З підвищенням ціни на квитки в «душогубках» зросло невдоволення

Як тільки не називають місцеві маршрутки: гидота, катафалки, консервні банки, душогубки. Проблема обговорюється в Україні десятиліттями, ще в 2011-му Скрябін дуже влучно співав: «Їде маршрутка, як велика собача будка». І якщо жителям Олександрії на Кіровоградщині днями презентували перші комунальні автобуси (під час війни спромоглися вирішити), то в Новограді-Волинському проблема далі «консервується».

[caption id="attachment_151203" align="alignnone" width="2048"] Такі сучасні автобуси отримали мешканці Олександрії на Кіровоградщині.

Логічно, що з підвищенням ціни на проїзд у міському транспорті (з 7 до 12 грн) зросло й невдоволення пасажирів. Головна претензія, що під час війни в населення впали доходи, багато хто втратив роботу чи отримує скорочену зарплату, а ціни зросли на все. За словами людей, такий крок «душить малозабезпечені верстви», які не їздять на власних автівках чи службовому транспорті.

Перевізники надали свої аргументи з приводу подорожчання проїзду: мінімальна зарплата зросла з 01.01.2021 року до 01.01.2022 року з
6 тис. грн до 6,5 тис. грн (на 8,3%). Дизпаливо подорожчало з 25 грн до 45-55 грн за літр (на 120 %). Зросла вартість усіх запчастин та автошин, тому й постала гостра необхідність переглянути тариф.

Економічно обгрунтованим тарифом на автобусних маршрутах загального користування перевізники назвали 15 грн. Утім, розуміючи захмарність ціни для новоградців, виконком міської ради на таку пропозицію не пішов і з 1 липня встановив тариф у розмірі 12 грн.

На сайті міської ради для порівняння навели тарифи на автобусні перевезення в містах-сусідах: у Малині — 10 грн, у Шепетівці — 12 грн, у Сарнах — 12 грн, у Коростені — 12 грн.

Комунальний транспорт може бути сучасним

В Олександрії на Кіровоградщині почали працювати перші комунальні автобуси. Цікаво, що Новоград-Волинський мав намір провести з Олександрією перемовини про налагодження співпраці в форматі міст-побратимів. На жаль, невідомо, чим ці перемовини закінчилися. А заразом можна було би перей-
няти досвід в олександрійців.

Як повідомив сайт: https://citytransua.com/, у цьому місті пасажирів возитимуть п’ять нових низькопідлогових 12-метрових автобусів моделі Cobra CD272LF, виготовлених турецькою компанією Guleryuz.

Автобуси придбали наприкінці 2021 року на умовах фінансового лізингу. Це — перший комунальний транспорт у місті.

Вартість проїзду, як і в Новограді-Волинському, складає 12 гривень. Але в них — сучасні, нові автобуси, а в нас — «душогубки», як називають їх пасажири. Пропонуємо з приводу впровадження нового досвіду пряму мову міського голови Сергія Кузьменка:

— Одним із моїх задумів було створення комунального автотранспорту — сучасного, європейського і комфортабельного. Ми провели велику роботу: від ідеї ми пройшли весь шлях, реалізували проєкт і вже з початку цього року були готові випустити наші автобуси на лінію. Але війна вносить корективи. Проте, ми попрацювали з банком та змогли внести зміни в договір, який нам дозволяє тепер використовувати ці автобуси у воєнний час, — зазначив міський голова Олександрії.

Нові автобуси виїхали на маршрути 28 червня (на фото внизу). Вони оснащені не лише просторим салоном і зручними сидіннями, а й відкидними пандусами для заїзду колясок, відеонаглядом, звуковим сповіщенням та моніторами, де транслюватимуться соціальні ролики і назви зупинок.

«Розробляємо програму щодо транспорту»

Дехто і в нас вбачає вихід у створенні комунального транспортного підприємства.

— Комунальне підприємство чи приватне — питання дискусійне, — каже начальник відділу економічного планування та підприємницької діяльності міської ради Алла Володіна.

— Є досвід успішних підприємств: як комунальних, так і приватних. Приватних, щоправда, більше. Як на мене, то все залежить від керівника як в одному, так і в іншому випадку.

Комунальний транспорт має переваги: створення робочих місць, стабільність рейсів, контроль з боку громади.

Однак є нюанси. Запуск одного рейса — тривалий процес (декілька місяців), обслуговуючий персонал слід забезпечити гідною зарплатою. Необхідна база для закупівлі та розміщення транспорту. На все це мають бути закладені кошти в бюджеті.

Комунальний транспорт не повинен бути тягарем для громади. Якщо він буде дотаційним, то лише проїдатиме кошти. Саме тому це питання детально вивчаємо, — запевнила Алла Володіна.

Тим часом містяни справедливо обурюються якістю перевезень. Критична ситуація склалася через монополізацію галузі — немає стимулу покращувати послуги через відсутність конкуренції. Не один десяток років у місті працюють одні й ті самі перевізники, а результат цієї роботи залишається низьким.

[caption id="attachment_151202" align="alignnone" width="1080"] Очільниця відділу підприємницької діяльності Алла Володіна рішуче налаштована досягти покращення якості міських перевезень.

Бракує коштів чи бажання помити автобуси?

Перевізники хоч і нарікають постійно на складні часи, утім нові підприємці на маршрути не заходять. Монополісти часто стверджують, що обслуговувати місто їм не вигідно, тож можуть взагалі припинити надання послуг. Виходить настільки неприбутковий бізнес, що бракує коштів, аби помити автобуси?

Якщо вже на те пішло, то сьогодні в усіх організаціях відбувається оптимізація роботи, де за зменшені зарплати працівники виконують багато посадових обов’язків — вимога часу. Тому можна покласти прибирання маршруток на персонал, який їх обслуговує.

