Поминання 41/2018

17 жовтня минає 8 років світлої пам’яті Леоніда Івановича КОВЧАНА

Вічна пам’ять. Царство Небесне, тату. Пам’ятаємо. Сумуємо.

Сини, невістки, рідні

12 жовтня — 40 днів світлої пам’яті Валентина Євгенійовича САФРОНОВА

Спи спокійно, наш дорогий. Ніхто не зміг тебе врятувати, пішов з життя дуже рано, але світлий образ твій рідний ми будемо пам’ятати постійно. Світла пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Ти життя любив і багато чого хотів встигнути, але надто рано обірвалася нитка, не давши тобі мрії здійснити.

Любляча дружина, діти, онуки

16 жовтня — 3 роки гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті дорогої, доброї, рідної людини — чоловіка, батька, дідуся — Євгенія Євгенійовича ПОВТОРЕЙКА

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на життєвій дорозі. Пішовши в інший світ, Ти залишив по собі добру пам’ять. Тепла Твого серця і душі вистачало для нас усіх. Ми ніколи не зможемо повірити в те, що навіки перестало битися Твоє турботливе серце. Плачуть за тобою усі стежки, плаче дім, бо немає господаря. Пам’ять про Тебе — чиста і світла — назавжди залишиться в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій Твоїй душі.

Сумуючі дружина, діти, онуки

13 жовтня минає рік світлої пам’яті Віктора Степановича НЕПШИ

Хай ангел Господній хранить твою душу, хай Царство Небесне Господь тобі дасть.

Сумуючі дружина, сини та їх сім’ї

Хто пам’ятає, — пом’яніть, а хто забув, — згадайте

16 жовтня минає 40 днів тяжкої втрати найдорожчої людини — Олександра Володимировича ЩЕГЛОВА

Як швидко час минає, вже 40 днів з нами тебе немає. А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Ти пішов від нас у вічність, але світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі. В скорботі голови схиляємо, сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

Сумуючі дружина, донька, зять, онук та всі рідні

13 жовтня минає 40 днів тяжкої скорботи і печалі, як немає з нами найкращої людини в світі, матусеньки, бабусеньки, сестрички — Галини Григорівни ГАЙДАЙ

Великий біль у серці, бо все перед очима той страшний день, як Ви назавжди покинули свій дім. Не можемо змиритися з тим, що ніколи не побачимо Вас, не почуємо теплих слів. Ви мали золоту душу, щире серце і вмілі руки. Ваш світлий образ збережемо у пам’яті назавжди. Дякуємо Богові, що Ви були у нашому житті, що виховали нас, виростили, разом з татом дали гарну путівку в життя. Таке страшне слово «були», воно лезом ріже по серцю. Але в душі Ви з нами залишитеся назавжди. Наша люба, дорогенька, мила, ніжна, золотенька… Скільки ж слів ще хотілося б Вам сказати, скільки всього розповісти, разом порадіти та трішечки поскаржитись, порадитись з Вами та вибачитись за якусь, може, неслухняність, за вічно швидкий ритм життя. Так хочеться зараз все кинути і просто з Вами поговорити. Але, нажаль, Ви від нас пішли. Ми дуже Вас любимо і щиро надіємося, що душа Ваша поруч з нами і нас оберігає. Спіть спокійно, ріднесенька наша. Хай сонечко зігріває Вашу могилку, а добрій душі Вашій — Царство Небесне.

Сумуючі діти, онуки, сестра та вся рідня

15 октября — годовщина светлой памяти Владимира Валентиновича ВОЛЫНЦА

Как мы тебя любим, — никто не любил,

Горюем, тоскуем средь чёрных могил.

Цветы тебе носим, как ты нам носил,

Простить тебя просим, как ты нас простил.

Но тихо ты смотришь с креста на могиле,

Цветами обложен друзьями, родными,

И чёрные ленты по ветру летят,

Слезами умыты родных и ребят.

Хоть словом, хоть взглядом

ответь нам хоть раз,

Что ты не забыл, что помнишь ты нас.

Горе выжгло душу в пепел,

муки боли разносит ветер,

И тоска кружится в доме,

но душа твоя — на воле.

Любим, помним, верим, знаем,

что душой живёшь ты с нами.

Прикоснуться лишь не можем,

оттого и боль нас гложет.

Ты рядом, здесь, и нет тебя.

Скорбят и помнят все друзья.

Семья смириться лишь не может,

что там — ты есть, здесь — нет тебя.

Родные