Єдиний консервний завод в області ризикує опинитися без води

Йдеться про ТОВ ВКФ «Смолка» — підприємство, що спеціалізується на виробництві широкого асортименту плодоовочевої консервації. Його виробничі потужності знаходяться в однойменному мікрорайоні — на виїзді з Новограда у напрямку Баранівки. До підприємства та сусідніх суб’єктів господарювання ще понад чотири десятиліття тому прокладено водогін. І саме він опинився в епіцентрі конфлікту.
«У виробничому процесі ми використовуємо воду з Водоканалу, — розповідає директор ТОВ ВКФ «Смолка» Валерій Войцехівський. — Є відповідний договір. Втім, регулярно страждаємо від перебоїв із водопостачанням. Навесні минулого року води не було три місяці. Тоді стався прорив мережі, а ліквідовувати його у весняній багнюці не було можливості. Але весна — це не сезон виробництва, обходилися. Нині ж знову опинилися без водопостачання: вже три дні, як немає».
Втім, не прориви водогону є найбільшою проблемою. Між суб’єктами господарювання і Водоканалом виникла конфліктна ситуація через сплату за спожиту воду. Точніше — несплату. А саме: сумарні показники лічильників приватних підприємств значно нижчі, аніж показники лічильника Водоканалу на межі розподілу комунікацій. Різниця у грошовому виразі становить біля 28 тисяч гривень…
«Ми сплачуємо за показниками свого лічильника. Але отримуємо листи з Водоканалу, що, в разі несплати різниці, водопостачання буде припинено, — продовжує Валерій Станіславович. — Із цією проблемою ми зверталися до заступника міського голови Віктора Шалухіна, сусідні підприємці — до міського голови Віктора Весельського.
Була створена комісія, щоб розібратися в ситуації: знайти незаконні «врізки» у водогін. Але розійшлися на тому, що в адміністрації Водоканалу нам заявили: «То ваші проблеми! Шукайте крадіїв води, розбирайтеся з ними, оплатіть різницю — тоді буде вода. На щастя, зараз — міжсезонний період: підприємство, переважно, займається відвантаженням виготовленої продукції. Але ж без води, самі розумієте, дуже складно працювати. А ми — єдиний діючий консервний завод у Житомирській області».
Коментар надав ще один заручник ситуації — ФОП Осадчук Ярослав В’ячеславович, власник кафе «Крайня хата».
«У мене ніколи не було боргів за комунальні послуги. Я — сумлінний платник податків, за рахунок яких отримують зарплату, в тому числі, й працівники Водоканалу. Я є споживачем їхніх послуг, але чомусь останні перекладають вирішення даної проблеми на плечі підприємців.
Так, у Водоканалі нам повідомили: незаконні «врізки» є суто вашою проблемою — то й шукайте порушників. І ми знайшли та показали їх представникам комісії, яка виїжджала на місце 31.01.2018 р.
Але жодної реакції від працівників Водоканалу не відбулося. Ніхто навіть не збирається відключати незаконних абонентів.
Ще більш обурливим є той факт, що для того, аби відновити водопостачання, необхідно сплатити 28000 грн. за втрати. Тобто, за воду, яку хтось украв. Хто та в яких пропорціях повинен платити, — також є незрозумілим, оскільки у відповідь на це питання мені повідомили: ви повинні вирішити це питання самі між собою.
А як його вирішити? ТОВ ВКФ «Смолка» у зимовий період не працює та майже не споживає воду. Інший підприємець, можливо, також може без неї обійтися. А як без води може працювати кафе? У Водоканалі мені пропонують погасити весь борг повністю, тобто — усі 28000 грн. Лише тоді відновлять воду. Чи це правильно, коли я в місяць споживаю 10-15 куб. метрів води?
Із цими питаннями 26.01.2018 р. я був на прийомі у міського голови В.Л.Весельського, і лише після його особистого втручання водопостачання все ж таки відновили. Але через два дні знову почали телефонувати із Водоканалу із погрозами, що відключать воду, 31.01.2018 р. перекрили водопостачання через аварію, і невідомо, чи відновлять його знов. Виходить, що навіть розпорядження міського голови — «не указ» керівництву Водоканалу».
Чиї ж насправді проблеми, — ми спробували з’ясувати одразу ж, дорогою зі «Смолки», завітавши до керівництва Водоканалу.
Начальник Алла Левицька пояснила позицію підприємства, спираючись на закони, що регламентують надання житлово-комунальних послуг.
Справа в тому, що мережі, якими користуються ТОВ ВКФ «Смолка» та інші суб’єкти комерційної діяльності, що розташовані поруч, не перебувають на балансі Водоканалу. Й не можуть перебувати, запевняє Алла Петрівна, оскільки вони — на приватній території. На межі, де водогін Водоканалу з’єднується з водогоном приватників, встановлено лічильник. Саме за його показниками підприємство прагне отримати кошти за відпущену продукцію.
«Адже вода — це теж продукція. Так само, як і консервація», — нагадує Алла Петрівна. Різниця в показниках обумовлена крадіжками — незаконними «врізками». Як із цим боротися, керівник Водоканалу пропонує наступне.
Спеціальна комісія, до якої увійдуть усі зацікавлені сторони, повинна віднайти всіх споживачів, що «сидять на трубі».
«Там далеко не всі «врізки» розташовані в колодязях. Багато — просто під землею, у невстановленому місці. Копати, щоб їх виявити, на приватній території ми не маємо права. Але ми готові навіть воду взяти на аналіз, щоб довести, що абонент користується водою з Водоканалу», — пояснює Левицька.
Коли (якщо) всі законні й незаконні споживачі будуть встановлені, тоді «незаконним» нарахують до сплати суму, що обраховується, в залежності від поперечного перерізу труби, з моменту встановлення Водоканалом лічильника на межі. Після того, як усі оплатять рахунки, решту боргу (а він точно буде) розподілять між усіма споживачами порівну (включаючи тих, хто сумлінно платив, відповідно до свого лічильника). І лише тоді, коли все буде оплачено, коли буде легалізовано споживання води попередніми крадіями, можна буде говорити, що конфлікт вичерпано.
Зрозуміло, що ті, хто сумлінно платив за спожиту воду, зараз не бажають оплачувати чиїсь крадіжки. Тому й виник глухий кут. Як із нього вийти, — вочевидь, має поміркувати і виконавча влада по вертикалі житлово-комунального господарства. Власне, для того громада й оплачує роботу органів влади зі своїх податків, щоб влада наводила лад на землях територіальної громади.
Насамкінець, Алла Левицька, як приклад, навела лічильники, що знаходяться на межі мереж Водоканалу і комунальних котелень. Коли крадіїв води немає, то покази з обох сторін — ідентичні.