Лист із проханням дотримуватися чистоти в салонах автобусів 5 липня надіслала начальник відділу економічного планування та підприємницької діяльності міської ради Алла Володіна.

— Нарікання громади на якість пасажирських перевезень є цілком виправданими, — розповіла вона. — Я сама користуюся лише громадським транспортом і що-дня бачу недоліки. З іншого боку, розумію перевізників. На жаль, зараз вони, як і всі ми, працюють зовсім з іншими реаліями та новими викликами.

Справедливості заради слід зауважити, що перевізники, відповідно до вимог воєнного часу, надали місцевий транспорт для потреб ЗСУ. Цим, до речі, іноді викликані затримки в графіку руху.

Утім основні проблеми міських перевезень, ніде правди приховати, кочують з року в рік, від влади до влади. Будь-хто, хто запропонував би зараз покращення цієї ситуації, отримав би плюс до карми і підтримку громади.

У годину пік люди Вилазять один одному на голову

Ось що люди кажуть про умови, в яких доводиться їздити в громадському транспорті:

«У годину пік людей набивається втричі більше, вилазять один одному на голову, бо їхати потрібно всім. Графік написаний не зрозуміло для кого, водії чхати на нього хотіли, запізнення на 10-20 хв — то вже норма... У деяких — хамське відношення. Було б чудово, якби влада звернула на це увагу і покращила якість обслуговування».

«Що змінилося з тих пір, як підняли вартість проїзду з 5 до 7 гривень? У місті з’явилися нові автобуси? Чи салони стали чистішими? Нічого не змінилося! Як їздили взимку холодильники — так і їздять, а у спеку їздять душогубки, в яких можна втратити свідомість».

«Треба зробити, як у Житомирі, де на зупинках є електронні табло з розкладом транспорту, де кондуктор видає квиток з повною інформацією про транспортне підприємство, де в мережі можна відслідкувати карту руху всього громадського транспорту. Ось за такий комфорт ми готові платити».

[caption id="attachment_151200" align="alignnone" width="600"] Це фото надіслав наш читач, якій асоціює новоградські маршрутки з індійськими.

Килими — місцева «мода»

Антураж місцевих маршруток, як виявилося, не залежить від ціни квитка чи ситуації в країні. Навіть у 2022 році без килимів не уявити місцевий транспорт, а за звуком гальмування ще й можна визначити номер маршруту.

«Бруд, бідність, за що не візьмися — усе липке, не мите, якісь календарі висять дворічної давнини, гірлянди... Жесть! Хто за цей смітник відповідає?»
«Вартість проїзду не відповідає якості послуги! Дороге пальне, податки, обслуговування, зарплатня — все зрозуміло, але про якість надання послуги ніхто не задумується ніколи. Про безпеку взагалі мовчимо!»

Ноу-хау Новограда: «розмовляючі» маршрутки

Так, є в нашому місті «розмовляючі» маршрутки.Коли вони курсують, то чути їх далеко.

Існує теорія, що це одна маршрутка, яку перекидають з маршруту на маршрут. Чесно кажучи, можна поспівчувати пасажирам, яким випадає доля проїхатися в цьому виді транспорту. Коли водій гальмує, то здригаються, без перебільшення, усі. А з огляду на те, що голосні звуки нині в багатьох викликають страх чи занепокоєння, цей фактор ще й є порушенням громадського порядку.

«Дуже «класно», якщо ця колимага гальмує під твоїми вікнами, коли через повітряну тривогу прислуховуєшся до всього», — пишуть нам у мережі.

Пасажирам навіть декілька хвилин неприємно перебувати в салоні, а уявіть, як витримує упродовж робочої зміни кондуктор?!

«Якщо таку маршрутку загнати на техогляд, то вона 100 % його не пройде. Тільки за цей звук перевізники чи поліція мали б відправити транспорт на сервіс».

Багато хто, відвідавши закордон, вражений комфортністю транспортних послуг. Ми розповідали в минулому номері «Звягеля» про автобуси в Польщі: з чистими салонами, wi-fi, кондиціонерами, ввічливими водіями, багажним відділенням для валіз, пандусами.

Наші люди про комфорт у маршрутках кажуть: «Ми не те, що на кондиціонери сподіваємося, ми дивуємося, якщо вчасно приходить маршрутка».

Містяни жаліються, що за автобусні перила страшно взятися, адже рука прилипає: «Скільки люду бралося за ці перила, а їх не миють і не обробляють!»

«Коли б хтось проїхав із мерії в цих маршрутках, то може щось би змінилося. Перед виборами у нас кандидати в депутати їздили в маршрутках, робили відосики, щоб за них голосували. Ну і що? Ми проголосували, і вони за нас забули. Тепер їздимо в липких, брудних автобусах, а незабаром знову підніматимуть плату за проїзд».

«Ці автобуси були зроблені при союзі, чи не так? То чому їх не замінити? Депутати і мер назву міста так швидко змінили. Можна ще й автобуси так само швидко поміняти?»

***

У період воєнного стану мова про нових перевізників не йде. Принаймні до того часу, поки діють попередні договори про перевезення. Влада намагається вчасно компенсувати кошти за проїзд пільговиків, яких у громаді близько 13 тисяч. На їхні транспортні потреби, за новими цінами, з міського бюджету виділено 4 мільйони гривень.

Завершити цей матеріал хочеться словами нашого читача. Можливо, комусь вони допоможуть у безвиході: «У мене велосипед — для здоров’я корисно, по кишені не б’є, і до графіку руху я не прив’язаний».

Сподіваємося, невдовзі ми напишемо про те, що перевізники почули зауваження пасажирів, тож не всі будуть змушені пересісти на велосипеди чи ходити пішки.

Юлія КЛИМЧУК