Міні-ГЕС на Случі дозволять нам стати енергонезалежними
- 313
- коментар(і)
- 15-12-2022 11:55
Пишу при світлі безперебійника, бо емоції — через край. Дуже Москва хоче бути третім Римом, поставивши усі навколишні держави на коліна, винищивши населення цих країн.
Декілька років тому в місцевих та обласних газетах, зокрема у «Звягелі», я порушував питання гідроенергетики нашої області. Маю стаж роботи, пов’язаної з енергетикою, — 55 років. Маю відповідний досвід.
Писав, що наше місто в рік втрачає 70-75 млн гривень через відсутність гідроенергетичних споруд. У 1929 році була побудована електростанція на місці нинішнього РЕМу, і місто отримало, як кажуть у народі, світло.
Почалася війна, і на початку 1941 року російські війська підірвали греблю електростанції і світло погасло. Після війни залізницею привезли в район каменедробильного заводу дизель-генераторну електростанцію, протягнули повітряну лінію до РЕМу, і світло в місті з’явилося.
Вважаю, що потрібно встановити на греблі коло млина на «Лубчиці» турбіну з генератором для подачі напруги на 1-й і 2-й підйом Водоканалу.
Встановити на відремонтованій греблі в районі РЕМ гідроелектростанцію для подачі напруги в мережу міста.
Згідно з існуючим проєктом, побудувати греблю і ГЕС в районі колишнього пивзаводу.
У селі Олександрівка відремонтувати греблю колишнього млина, яку теж підірвали російські війська в липні 1941 року, позбавивши населення міста хліба, та встановити на греблі ГЕС.
Аналогічно на річці в районі села Курчиця та селища Городниця — підірвані греблі. Там теж доцільний ремонт та встановлення ГЕС.
Зрештою, треба дати дозвіл на будівництво ГЕС у селі Гульськ. Попередній керівник Водоканалу та колишній міський голова писали Президенту України, щоб заборонив будівництво ГЕС, бо води в місті не буде. Мусив зустрітися з пані Левицькою і сказати їй, що йдеться про турбіну не парову, а водяну: скільки води прийде на турбіну, стільки і витече з неї. А вона розповідала всім, що треба тягнути водогони з Гульська, а це — мільйони доларів.
На сесії міської ради порушувалося питання щодо ГЕС у Гульську. Я виступав, але, як кажуть у народі: у стіну горохом... А в той же час на Случі працюють у Баранівці, Любарі, Мирополі досить потужні ГЕС.
Для прикладу, у країнах Балтії на малих і, навіть, малесеньких річках стоять міні-ГЕС, бо це — безкоштовна електроенергія, будь-яка ГЕС окупить себе за 1,5-2 роки.
Підприємства в Європі, що займаються деревообробкою, мають свої електростанції. Їм потрібна електроенергія тільки для того, щоб запуститися: пішли відходи деревообробки в топку, закрутився генератор, і електроенергії вистачає для усіх двигунів, для освітлення, для обігріву приміщень та продажу енергосистемі цієї країни. Невже ми дурніші за них? Та в кожному лісгоспі — свій цех деревообробки. А є ще меблеві фабрики, МДФ-підприємства з виготовлення фанери тощо.
Наш поліський край має величезні запаси торфу, які залишилися без боліт — їх знищили «професори» та «вчені», понаривали на полях у два рази більше за площею канав, назвавши їх «каналами», аніж площа знищених боліт, а болото — то був резервуар природних чистот — цілющої питної води.
На всіх торфопідприємствах Полісся повинні бути змонтовані теплоелектростанції. Звісно, не такої потужності, як Бурштинська, але за кількістю — в декілька разів більше.
Все, що я згадав, дасть можливість забезпечити промисловість та населення стабільним постачанням електроенергії.
А наша машинобудівна та енергетична промисловість нині простоює. Тисячі інженерно-технічних працівників стоять на базарах по 8 годин щодня, продаючи всіляке барахло, щоб заробити на життя. А коли промисловість отримає замовлення на виготовлення міні-ГЕС, теплових електростанцій, їх монтаж, налагодження роботи, повернуться десятки, тисячі ФОПів, бо буде можливість заробити на життя солідною працею на благо нашої рідної України, підняти економіку на рівень Європи.
