Поминання 29/2018

23.07.2018 — півроку, як пішов у вічність Юрій Михайлович СКОРИК

23.02.1975-23.01.2018

Кажуть, Бог забирає найкращих. Одна мить — і перестало битися серце... Жорстока хвороба забрала Тебе у нас. Плаче серце і болить душа, не вгасає біль розлуки, сумую... Світ став порожнім без Тебе. Не можу змиритися, що Ти ніколи вже мені не посміхнешся. Ти був для нас опорою, порадником, гарним батьком та найкращим чоловіком. Завжди, в першу чергу, Ти турбувався про нас , а потім вже про себе. За ці півроку не було ні дня, щоб я не згадала про Тебе. Ще до сих пір шукаю поглядом у натовпі людей, перевіряю телефон, чи не пропустила від Тебе дзвінок, вечорами прислухаюсь до дверей, чекаю звуку оберту ключа, що ось-ось Ти ввійдеш. Щодня я згадую твої мудрі слова і повчання та настанови. Щодня я вчуся жити по-новому... без Тебе. Я буду жити заради дітей, заради себе! Я не вірю, що Ти помер.... Ти просто пішов!...Ти поїхав!... надовго-надовго... назавжди.... Я посміхаюсь, але в очах — сум... сум та біль, невичерпний біль втрати Тебе. Зрозуміють мене тільки насправді щасливо закохані люди. Нещасливі відчуватимуть зловтіху. Скільки б не минуло часу, Ти завжди будеш поряд зі мною і пам’ять та повага за те, що і скільки Ти зробив тільки заради мене, про Тебе ніколи не
згасне у моєму серці. Дуже часто я відчуваю Тебе, Твоє тепло, Твою підтримку, я знаю: Ти завжди поряд, Ти оберігаєш нас. Ти завжди казав, що ми є одне ціле. Я не здамся! Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто Тебе знав. Хай над твоєю могилою співають пташки, хай твій спокій оберігають краплинки роси — то мої сльози. Спи спокійно, любий, ріднесенький мій, Ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного!

Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснула вічним сном навіки людина добра і проста. Не заросте ніколи та стежина , що провела Тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Дружина Валентина

25.07.18 р. минає 40 днів з дня смерті дорогої людини, батька — Віктора Валеріановича ВОЗИНСЬКОГО

На душі — біль, жаль і сум. Чому так рано обрій твій погас? І так раптово ти пішов від нас? Слова — безсилі, пам’ять — вічна. Хто знав, дружив — згадайте добрим словом, тихою молитвою. Царство Небесне і вічний спокій душі твоїй.

Сумуючий син Ігор

20 липня минає 9 нестерпно болючих днів, як немає з нами дорогої Віри Іванівни ЖОВТЮК

Сумно, самотньо та важко, бо немає більше вас з нами — дорогої мами, тьоті, бабусі. Щемить, плаче душа, бо скінчилося ваше земне життя.

Спіть спокійно, наша дорога і незабутня. Нехай Господь оберігає вашу світлу душу.

У глибокій скорботі чоловік, син, невістка та всі рідні

24 липня — 40 днів, як пішла з життя Алла Гнатівна ШУШУК

Пройдуть роки, спливуть тумани, над світом знов зійде зоря. Та не зітруться тії рани, що принесла нам смерть твоя. Пішла від нас ти рано, ніхто не зміг тебе спасти, на серці в нас — глибока рана. Поки живі ми — з нами ти.

Царство Небесне тобі.

Сумуючі чоловік, син та донька з сім’ями

19 липня минуло 20 років, як пішла з життя найдорожча у світі мама та бабуся — Ксенія Феодосівна ПОДОЛЯНЧУК з с.Майстрова Воля

Минуло 20 років тяжкої скорботи і печалі, як тебе немає з нами. Не існує тих слів, щоб висловити біль, горе, від якого плачуть наші серця. Ні час, ні роки не зітруть найкращі спогади, любов та вдячність до тебе, моя матусю. Нехай Господь дарує тобі Царство Небесне і вічну пам’ять та спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі донька Ірина з сім’єю

17 июля 2018 г. после продолжительной болезни ушёл из жизни Сергей Викторович Аносов

Он был человеком необыкновенного жизнелюбия, чистой, щедрой души, безграничной доброты и мудрости. Заботливым и внимательным сыном, братом, дядей, другом, коллегой…

Шагал по жизни улыбаясь,

Оставил всех... И не прощаясь,

Велел не плакать, с верой жить,

А жизнь такой, как есть, любить.

Земля ему пухом и вечный покой.

Все, кто знал и помнит Сергея Викторовича, помяните вместе с нами.

23 липня минає 40 скорботних днів від тієї страшної хвилини, як перестало битися серце нашої рідної, дорогої Раїси Федорівни ЛУК’ЯНЧУК яка тривалий час працювала керівником птаходільниці Новоград-Волинського м’ясокомбінату

Не втрачаючи віри й надії, вона боролася зі страшною хворобою, але життя обірвалось в одну мить. Вона була люблячою мамою, турботливою донькою й сестрою, ласкавою бабусею, великою трудівницею, порядною людиною, подругою та порадницею. Ми не можемо змиритися з тим, що вже ніколи не побачимо її, не почуємо її голосу. Царство Небесне і вічний спокій твоїй добрій душі.

Сердечно вдячні усім, хто ці роки підтримував нас морально і матеріально, розділив наше горе. Пом’яніть всі, хто її знав.

У глибокій скорботі всі рідні, близькі, сусіди, колеги, друзі

25 июля — 10 лет боли... пустоты... как нет тебя среди нас... Но ты всегда в наших сердцах Юрий Николаевич КУЧЕР

Ещё недавно видела твой взгляд, улыбку, согревающую душу... Но, вот лампада со свечой — горят. Знать, в небесах, ты тоже очень нужен... Ещё вчера казалось — счастье есть... И мир переливался краской радуг... А нынче — память... и могильный крест... Мечты, надежда вмиг оборвались, мир рухнул, прервав все ожиданья... И как в тумане: «Ты сильная, держись...» Скорбь, слёзы, боль, страданья... И я держалась из последних сил... Жить заново пытаясь научиться. Но чаще выла от горя и тоски... День памяти, а будто бы вчера... Ты рядом был и говорил неспешно... А нынче — «памяти» горит свеча... И плачет сердце, горько, безутешно....

Светлая память и вечный покой. Скорбим, помним, любим.

Сын, дочь, жена

23 липня минає рік світлої пам’яті Казиміра Вінцовича ЕЙДУКАЙТІСА

Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як Ти пішов у вічність. Ти був гарним чоловіком, батьком, дідусем. Зі слізьми на очах схиляємо голови перед Твоєю могилою і світлою пам’яттю. Спи спокійно. Нехай земля Тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.

Сумуючі дружина, доньки, зяті, син, невістка, онуки, правнуки, сваха та всі рідні

16 липня минув рік, як немає з нами дорогого та коханого чоловіка, батька, дідуся — Василя Михайловича ГАЛДІНА

Вогонь життя раптово згас,

Печаль і смуток серце ранить.

Низький уклін тобі від нас

І вічна пам’ять.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки