Мріяла бути, як Алла Мазур. Тепер працюють на одному каналі

ЯК ВИПУСКНИКИ НАШИХ ШКІЛ ДОСЯГАЮТЬ ОМРІЯНИХ ВИСОТ
Спілкуватися з журналістом провідного всеукраїнського телеканалу — схоже на спробу спіймати білку в колесі. Якщо у якогось посадовця від напруженої роботи википатимуть мізки і він відкладатиме пропозицію інтерв’ю на невизначений час, то у медійників, навіть у круговерті робочих буднів, завжди знайдеться час на інших — кому, як не нам, знати, що кувати залізо треба, доки воно гаряче.
Наша землячка — випускниця гімназії Алла Стащенко, вже 15 років працює на столичному телебаченні. Колись вона мріяла про телевізійну кар’єру, тепер її робота — креативний продюсер на «1+1», раніше — редактор на «Інтері», «Новому каналі». Зірки шоу-бізнесу, їх історії та цікаві випадки з життя пересічних людей — частина її діяльності. Перед тим, як глядач почує у студії розповіді героїв та коментарі експертів, — велика команда готує програму до ефіру.
У перервах між дзвінками до зірок шоубізу та експертів Алла підтримала мою пропозицію інтерв’ю. Попри те, що у цей час вона сиділа на засіданні у Верховній Раді, а старший син щойно сповістив, що почувається зле. «Лишайся вдома і чекай на мене», — написала йому ділова молода мама, паралельно відправляючи е-мейли по роботі і плануючи похід на завтра до гастроентеролога, через що довелося скасувати декілька зустрічей: «У Києві інакше не можна, якщо ти хочеш робити кар’єру і бути мамою», — написала мені Алла. — Інколи почуваєшся мачухою, але таке життя. Давай свої запитання».
— Алло, працювати на провідному телеканалі — важливе досягнення для дівчини з провінційного міста. Це була твоя мрія чи випадковість?
— У дитинстві усе було логічно: по телевізору спостерігала за Аллою Мазур, мене теж звати Алла, і я хотіла, як вона, працювати у новинах. А якщо серйозно, то дуже любила читати, писати твори і хотіла заробляти гроші. Ще я фанатіла від серіалу «Беверлі-Хілз» і придумала, що можу бути журналістом шкільної газети, як герої фільму, чи журналістом місцевої газети. З шостого класу почала писати у «Лесин край» якісь замітки. Зараз розумію, що то була маячня, але вдячна, що мені не відбили охоту. Я так марила тією журналістикою, що постійно загадувала бажання вчитися в Інституті журналістики, і воно збулося! Перемогла у Всеукраїнському конкурсі «Шанс», без екзаменів вступила в університет Шевченка.

— Як потім перетворювала мрію у реальність?
— Працюю з першого курсу. Починала стажером на Першому національному — у серйозній аналітичній програмі «СВІТ.Огляд», вступивши на міжнародну журналістику. Але розчарувалася, бо міжнародна журналістика — це не мандрувати країнами і робити прямі включення. Це сидіти і читати іноземні новинні стрічки… Шукала себе довго. Потім були новини на «Новому каналі», у «Репортері». Коли тобі 20, то соціальні і політичні теми не викликають захвату, хочеться драйву! Тому пішла у шоу-бізнес — працювала журналістом на музичному каналі. Найкрутіша робота для студента — тусуватися з зірками, брати інтерв’ю, дружити з ними і отримувати за це гроші. Згодом стала працювати гостьовим редактором, а далі була пауза на рік, бо народився малюк.
— Цікаво, тобі декрет не завадив розвиватися, адже саме у цей час здійснилася твоя мрія працювати на «1+1»?
