Подолайте у собі почуття «провини вижившого»: кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі!

Про нашу економіку війни.

Війна — це дорого. Дуже і дуже.

Війна в Іраку 2003-го року обійшлася американцям в 1,1 трлн доларів. Один день війни, за різними оцінками, обходиться росії приблизно в 20 млрд доларів.

Я думаю, що не менш значуща цифра властива сьогодні й для України, і ми теж витрачаємо не менше 3-4 млрд у день.

Ми всі зловтішаємося, дивлячись, як російський рубль перетворюється в «двохсотого» у прямому значенні цього слова, разом із самою економікою РФ. Але будьте певні — те саме зараз відбувається з нашою...

На сьогодні ми маємо:

— практично повністю зупинену міжнародну логістику: аеропорти закриті, порти закриті, кордони прикриті;

— основні логістичні склади в нас знаходилися під Києвом, там зараз все заблоковано, а значить майже вся внутрішня торгівля, особливо онлайн, теж зупинилася;

— Україна експортувала метал і зерно через порти, а вони заблоковані;

— посівна кампанія, як і сільське господарство, під тотальною загрозою: основною «житницею» для нас є Південь, де вирощують соняшник і пшеницю — основний наш експорт;

— міжнародні компанії — такі як Fujikura та Bader — змушені згортати виробництво через логістичні складнощі та високі ризики, а значить десятки тисяч людей лишаються без роботи;

— більше мільйона людей покинули свої домівки, і з ними — робочі місця, а значить вони випали з економіки і перестали в неї вкладатися.

Я можу продовжувати цей список ще довго і довго. Але для чого, здавалося б вам, я це пишу?

Щоб сіяти паніку?!

Ні!

Я хочу, що ми тверезо оцінили, наскільки сьогодні цінною є кожна пара рук, які задіяні у БУДЬ-ЯКОМУ секторі економіки.

Тому прошу вас про наступне, хоч, може на перший погляд, це звучить незвично і навіть дико:

1. ПЕРЕСТАНЬТЕ волонтерити, жертвуючи робочим часом: якщо у вас зараз є робоче місце і там є робота, то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини!


2. Поважайте, ба навіть боготворіть, підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз — хребет економіки!


3. Подолайте у собі почуття «провини вижившого» (це оте «чому я в теплі, якщо інші на передовій»): не можуть всі люди, особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод! Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі!


4. Продовжуйте обертати гроші: заплатіть рахунки, заплатіть податки, замовте випічку у вашої знайомої, як ви це робили до війни, зробіть манікюр, стрижку в барбершопі, купуйте продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, заплатіть за квартиру, оплатіть заняття з терапевтом, з тренером йоги і так далі. Старайтеся тримати оборот коштів максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу! І це — нормально!


5. Підприємці, при найменшій можливості тримайте бізнес відкритим! Особливо — на Заході України, де загрози війни мінімальні. Це — дуже критично зараз.


6. Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!


7. Окремо звертаюся до ІТ-шників: зараз ви — чи не єдиний працюючий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки в цілому. Тому вже сам факт, що ви працюєте — це сильний вклад у перемогу! Маєте можливість евакуюватися за кордон — окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні!


8. Всіх, хто каже, що як то так можна працювати/торгувати/робити манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна, — посилайте услід за рускім карабльом.

Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине почуття провини «чому я не там», повторюйте: «Я працюю! Це — моя боротьба! Це — мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і не здамся сам(-а), бо моя Україна — понад усе!»

Всім нам перемоги! Віримо в ЗСУ! Слава Україні!

Все буде Україна!

Роман ПАВЛЮК,
взято з Інтернету