Споживачам потрібні якісні послуги, а не емоції керівників

На цьому тижні один із кварталів багатоповерхової забудови в центрі Новограда-Волинського вкотре опинився без води. Причому, не на годину чи дві, а щонайменше на дві доби (щонайменше, бо, коли в четвер зранку цей матеріал готувався до друку, води у кранах ще не було).


Ситуація знову оголила проблеми Водоканалу (а відтак — і всієї громади міста, адже, попри постійну критику якості води, ми дуже залежні від централізованого водопостачання). Водопровідні й каналізаційні мережі, які десятиліттями не замінювалися, у багатьох місцях фактично згнили. Як зізнаються комунальники, вода подекуди просто тече таким собі підземним «каналом» із залишками труби. Тож, не дивно, що час від часу прориває.
Навесні минулого року прорвало каналізацію в центрі, влітку Водоканал залишив місто без води через аварію на кабелі живлення, нині ж — постраждали жителі центру через прорив труби в районі алеї навпроти «Укртелекому».
Ніхто ніколи й не підозрює, де рвоне наступного разу. Але ж споживачі мають право знати хоча б орієнтовні терміни поновлення водопостачання. А ще, якщо ці терміни виливаються у добу-дві, то отримати підвіз води на спецавтомобілях.
Коли минула доба без води, я зателефонував до начальниці Водоканалу, щоб поцікавитися, що сталося і коли нам очікувати воду. Погодьтеся, природне питання. Якби раптом якоїсь п’ятниці затримувався у продажу свіжий «Звягель», то до мене, як до редактора, також би хтось звернувся, щоб поцікавитися причиною. Відповідь я отримав, навіть з огляду на проблемну ситуацію, аж надто емоційну. Виявилося, що, коли стається аварія, то працівникам Водоканалу не до того, щоб сповіщати населення. А навіть, коли диспетчер телефонує до ОСББ, то там до оповіщення жителів об’єднання підходять недобросовісно (цього разу в адміністрації ОСББ висловили щире здивування, коли почули, що в кількох будинках немає води). І ще — винні працівники газет, які постійно критикують роботу підприємства.
Тим часом колодязь у дворі між п’ятиповерхівками вичерпався практично до мулу. А надвечір того ж дня сталося диво: таки з’явився спецавтомобіль із технічною водою. Щоправда, знову ніяких сповіщаючих про цю подію листівок на дверях під’їздів не з’явилося. Тож, послуга виявилася корисною, але малоефективною.
Підозрюю, що схожі історії можуть розповісти жителі різних мікрорайонів міста. І вони продовжуватимуться, доки не зміниться підхід до проблеми — доки щороку «захищеною» статтею в міському бюджеті не буде передбачено кругленьку суму на заміну мереж. Іншими словами, бюджети «проїдання» повинні нарешті ставати бюджетами розвитку, коли місто заощаджуватиме на пафосі, а вкладатиме кошти у вирішення стратегічних проблем.
П.С. Існують легенди, що в розвинутих країнах під час аварій чи надзвичайних ситуацій, над ліквідацією наслідків працюють оперативно, навіть уночі. У нас же місце аварії з вечора до ранку було просто огороджено попереджувальною стрічкою…