Моя колонка: про осінь

Осінь — це коли шукаєш у людях теплі усмішки, і стає не по собі, якщо зустрічаєш холодні та непривітні.
Коли заходиш додому і чимдуж біжиш до плити, аби поставити чайник на вогонь.
Коли жовтогаряча кориця нагадує килим із осіннього листя і стає улюбленим атрибутом до кави.
Коли хочеться переглянути старі фотографії з близькими, зустрітися з друзями.
Коли у тебе є теплий плед і приємні спогади, щоб засинати з усмішкою, як у дитинстві.
Коли хочеться бути поруч із тими, з ким непомітні перепади температури. З ким радієш, а не сумуєш, що осінь прийшла, і що вона — новий привід для радості.
Коли спізнюєшся на роботу, перебираючи під ногами одяг дерев під шурхотіння таємниць осінньої природи.
Осінь — час збору врожаю, думок, вражень.
Це коли день для того стає меншим, аби насолоджуватися таємницями ночі.
Коли щось незвідане запрошує скуштувати нові смаки пожовклих емоцій. Осінніх, десертних, цукатно-солодких, на які у людей завжди не вистачає часу в інші пори року.

Осінь — це ще смак Ліги чемпіонів, — додав мій колега, залюблений у футбол. У кожного своє розуміння осені. Часом воно міняється, залежно від настрою, а часом, як у випадку з Лігою чемпіонів, залишається незмінним.