Декілька років тому в місцевих та обласних газетах, зокрема у «Звягелі», я порушував питання гідроенергетики нашої області. Маю стаж роботи, пов’язаної з енергетикою, — 55 років. Маю відповідний досвід.
Писав, що наше місто в рік втрачає 70-75 млн гривень через відсутність гідроенергетичних споруд. У 1929 році була побудована електростанція на місці нинішнього РЕМу, і місто отримало, як кажуть у народі, світло.
Почалася війна, і на початку 1941 року російські війська підірвали греблю електростанції і світло погасло. Після війни залізницею привезли в район каменедробильного заводу дизель-генераторну електростанцію, протягнули повітряну лінію до РЕМу, і світло в місті з’явилося.
Вважаю, що потрібно встановити на греблі коло млина на «Лубчиці» турбіну з генератором для подачі напруги на 1-й і 2-й підйом Водоканалу.
Встановити на відремонтованій греблі в районі РЕМ гідроелектростанцію для подачі напруги в мережу міста.
Згідно з існуючим проєктом, побудувати греблю і ГЕС в районі колишнього пивзаводу.
У селі Олександрівка відремонтувати греблю колишнього млина, яку теж підірвали російські війська в липні 1941 року, позбавивши населення міста хліба, та встановити на греблі ГЕС.
Аналогічно на річці в районі села Курчиця та селища Городниця — підірвані греблі. Там теж доцільний ремонт та встановлення ГЕС.
Зрештою, треба дати дозвіл на будівництво ГЕС у селі Гульськ. Попередній керівник Водоканалу та колишній міський голова писали Президенту України, щоб заборонив будівництво ГЕС, бо води в місті не буде. Мусив зустрітися з пані Левицькою і сказати їй, що йдеться про турбіну не парову, а водяну: скільки води прийде на турбіну, стільки і витече з неї. А вона розповідала всім, що треба тягнути водогони з Гульська, а це — мільйони доларів.
На сесії міської ради порушувалося питання щодо ГЕС у Гульську. Я виступав, але, як кажуть у народі: у стіну горохом... А в той же час на Случі працюють у Баранівці, Любарі, Мирополі досить потужні ГЕС.
Для прикладу, у країнах Балтії на малих і, навіть, малесеньких річках стоять міні-ГЕС, бо це — безкоштовна електроенергія, будь-яка ГЕС окупить себе за 1,5-2 роки.
Підприємства в Європі, що займаються деревообробкою, мають свої електростанції. Їм потрібна електроенергія тільки для того, щоб запуститися: пішли відходи деревообробки в топку, закрутився генератор, і електроенергії вистачає для усіх двигунів, для освітлення, для обігріву приміщень та продажу енергосистемі цієї країни. Невже ми дурніші за них? Та в кожному лісгоспі — свій цех деревообробки. А є ще меблеві фабрики, МДФ-підприємства з виготовлення фанери тощо.
Наш поліський край має величезні запаси торфу, які залишилися без боліт — їх знищили «професори» та «вчені», понаривали на полях у два рази більше за площею канав, назвавши їх «каналами», аніж площа знищених боліт, а болото — то був резервуар природних чистот — цілющої питної води.
На всіх торфопідприємствах Полісся повинні бути змонтовані теплоелектростанції. Звісно, не такої потужності, як Бурштинська, але за кількістю — в декілька разів більше.
Все, що я згадав, дасть можливість забезпечити промисловість та населення стабільним постачанням електроенергії.
А наша машинобудівна та енергетична промисловість нині простоює. Тисячі інженерно-технічних працівників стоять на базарах по 8 годин щодня, продаючи всіляке барахло, щоб заробити на життя. А коли промисловість отримає замовлення на виготовлення міні-ГЕС, теплових електростанцій, їх монтаж, налагодження роботи, повернуться десятки, тисячі ФОПів, бо буде можливість заробити на життя солідною працею на благо нашої рідної України, підняти економіку на рівень Європи.
М. МУЗИЧКО
Коментарі відсутні