«Побільше таких людей в Україні — і можна бути спокійними за молоде покоління»

Багато проблем сучасної України у тому, що колись її громадян навчали любити іншу країну, а коли українці здобули власну незалежність, то дехто ще й досі погано усвідомлює, що з нею робити. Донині спостерігаємо в окремих регіонах, громадах та сім’ях байдужість до рідного. Цим і скористався чотири роки тому сусід, розламавши Україну, наче зчерствілий хліб. У тих місцях, де «сухо» ставилися до патріотизму, зламалося найбільш легко.
Ті, хто на своєму місці робить усе належне для зміцнення любові до Батьківщини, заслуговують на популяризацію корисного досвіду. Тому газета «Звягель» ініціює рубрику під назвою «Люблю Україну». Чекаємо на ваші дописи та розповіді про людей, котрі докладають важливих зусиль. Для початку пропонуємо знайомство з колективом ДНЗ №13 «Ромашка».
— Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те, що вона своя, — переконана очільниця ДНЗ №13 Оксана Григорівна Сварицевич. — Виховання майбутніх патріотів країни нині актуальне, як ніколи, тому намагаємося використати усі можливості нашого закладу для формування у дітей почуття причетності до історії та майбутнього свого краю. Заняття, свята, конкурси, розваги, змагання зорієнтовуємо на патріотичну тематику. Усе залежить від того, як донести ці знання дітям, аби зачепити їх серця.
У «Ромашці» досліджують родоводи сімей, організовують зустрічі «Від батька — до сина, від мами — до доньки», «З бабусиної скрині», «Мамина вишиванка». Батьки діляться спогадами про минуле родин, сімейні традиції, спадщину, приносять на зустрічі вишиті бабусями рушники та сорочки, колишні іграшки, український старовинний посуд. Дехто в інтер’єр свого помешкання додав ці речі-реліквії, які допомагають зміцнити зв’язок із предками. Колектив «Ромашки» щоразу спостерігає, як родинні свята стають цікавими не лише для дітей, але й для батьків — вони завдячують вихователям, що підштовхнули їх до вивчення родоводів.
У кожній групі садочку створили міні-музеї, де зібрано експонати українського минулого і сучасності, родзинкою закладу є музейна кімната народної іграшки «Забавка». Експонати збирали спільними зусиллями вихователів, батьків та дітей. Дошкільнята мають можливість познайомитися з різними видами іграшок (дерев’яні, глиняні, ляльки-мотанки, іграшки з соломи та льону), дізнатися про традиції народу, одяг предків, спосіб їх життя. І, що не менш важливо, побавитися іграшками.
Завжди бажані гості у дитсадку — учасники АТО, ветерани Збройних Сил України, які розповідають про військові будні та солдатський побут. Щоразу залишаються зворушені цими зустрічами. Важливе місце у виховному процесі займають благодійні акції, що навчають робити корисне на благо співвітчизників:
— Задовго до хрещення Русі існувала «толока» — сусіди допомагали один одному у зборі урожаю, усією громадою підтримували вдів, — розповідає завідуюча Оксана Сварицевич. — З давніх-давен турбота про нужденних була одним із обов’язків князів київських, духовенства, інтелігенції. І у наш час волонтерська діяльність є максимально корисною для суспільства. Адже це — не лише вияв доброї волі, а й велика відповідальність. Співпрацюємо з відомим волонтером Ігорем Саксіним, який возить в АТО передачі від земляків. Переконані, що маємо й надалі підтримувати хлопців, які щодня чують свист куль і снарядів, бачать смерть друзів. Вони продовжують боротьбу, бо знають, що за ними стоїть народ України. Нам дякують за підримку у вигляді листівок від дітей, батьків, колективу закладу. Цими днями теж зібрали на Схід провізію та листи з побажанням повернутися додому переможцями. Таким чином навчаємо дітей розуміти важливість місії захисників, а дітки старшої групи долучаються до пакування посилок для воїнів.
Беруть участь у «Ромашці» в акції «Подаруй частинку любові»: усі разом готують подарунки для дітей, котрі мешкають на Сході, та переселенців. Приносять улюблені книги, іграшки, батьки підбирають одяг, солодощі.
З колядками та щедрівками вихованці ДНЗ відвідували штаб дивізії, чим приємно вразили військових. Постійно зустрічаються з тими, кому допомагають, організовуючи концерти для військовослужбовців — «Ми віримо у тебе, солдат». У відповідь чують: «Нам є заради кого відстоювати країну».
Тематичні тижні «Україна — єдина родина», «Ми — діти твої, Україно!», «Розгорнемо український стяг з любов’ю до країни у серцях» , «Яким я уявляю прапор нашої країни?», «Мова моя рідна» — не проста формальність. Спонукають єднатися не лише у свята, а щодня й щогодини, як робить це справжня родина.
— Спостерігаючи за малечею у складний для України час, ми робимо висновок, що діти змалку зростають відповідальними, — ділиться професійними спостереженнями завідуюча дитсадка. — Попри маленький вік, вони знають, у чому сутність героїзму, заради чого і кого нинішні захисники відстоюють суверенітет України. У дитячих серцях зростає маленька зернинка патріотизму, дбайливо посіяна нашими спільними зусиллями.
«Я у захваті від колективу. Побільше би таких людей в Україні — і можна бути спокійними за молоде покоління, — поділилася враженнями мама дитини, яка відвідує «Ромашку», Світлана Скрипник. — Моя дитина росте з усвідомленням того, хто вона є за національністю, знайомиться з традиціями і ніколи не скаже, що ми з сусідами — один народ. Пишається тим, що є українкою і любить українське».