Поминання 35/2018

4 вересня минає 5 років, як пішов у вічність Володимир Андрійович МИХНЮК

Сумую, згадую.

Дружина

01.09.2018 минає рік, як пішла у вічність Лариса Юріївна РУДЗЕЙ

Вже рік болить душа і плаче розірване серце, не вгасає біль розлуки... Ріднесенька наша, для нас життя відкрило нову сторінку, в якій ми розгублені і не знаємо, як далі жити. Так, як було, — вже ніколи не буде, та й мрії вже не ті... Ти була для нас опорою, найкращею матусею, чудовою бабусею, вірною дружиною і щирою подругою для всіх. Скільки б не минуло часу, пам’ять та повага до тебе ніколи не згаснуть у наших серцях. Дуже часто ми відчуваємо тебе поруч, твою підтримку і тепло. Ми знаємо, що ти оберігаєш нас. Нехай у цей день згадають добрим словом і тихою молитвою всі, хто тебе знав. Спи спокійно, наша рідненька матуся, бабуся і люба дружина. Ти заслужила Божого тепла і Царства Небесного!

Твої люблячі рідні серця: чоловік, донька, син, онук

30 августа — 9 дней, как ушла из жизни Светлана Васильевна НОСОВА

Вечная ей память и Царствие Небесное. Помним, любим, скорбим.

Муж, дети, внуки, сестры и брат

3 вересня минає 40 днів світлої пам’яті Марії Омелянівни ГУДЗЬ

Вічна пам’ять, Царство Небесне, дорога наша мамочка, бабуся. Пам’ятаємо. Сумуємо.

Діти, онуки, правнуки

5 вересня минає рік світлої пам’яті Сергія Дмитровича ПИЛИПЧУКА

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

Вічна пам’ять...

Мама, доньки та всі рідні

2 вересня — рік світлої пам’яті Галини Сергіївни ЖУРАВЕЛЬ

В печалі й смутку рік пройшов. І жарке літо пролетіло, а на душі у нас — зима, ніщо її не замінило... Як важко без тебе на світі нам жить, ця рана розлуки пече і болить... Хотіла ти жити... Старались спасти... Земля тобі пухом, прости нас, прости...

Твої діти, чоловік, онуки, свати, рідні, друзі

30 серпня минуло 40 днів, як пішла у вічність наша дорога мама, бабуся та теща — Ніна Олександрівна ГРИЦЕНКО

Хай ангел Господній хранить твою душу, хай Царство Небесне Господь тобі дасть.

З глибоким сумом рідні

31 серпня минає рік, як трагічно загинув Володимир Миколайович ДАВИДЧУК

Як рано ти пішов, рідний, залишивши нам сум і біль. І серцю боляче, і горю немає кінця. Вічними будуть за тобою сльоза матері, сум батька, самотність брата, скорбота бабусі, дідуся.

Мама, тато, брат із сім’єю, рідні

30 серпня минуло п’ять років, як немає з нами нашої дорогої, рідненької донечки, сестрички, племінниці — Алли Анатоліївни ОСТРОВСЬКОЇ

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль нависла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти усмішки твоєї. Нехай вітер тебе заколише, ніжну пісню співають пташки. Спи спокійно — ми будем молитись за спасіння твоєї душі.

Ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати. Хай Господь дарує Царство Небесне і вічний спокій.

Вічно сумуючі мама, тато, брат з сім’єю, сестра з сім’єю і всі рідні

5 вересня минає 40 днів тяжкої втрати найкоханішого чоловіка, найкращого люблячого татуся — Олександра Миколайовича ГЕРАСИМЧУКА

Неначе день, пройшло 40 днів. Як швидко час минає. Ти вже не ступиш на поріг — тебе з нами вже немає. Ти не пішов від нас у небуття, ти в наших душах будеш вічно жити. Бо щирим, відданим було твоє життя, ти будеш з неба ясною зорею нам світити. Тебе немає — скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. І сумно, що серед тисячі облич більш не зустрінеш усмішки твоєї. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто тебе знав. Спи спокійно. Нехай земля тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.

Сумуючі дружина, донька, батьки, брати, швагро та всі рідні

Рідні не помирають — вони перестають бути поруч із нами...

30 серпня минув рік, як перестало битися серце дорогого чоловіка, батька, дідуся, брата — Юрія Григоровича ОСТАПЧУКА із Романівки

Тебе немає, серце плаче, душа згорьована болить, ми кожен день тебе чекаєм і виглядаємо щомить. Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснув ти вічним сном навіки і відлетів у небеса. Та скільки б часу не минуло, тебе не зможемо забуть. Як голос хочеться почути і міцно-міцно пригорнуть! Твоя душа у Божім Царстві нехай знайде собі спокій, за це у Господа, наш рідний, в молитві просимо своїй.

У глибокій печалі дружина, діти, онуки, Добжанські, брат, свати

23 серпня минуло 14 років, як немає з нами найдорожчої мами, дружини, бабусі — Надії Іванівни ЧЕХОВСЬКОЇ

Той день, коли твій погляд згас, і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі чоловік, син, невістка, онуки

Є сила, що може забрати життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

1 вересня — рік світлої пам’яті Надії Іванівни ЖИЖЕНКО

Рідненька наша! Як важко і сумно стало жити без тебе, серце плаче і душа болить. Скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, любити, згадувати тебе. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте, а Господь хай пошле тобі Царство Небесне та вічну пам’ять.

Сумуючі твої рідні

6 сентября — 11 лет светлой памяти Надежды Витальевны МАКСИМОВОЙ

6 сентября 2007 г., в 17 ч. 50 мин. ушла из жизни любимая и любящая жена, заботливая мать, надежная подруга и отдавший всю себя любимому делу Учитель Надежда Витальевна Максимова. Непоправимое горе поселилось в моем сердце, и время не может загладить боль утраты, а память возвращает воспоминания о счастливо прожитых годах. Они греют душу и не дают забыть ее светлый образ. Уверен, что помнят о ней люди, рядом с которым она шла по жизни, и я благодарен им за это.

Скорбящий муж

9 серпня минуло 3 роки світлої пам’яті Володимира Федоровича ГНАТЮКА, 21 серпня — 9 років Дмитра Гавриловича ГОПАНЧУКА та 26 серпня — рік Євдокії Прокопівни ГОПАНЧУК

Тернисту дорогу без долі і щастя пройшли ви на нашій землі. Тож вічну радість і небо любові хай Бог милосердний дарує вам всім.

Вічно сумуючі рідні