— Так, у декреті я написала круту «магістерку», і мене запросили на «плюси». То було перше пришестя на канал — на «Сніданок». Було дуже страшно, бо то була мрія. Це період, про який кажуть: очі бояться, а руки роблять. А потім на «Новому каналі» вирішили оновити «Підйом». У мене на той момент було дві пропозиції працювати: на «Інтері» — інформаційним редактором новин і на «Новому» — у «Підйомі». Спочатку обрала «Інтер», бо на той час це був найкрутіший канал. Але мені здалося там так нудно, у тих новинах. Переконана, що треба йти туди, де тебе ковбасить від роботи, де ти кайфуєш! Тож, коли вдруге зателефонував продюсер «Підйому», то я погодилася.
— «Підйом» із Сашком Педаном, Ольгою Фреймут та Сергієм Притулою називають найкращим за історію ранкової програми. Опісля ведучі зробили стрімку кар’єру. Як гадаєш, у чому секрет?
— Ми з командою робили неймовірні речі — кайфували і відривалися. Жили на роботі — були, як одна велика родина. Ми й сьогодні зустрічаємося двічі на рік усією командою «Підйому», хоча працюємо на різних каналах. Збираємося, щоб згадати ті славні часи і потішитися теперішніми успіхами кожного з нас. Притула якось про це написав у ФБ: «Найважливішим досягненням нашого колективу є 8 діток, які народилися у період від останнього ефіру 27 травня 2011 року по сьогоднішній день! На жаль, зібралися не усі: хтось працював, хтось із дитиною, хтось мандрує по блокпостах під Маріуполем, але більшість збіглася! Багато хто вже не працює на каналі, проте наші «нитки» — ну, дуже міцні!» Ось так.
— Педан, Фреймут і Притула змінилися після того, як стали зірками?
— Вони стали відомими вже під час роботи у «Підйомі». Звісно, люди змінюються, у них — вища планка, вони розвиваються, ростуть.
— У стрімкому столичному вирі життя, слава Богу, знаходиться час і сім’ю створити, і дітей народити. Але твоє життя, тим не менше, відбувається на роботі?
— Так. Мій другий декрет тривав… аж 3 місяці. З нього вийшла одразу на два проекти: «Про життя» з Андрієм Пальчевським та «Педан-Притула шоу». Добре, що канали знаходяться на паралельних вулицях! На цих проектах я була гостьовим редактором, стар-менеджером. Потім був «Інтер» — «Стосується кожного», де теж працювала гостьовим редактором. Згодом сталося «друге пришестя» на «плюси» і період роботи над реаліті-шоу: «Інспектор Фреймут», «4 весілля», «На ножах».
— Що саме входить в обов’язки гостьового редактора на телебаченні?
— Він запрошує на програму експертів. Робота залежить від формату і мети проекту: якщо програма інформаційна, то це має бути експерт-професіонал, ім’я якого говорить саме за себе. Якщо інтертеймент (розважальний напрямок) — тоді, звісно, важливими є епатаж, гумор, харизма, зірковість, якщо ток-шоу — експерт має бути оратором, якого цікаво слухати.
— Участь яких зірок гарантовано забезпечує програмі рейтинг?
— Успіх забезпечують люди на хвилі успіху. Зараз гарантовано будуть дивитися будь-яке шоу з Монатіком, Тіною Кароль, Джамалою, гуртом «Время и Стекло». Важливо враховувати цільову аудиторію, на яку працюєш. Скажімо, бабусі, які дивляться «Інтер», не дуже будуть радіти Дімі Монатіку або Позитиву, а от Наталю Сумську залюбки послухають.
— Чи з усіма зірками легко працювати? Зіркова хвороба заважає?
— У всіх зірок є зіркова хвороба. Її можна поливати, як квіточку, і вирощувати, а можна нагадувати їм, що ми усі — живі люди: ти співаєш, я створюю якісний телевізійний контент, а дядя Толя вирощує корову і продає смачне молоко. Зрештою, зірки теж хочуть споживати якісне молоко і шукають, де його придбати. У кожного — своя робота, до цього треба ставитися з повагою.
