Сабіна Галицька — випускниця Новоград-Волинського медичного коледжу, стала для багатьох прикладом мужності і героїзму. У надзвичайно складних умовах, виконуючи професійний обов’язок, ціною власного життя вона рятувала життя іншим. Дарувати життя — таке покликання обрала для себе юна дівчина, закінчивши у 2014-му році медичний коледж, відділення «Лікувальна справа» за спеціальністю «фельдшер».
У коледжі її любили та поважали за доброту і людяність. Пригадуємо, дівчина була відкритою, веселою, товариською, сяяла і зігрівала усіх своїм теплом. У неї було багато мрій і планів на майбутнє. На жаль, їм не судилося здійснитися…
З січня 2015 року працювала акушеркою у Барашівській дільничній лікарні Ємільчинського району, потім — у центральній районній лікарні смт.Ємільчине. Планувала отримати вищу освіту, але не встигла. Молода дівчина, яка полюбляла романтику, стала воїном, не тримаючи у руках автомат.
1 квітня 2016 року вступила на військову службу за контрактом у ЗСУ, аби як військовий медик рятувати поранених. Після навчання на полігоні «Десна» почала службу старшою медичною сестрою приймально-сортувального відділення медичної роти військової частини А 4267 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Професійно грамотна дівчина-медик надавала допомогу пораненим українським бійцям на передовій. Її не лякала небезпека, у попередню дислокацію бригади у зоні бойових дій вона перебувала 4,5 місяці, витягуючи хлопців з того світу. Це була вже друга її ротація на фронт. У бригаді її називали «сонечком», поважали за людяність і відвагу.
Сабіна загинула вдень 20 лютого 2018 року біля села Катеринівка Попаснянського району, коли їхала надавати медичну допомогу місцевому населенню. Ворожі військові формування обстріляли евакуаційну машину медиків із червоним хрестом. Військові їхали допомагати місцевим, адже своїх лікарів там немає, проте дістатися населеного пункту не змогли. У медичній сумці Сабіни були ліки для сердечників та гіпертоніків. Попри домовленості про припинення вогню, бойовики обстріляли автівку з протитанкового ракетного комплексу. Дівчина загинула на місці. Загибель Сабіни сколихнула усіх. Їй було 23. У неї залишилися батьки і брат, який нещодавно також вступив на військову службу.
23 лютого 2018 року у селі Бастова Рудня Ємільчинського району Житомирської області прощалися з Сабіною. Військові на руках несли труну до сільського костелу, де відбулося відспівування, встеляючи дорогу пелюстками троянд. Попрощатися з медичною сестрою з’їхалися сотні людей з різних куточків України. На прохання громади, траурна процесія проходила через сусіднє село Неділище, жителі якого, від старого до малого, стоячи на колінах, прощалися з юною патріоткою. Приспущені державні прапори з чорними стрічками, сотні жовтих тюльпанів у руках школярів і пісня «Я б в ті очі дивився — живіших не бачив ніде, але час зупинився і більше нікуди не йде», яку присвятили Сабіні друзі-ійськовослужбовці, ятрили душу кожного, хто прийшов провести її в останню путь. Поховали дівчину на кладовищі села Бараші.
Напередодні 8 березня Президент України Петро Порошенко посмертно нагородив старшу медичну сестру відділення 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ, сержанта Сабіну Галицьку орденом «За мужність» ІІІ ступеня — за проявлену мужність, доблесть, героїзм, виявлені під час виконання службового обов’язку. Глава держави вручив державну нагороду батькам — мамі Тетяні Михайлівні і батьку Станіславу Бернадовичу, подякувавши, що виховали доньку, котра стала прикладом української жінки, воїна, патріота.
Глава держави нагадав, що Збройні Сили України звільнили селище Катеринівка у, так званій, «сірій зоні», яке було повністю позбавлене нормальних умов життя: не працювала школа, було відсутнє тепло, часто-густо не було світла і жодної медичної допомоги.
«І Сабіна це сприйняла як своє особисте завдання: поїхати туди з бойовими товаришами, щоб допомогти людям, як вона до цього рятувала життя нашим пораненим воїнам на передовій і допомагала цивільному населенню», — сказав Петро Порошенко.
Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять Сабіни та усіх загиблих, котрі віддали життя, захищаючи Україну.
Своє ім’я Сабіна вписала золотими літерами в історію рідного коледжу, села та краю. Безмежний біль втрати та найсвітліші спомини про Сабіну Галицьку залишаться у пам’яті одногрупників, викладачів та працівників Новоград-Волинського медичного коледжу.