ОЛЕКСАНДР ГАРБОВСЬКИЙ: «БУТИ ДЕПУТАТОМ — ЦЕ БУТИ В ЦЕНТРІ ВСІХ ПОДІЙ»

Олександр Гарбовський народився 9 червня 1979 року в місті Новограді-Волинському. Закінчив другу школу, а згодом — Чернігівське юридичне училище МВС, а вищу освіту отримав у Харківській юридичній академії. Депутат міської ради п’ятого скликання.
Олександр Гарбовський — один з наймолодших і найактивніших депутатів міської ради. Спостерігаючи за тим, скільки ініціатив і цікавих починань пропонує цей молодий чоловік, як щиро вболіває за долю рідного міста, наскільки відповідально і самовіддано виконує покладені на нього обов’язки, навіть сумніватися не доводиться у тому, що саме за такими особистостями — майбутнє нашої держави. І наша наступна розмова з Олександром про те, як складався його життєвий шлях, і яку роль у ньому відіграє політика та робота депутата.
— Олександре, чому після школи ви вирішили продовжити навчання саме в юридичному училищі МВС — мабуть,приваблювали погони?
— Ні, ні звання, ні погони мене ніколи не приваблювали. На той час хотілося загартувати свій характер, адже в училищі був суворий, майже військовий, режим. Хотілося випробувати себе таким чином. Ну і, звісно, планував отримати юридичну освіту і згодом поглибити свої знання в академії. Завжди любив і люблю вчитися, дізнаватися щось нове.
— Які предмети вас найбільше приваблювали?
— Моїми улюбленими предметами були психологія, педагогіка та ораторське мистецтво. У нас були чудові викладачі, і я ще й досі намагаюся продовжувати вивчення цих наук. До речі, дуже вони мені згодилися вже тоді, коли розпочався мій трудовий стаж.
— З чого і де саме він починався?
— Оскільки наш навчальний заклад, як я вже говорив, дещо специфічний, то й працювати я за направленням починав у Житомирській виправній колонії. Ні для кого не буде секретом те, що працювати в таких закладах і з таким контингентом дуже непросто. Люди, які переступили букву закону, неохоче йдуть на контакт — до кожного потрібно знайти підхід, і мені була цікавою така робота. Єдине, що не влаштовувало, — це система, яка не сприймає тебе як особистість, а лише як гвинтик одного великого механізму. Це мені було не до душі, а тому, хоч і були попереду непогані перспективи як щодо кар’єри, так і матеріального забезпечення, — звільнився. Захотілося додому, в місто, де народився.
— Але ж тут, певно, довелося починати «з нуля»?
— Звісно, почав шукати свою нішу в цьому житті. Запропонували на той час мені роботу в суді, податковій міліції, страховій компанії. Вибрав останню пропозицію. Це широко відома страхова компанію, де за три роки я пройшов шлях від звичайного агента до керівника відділення. На цьому етапі я почав задумуватися і про відкриття власного бізнесу. Я спробував себе в торгівлі, але більше зацікавила галузь будівництва — з часом створив свою будівельну фірму ТОВ «Будівельна компанія «Євро Фасад»» і зрозумів, що ця робота мені дійсно до душі. На сьогодні наша фірма надає весь спектр будівельних послуг, ми є членами Житомирської асоціації будівельників.
— Які об’єкти в місті будувала ваша фірма?
— Ми робили капітальний ремонт водолікарні, шкіл, дитячих садочків, житлових будинків, зводили пам’ятний знак голодомору. Багато різних об’єктів, і мені завжди приємно усвідомлювати, що у розбудові новограда-Волинського є і наш вагомий внесок.
— Водночас вас зацікавила і політика?
— Так, але політика, як така, мене зацікавила вже після того, як я почав працювати на виборах. Спочатку, на позаминулих виборах, щойно повернувся до рідного міста, мені запропонували тимчасову роботу — і я не відмовився від підзаробітку. Але в процесі цієї роботи зрозумів, що політика, навіть і регіонального рівня, це саме та галузь, де я можу використати свої знання та навики, де можу розвивати себе як особистість, і, найголовніше, де є можливість насправді допомагати людям, насправді вирішувати чи впливати на вирішення тих чи інших питань і проблем. Тож на минулих виборах мені запропонували балотуватися кандидатом у депутати від Блоку Литвина, і я охоче дав згоду, адже завжди підтримував і вболівав за нашого земляка і реально розумів — як багато він робить як для держави, так і для нашого міста зокрема. Тож у 26 років за списками Блоку Литвина мене обрали депутатом міської ради п’ятого скликання.
— Олександре, робота депутата міської ради потребує багато часу, сил, самовіддачі і при цьому не є оплачуваною. На думку багатьох ваших колег, ви є одним з найактивніших депутатів, — що дає натхнення інтенсивно працювати в громадсько-політичному житті міста?
— Робота депутата мене надзвичайно зацікавила — адже це означає весь час бути в самому центрі громадсько-політичного життя міста, впливати на вирішення багатьох його проблем, самому виявляти і впроваджувати ті чи інші ініціативи. Я почав серйозніше задумуватися над тим, що таке законодавча і виконавча влада, які її повноваження. Захотілося поглибити свої знання і я почав навчатися в Інституті політичної освіти, спонсором якого виступає Європарламент, а лектори цього навчального закладу — депутати Європарламенту. До речі, курс лекцій нам читав один з депутатів, який розробляв регламент Київської міської ради. Там нам дійсно дали хорошу основу знань — і щодо роботи у фракціях, і щодо розробки та прийняття бюджету і з багатьох інших питань, які входять в роботу депутата міської ради.
— Олександре, якою проблемою на сьогодні ви займаєтесь, будучи депутатом міської ради?
— На даний час я займаюсь питаннями вдосконалення системи роботи ОСББ, намагаючись втілити в життя на теренах нашого міста той досвід, який ми вивчали в сусідній Польщі, побувавши там наприкінці минулого року. До речі, маючи нагоду, хочу привітати комунальників з їх професійним святом! Щиро сподіваюся, що всі разом ми зробимо наше місто містечком європейського типу.