, рідні, друзі

28 грудня минає 40 днів, як обірвалося життя люблячого чоловіка, батька — Олега Миколайовича ГАЛЬСЬКОГО

Вогонь життя раптово згас,

Печаль і смуток серце ранить,

Низький уклін тобі від нас

І вічна пам’ять.

Сумуємо, дружина і діти

25 грудня минає 9 днів, як пішла з життя Людмила Іванівна ОСТАПЧУК

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Вічно сумуючі доньки й онучки

Життя вирує, а тебе немає...

25 грудня минає 5 років світлої пам’яті дорогого, люблячого чоловіка, батька, дідуся — Віктора Опанасовича ГОРБЛЮКА

Нехай наш сум, безмірна туга не тривожать твої сни. Пішов з життя ти дуже рано, спасти тебе ми не змогли. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай був там тобі на небі. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

Сумуючі дружина, діти, онуки

27 грудня — річниця світлої пам’яті Олега Петровича ЛАШЕВИЧА

16.05.1986-27.12.2016 р.

Здається, ніби вчора ти був поруч із нами, раділи життю, яке так безмежно любили. Тебе нема, а ми з тобою і серцем, і душею — назавжди. Нема тебе, хоч скільки клич, сама печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Вічного життя тобі у Царстві Небеснім і спокою душі.

Сумуючі син, дружина, батьки та вся родина

24 грудня минає 40 днів, як немає з нами дорогого нашого батька, діда, прадіда — Сергія Карповича КАЩУКА

Душа спочила... відійшли турботи, покинув біль, тривога відлягла, нема куди спішить — нема роботи, а ти ж без неї й миті не міг. Любив життя, любив людей, прожив ти для онуків і дітей. Пішов достойно в майбуття, тобі не буде забуття. Спи спокійно. Нехай земля тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.

Вічно сумуючі діти, онуки, правнуки

26.12.2017 року минає 2 роки, як обірвалося життя коханої дружини, люблячої мами, турботливої бабусі, прабабусі — Віти Лікандрівни КАТЮХИ

Тяжка хвороба забрала твоє здоров’я, а безжальна смерть — вирвала з життя. Ти вже ніколи не повернешся до рідної домівки, не переступиш свій поріг, не зустрінеш нас усмішкою чи порадою. Зі слізьми на очах низько схиляємо голови над твоєю могилою. Спи спокійно. Пам’ять про тебе навіки залишиться в наших серцях. Нехай земля буде тобі лебединим пухом, в душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Люблячий чоловік Сергій; сини: Олександр, Ігор; невістки: Людмила, Інна; внучки: Світлана, Юлія; внуки: Олександр, Рома; правнучок Нікіта і вся рідня

21 грудня — минув рік, як перестало битися серце і пішов у вічність наш любий чоловік, батько, тесть, дідусь і просто добра людина — Віктор Миколайович ЛЕБЕДЄВ

У скорботі голови схиляємо. Сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

Спочивай з миром.

Сумуюча родина

Є сила, що може забрати життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

18 грудня — 5 років, як перестало битися серце Петра Миколайовича ТРОФИМЧУКА

А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Свідомість до спокою кличе, а серце щемить і щемить. Тебе, наш рідненький і любий, довічно не зможем забуть ні на мить. Спи спокійно, нехай печаль і наші сльози не тривожать твій вічний сон. Царство Небесне і вічна пам’ять.

У вічній скорботі мама, сестри, брати, хрещеники, племінники і діти

24 грудня минає рік, як пішла з життя найдорожча у світі мама, бабуся — Ірина Володимирівна ВОЗНЮК

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі діти, онуки та правнучка, всі близькі та рідні

17 грудня минув рік, як пішла з життя Ніна Михайлівна САМЧУК

Царство Небесне твоїй душі та нехай земля тобі буде пухом.

Пам’ятаємо, сумуємо.

Діти, онучка