— Програми на ТБ відбуваються за сценарієм? Чи завжди усе проходить, як заплановано?
— Звичайно, сценарій є, але люди — це завжди живий фактор, тому трапляються непередбачувані ситуації. Найяскравіше, до речі, відбувається не за сценарієм. Наприклад, якось ми знімали одну відому молочну торгову марку в «Інспекторі Фреймут. Міста». Я там займалася усіма таємними агентами та розслідуваннями. Так от, моя агентка влаштувалася на завод торгової марки, працювала там. Ми дізналися, що вони експортують за кордон свою продукцію, усе в них круто на виробництві. А коли йшли з перевіркою, плануючи дати їм «Гордість міста», то під час зйомки побачили таргана! Ми були в шоці усі — нагороду не дали, самі геть засмутилися. Нас ще потім звинувачували, що це ми підкинули таргана… За кадром я довго спілкувалася з власниками. Зрештою, ми залишилися у хороших відносинах після зйомок. Найголовніше у нашій роботі — правильно прощатися, на позитиві.
— Чи доводиться каналам платити зіркам за участь у програмах?
— Інколи так, бо це — частина їх роботи.
— Інколи? Тобто, не усі зірки беруть гонорар за участь?
— Так, часом просто можуть прийти, бо є дружні стосунки. Щодо героїв — то у кожного своя мотивація. Нерідко гроші — це остання мотивація, яка керує людиною.
— Я так розумію, що ти маєш круту напрацьовану базу за роки роботи на ТБ. А чи багато справді цінних знайомств?
— Якщо чесно, то база контактів — колосальна. Як кажуть, вирішую усе.
Знайомства — різні. Є «люди-смарагди», яких дуже ціную і збираю в окрему «скарбничку».
— Серед «смарагдів» зустрічаються відомі імена?
— Є й такі. Знаєш, відомі люди — це звичайні люди, зі своїми проблемами, переживаннями і перемогами. Перед прихильниками вони стають такими, якими їх хочуть бачити. От і усе.
— Зараз «1+1» зазнає політичних утисків, про це у новинах часто йдеться. Це позначається на твоїй роботі?
— Я працюю у «1+1 Продакшн», ми займаємося створенням розважального контенту, тому від політики намагаємося триматися подалі.
— Ти зараз керуєш відділом іміджевих проектів, що створюються на «1+1». У чому завдання таких проектів?
— Окрім реклами, йдеться про спецпроекти для крутих брендів та в Інтернеті, створення проектів, які задаватимуть тон у суспільстві. Одним словом, ми маємо бути трендсеттерами суспільної думки (тими, хто задає моду). Останній проект — це соціальний, бізнесово-розважальний проект «Громада на мільйон», де працюю у якості керівника, креативного продюсера. У ньому об’єднані громади України змагаються за інвестиції та продукують ідеї, що змінять життя українців на краще.
— Які висновки ти зробила для себе на цьому етапі кар’єри?
— Всесвіт тебе направляє туди, де тобі треба чогось навчитися. Дуже важливо працювати у тому місці, цінності якого ти поділяєш. Я вдячна Богові за кожен свій проект, вдячна «Новому каналу» за досвід, який отримала. У мене там лишилася купа друзів. Насправді нічого так просто не дається. Настає мить, коли пазли складаються, і ти розумієш, навіщо це було. Я себе питала: навіщо два роки свого життя я віддала темам про те, як тато гвалтує доньку, вбиває і закопує потім... Лише згодом зрозуміла — аби навчитися спілкуватися з усіма верствами людей, щоб зрозуміти, хто чим живе, які проблеми у них, цінності. А потім — створювати телевізійний продукт, який буде близький і цікавий глядачам.
— Дякую за цікаву розмову. Подальших тобі успіхів і цікавих проектів на українському телебаченні!
— Дякую! Привіт Новограду зі столиці!