Пише пісні для дітей та молоді і любить джаз

Серед наших містян — багато талантів. 36-річна Алевтина Нюкало — викладачка естрадного вокалу в Школі мистецтв. Почесна робота — разом із колегами формувати нову творчу еліту України.
Мініатюрна і тендітна, вона любить співаків із потужними голосами, королів джазу: Еллу Фіцджеральд, Луї Армстронга. І хоч специфічна джазова музика зі складними ритмами — не дуже типове вподобання для української душі, у цю музику вона закохалася під час навчання в рівненському університеті, коли співала в джазовому ансамблі.
Саме любов до музики визначила її професійний шлях, а потім надихнула на написання пісень. «Звягель» зацікавився тим, що в нашому місті живе автор пісень, тож вирішили поспілкуватися.
— Алевтино, несподівано було дізнатися, що ви є автором пісень для дітей та молоді. Можливо, ваші колеги теж цим займаються?
— Так. Чула, наприклад, як молодший хор Школи мистецтв виконував пісню свого викладача. Це приємно, коли так.
— У Школі мистецтв ви працюєте з 2007-го року, відтоді пишете музику. Робота надихнула вас на творчість?
— Усе розпочалося з конкурсу на кращу пісню, присвячену нашому місту. Тоді в мене виникла ідея спробувати свої сили у створенні матеріалу про наш край.
Так з’явилися пісні: «Новоград — рідний край на землі», «Квіти нашого міста», «Моя поліська сторона».
— Тепер маєте власну збірку «Пісні для дітей і молоді», куди увійшло 32 музичні твори. Коли і як створювали збірку?
— Упродовж трьох років — від початку роботи в Школі мистецтв. Першу дитячу пісню написала для своєї племінниці, яка тоді була ученицею музичного відділення. Згодом декілька пісень були написані для міських заходів: «Новорічна ніч», «9 травня».
— Яку мету в творчому процесі ставите перед собою?
— Немає ніякої унікальної формули. Усе відбувається природньо. Намагаюся робите те, що мені до вподоби, реалізовую себе.
— Чи користуються колеги вашим репертуаром? Чи залучаєте ви цей матеріал у викладацьку діяльність?
— Звісно. Власний матеріал допомогає у викладацькій діяльності не лише мені. Залюбки ділюся напрацюваннями з колегами по всій Україні. Знайома з багатьма викладачами та сучасними композиторами. Серед них — Ольга Тимошенко, Сергій Железняк, Юлія Богатирьова, Олена Лісянська.
— Не пропонували свої пісні відомим виконавцям?
— Ні. Наразі пишу репертуар лише для учнів у допомогу викладачам.
— А як реагують учні на пісні, створені їх викладачем, якого вони особисто знають?
— Я для діток намагаюся бути другою мамою, аби створити максимально комфортні, творчі умови для занять. Розповідаю про характер та зміст пісні, із якими емоціями та почуттями її слід виконувати. Це дає підстави учню краще розуміти, що саме цією піснею я хотіла донести слухачеві. Ми обов’язково це обговорюємо перед тим, як розпочати роботу над піснею.
— Алевтино, ви та ваші учні берете участь у мистецьких конкурсах. Які зі здобутків є ціннішими? І як вплинула на цей процес пандемія?
— Дуже люблю поїздки та цікаві нові знайомства, неодноразово брала участь у мистецьких конкурсах разом зі своїми учнями. У теперішній час довелося експериментувати з новим видом участі в таких заходах — дистанційно.
Можу перераховувати багато фестивалів і конкурсів, зокрема, міжнародних, де ми досягали вагомих результатів, але найголовніше — досвід, який отримують учні від живого виступу на сцені та від контакту з глядачем. Ці спогади, повірте, залишаться на все життя.
— Пишете пісні для дітей і молоді. Із репертуаром для якого віку складніше працювати?
— Ми всі в душі — діти, тому з матеріалом для маленьких — простіше.
— Чи впливає на вашу творчість настрій, життєві обставини, новини в Україні?
— Звісно, що події, які відбуваються, впливають на творчий настрій. Емоції надихають на написання пісень. Під цим впливом свого часу написала «Чорнобильську трагедію», «Загиблим героям» (збірка «На крилах музики»).
— Зараз є багато вокальних проєктів на кшталт «Голос країни». Спостерігаєте за ними?
— Так, цікаво. Серед учасників нерідко бачу колег, які зі мною навчалися в Рівненському державному гуманітарному університеті. Проходять кастинги, виступають на великій сцені.
— У вас такого бажання не виникало?
— Можливо, це трапиться пізніше. Зараз мене більше цікавить викладацька діяльність. Розвиватися в напрямку створення музики.
Дехто з моїх учнів пробували свої сили в «Голосі міста» на місцевому рівні. У майбутньому будемо ставити перед собою цілі досягнути високої планки. Адже це — і престижно, і перспективно.
— Новоградці знають вас також за участю в хорі вчителів Школи мистецтв — професійний колектив: помітний, імпозантний, колоритний на сцені. Напевно, ваші пісні теж співаєте з колегами?
— Хорових творів у моєму матеріалі наразі немає, тому не співаємо. Думала над цим. Можливо, у майбутньому напишу.
Дуже люблю співати в хорі вчителів. Це — своєрідна спільна праця колективу та кожного виконавця окремо. Також співаю в ансамблі вчителів Школи мистецтв та в церковному хорі «Світанок».
— Які творчі плани досі не реалізували, але дуже хотіли б?
— Дописати матеріал для старших класів із назвою «Пісні та романси». А взагалі люблю свою роботу і насолоджуюся тим, що роблю. Обдаровані діти — наше майбутнє.
— Що ж, дякую за розмову і прийміть побажання творчих успіхів від колективу редакції.
— Дякую щиро!