«Пропонуючи збірку, я зносила три пари босоніжок і порвала кросівки»

Творчий псевдонім Любов Ян у місті почули під час війни, коли хвилювання молодої жінки за долю чоловіка-захисника, дітей та країни переросло в написання віршів. 100 перших днів війни — сто віршів. Хтось поклав би їх у шухляду, але не Люба.

Її не зупинила ані відсутність коштів на видання, ані критика (мовляв, вірші аматорські, навіщо робити з них збірку?). А вона залучила спонсорів і таки видала «100 днів незламності»! Бо поставила собі за мету зібрати від продажу книги кошти на підтримку Збройних Сил України. На сьогодні вона зібрала вже понад 60 тисяч гривень. Останнє придбання для військових — генератор.

— Усі зароблені кошти спрямовую на потреби захисників України, — розповідає Любов. — Про необхідне дізнаюся від волонтерів. Рада в такий спосіб, із усіма, хто купує мою збірку, долучитися до боротьби за нашу Батьківщину. Вдячна громадській організації «Неподільна Україна», яка допомогла транспортувати генератор на військову позицію. Хлопці дуже за цей подарунок вдячні.

У місті Любов невипадково назвали «пробивною», адже її завзятості немає меж. Можливо, хтось вважає це надокучливістю, інші — піаром, проте Любов на це не зважає.

— Як ви лікуєте поранене серце? — запитує авторка читачів у анотації до збірки. — Можливо, хтось п’є на ніч ліки, хтось — щось міцніше. Я — пишу… Висловлюючи думки на папері, я зцілююся від переживань. Це — моя терапія. Заримовуючи біль, позбавляюся його. Ділюся потаємними куточками душі, про які я розповіла, коли лишилася з двома дітьми вдома під звуки сирен, а мій чоловік пішов захищати країну на передову.

Організувавши підтримку військовим на фронті, Любов розповіла, що власному чоловіку та його побратимам на фронті їй досі не вдавалось допомогти. Принаймні, чоловік про це ніколи її не просив.

— Каже, у нього все є і нічого не потрібно, — поділилася вона зі «Звягелем». — Декілька збірок я надіслала захисникам, хай читають при нагоді. Чоловік за мене радий. Каже, що я — молодець. Він стриманий і небагатослівний.

Те, що вона змогла стати потрібною у спільній боротьбі, надихнуло її на нові здобутки. Зараз вона пише слова для пісень на тему війни: про розлуку, маленькі долоньки, що чекають обійняти батька, спільні надії.

— Я до багатьох виконавців зверталася, навіть до популярних, — усміхається Любов своїй рішучості. — Переважно кажуть, що співають лише власні пісні. На мою пропозицію погодився місцевий гурт «Fireflies». Мені подобається їхня творчість, тому я буду рада нашій співпраці. Зараз на студії записуємо фонограми. Хочемо невдовзі зробити монтаж із відео, його можна буде побачити згодом на ютубі. Допомагають мені Марія Смоляр, Денис Шутов, Артем Шевчук. Алевтина Нюкало пише музику.
На презентації збірки вона виконала пісню «Птаха щастя» на мій вірш, теж плануємо зняти відео.

— Мені подобається спілкуватися з людьми. Багато почула слів вдячності, приємно. Я ходила по вулицях, підприємствах, розповідала про книгу і збір коштів на ЗСУ. Багато хто дізнався про це з інформаційних місцевих ресурсів. Роздала по бібліотеках, більшість примірників уже продала. Збираюся замовити додатковий наклад, щоб далі перераховувати на потреби захисників. Хочу подякувати людям, які долучилися до моєї ініціативи. Віримо в ЗСУ! Ми — незламні і непереможні!

***

Зараз Любов Ян шукає виконавця-чоловіка, який допоможе донести до слухача написане нею. Маєте пропозиції — пишіть Любові Ян у Фейсбуці.

За кошти від продажу збірки днями авторка придбала генератор для військових.

Українські діти, як і донька та син Любові, добре знають тепер, що допомога захисникам — дуже важлива.

Юлія КЛИМЧУК

Від редакції: Після виходу першої статті у «Звягелі» про презентацію збірки «100 днів незламності», у редакцію до нас прийшов Валентин Вітренко, котрий висловив гостре незадоволення якістю віршів Любові Ян.

Звинуватив у непрофесійності управління культури, що організувало презентацію на «Лесиних джерелах» та журналістів, які про це написали. Мовляв, знайомі філологи-професори обурені кількістю помилок у збірці, відсутністю коректури і рівнем написання віршів.

За якість видання дійсно відповідають автор, видавці, організатори. Журналісти, розповідаючи про ту чи іншу подію, інформують. Оцінку чи аналіз даємо тоді, коли вважаємо за потрібне.

Аматорську творчість Любові Ян ми в газеті не оцінювали. Утім, підтримали молоду авторку, адже її дії спрямовані на допомогу захисникам України. І це — наш спільний внесок у найважливішу справу.