
«Сідай-но, сину, посиди зі мною. Ти вже підріс, і знаєш кілька слів…»
- 81
- коментар(і)
- 04-03-2022 06:15
«Доброго дня, шановна редакція газети «Звягель». Хочу запропонувати вам для публікації свій вірш до свята 8 Березня. Дякую за співпрацю», — написав у листі до редакції Сергій Мостюк.
Про автора. Народився на Рівненщині у Сарнах. Ріс і дорослішав у Миколаївській області, Братський район. З 2005 року жив у Сарнах, де 2009 року отримав травму спинного мозку. Пише вірші з 2015 року. Нині мешкає на Одещині.
Сідай-но, сину, посиди зі мною.
Ти вже підріс, і знаєш кілька слів.
Одне з тих слів, повір, є дивиною,
І першим, що ти мовити зумів.
Так, вірно, ти вгадав, це — слово Мама.
Його я першим теж колись сказав.
І вперше обійняв її руками,
Як ти її маленьким обіймав.
Ти, як і я, з роками зрозумієш,
Чому в житті це слово головне.
І, як і я, по-справжньому зрадієш,
Коли тебе матуся пригорне.
Ти її номер будеш пам’ятати,
І в час, коли лишатимешся сам,
Дзвонити будеш просто щоб сказати:
«Вітаю, люба мамо. Як Ви там?»
Так, зараз ти щось інше в ній цінуєш —
Цінуєш щось дитяче, щось своє.
Але, колись їй руки поцілуєш
Тільки за те, що в світі вони є.
Ти виростеш, знайдеш собі дружину,
Вона тобі народить двох синів,
І теж розкажеш своїм дітям, сину,
За що ти маму змалечку любив.
«Інші мої вірші ви можете почитати тут: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1004508
Якщо вас зацікавлять якісь із них, публікуйте, я — тільки за. Далі буду ще «заливати» туди вірші. Всього найкращого!» — додав автор.
Про автора. Народився на Рівненщині у Сарнах. Ріс і дорослішав у Миколаївській області, Братський район. З 2005 року жив у Сарнах, де 2009 року отримав травму спинного мозку. Пише вірші з 2015 року. Нині мешкає на Одещині.
Розмова з сином
Сідай-но, сину, посиди зі мною.
Ти вже підріс, і знаєш кілька слів.
Одне з тих слів, повір, є дивиною,
І першим, що ти мовити зумів.
Так, вірно, ти вгадав, це — слово Мама.
Його я першим теж колись сказав.
І вперше обійняв її руками,
Як ти її маленьким обіймав.
Ти, як і я, з роками зрозумієш,
Чому в житті це слово головне.
І, як і я, по-справжньому зрадієш,
Коли тебе матуся пригорне.
Ти її номер будеш пам’ятати,
І в час, коли лишатимешся сам,
Дзвонити будеш просто щоб сказати:
«Вітаю, люба мамо. Як Ви там?»
Так, зараз ти щось інше в ній цінуєш —
Цінуєш щось дитяче, щось своє.
Але, колись їй руки поцілуєш
Тільки за те, що в світі вони є.
Ти виростеш, знайдеш собі дружину,
Вона тобі народить двох синів,
І теж розкажеш своїм дітям, сину,
За що ти маму змалечку любив.
«Інші мої вірші ви можете почитати тут: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1004508
Якщо вас зацікавлять якісь із них, публікуйте, я — тільки за. Далі буду ще «заливати» туди вірші. Всього найкращого!» — додав автор.
Підготував Олег БРЮХАНОВ
Коментарі відсутні