ПОСІВНА — СТАРТУВАЛА
- 527
- коментар(і)
- 03-04-2009 23:46
Весняна посівна кампанія цими днями стартувала на Новоград-Волинщині. Затяжна весна досить довго не дозволяла вийти хліборобам у поле, а з довгожданним її справжнім теплом лягли в землю перші насінини. І хоч вологи в землі достатньо, проте потрібно поспішати, адже кожен день тепер, як то кажуть, «золотий», і ніхто не може гарантувати того, що наступні місяці не будуть посушливими, як минулорічними веснами. Вже звиклі до будь-яких катаклізмів природи і до погодної мінливості, селяни поспішають чимшвидше засіяти землю, сподіваючись на те, що фінансова криза не надто позначиться на результатах їх роботи. Своїми роздумами з цього приводу з нами поділився керівник одного з найуспішніших сільськогосподарських підприємств Звягельщини ЗВК «Новоград-Волинський» (Івашківка) В.А.НАЗАРОВ:
— Володимире Адамовичу, які площі плануєте цього року засіяти, і чи не будуть вони скорочуватися з огляду на досить непростий в економічному плані сільськогосподарський рік?
— Площі цього року ми залишаємо на рівні минулорічних. З 1233 гектарів сільськогосподарських угідь ми маємо 929 га ріллі і ще 388 гектарів землі орендуємо в сусідньому
с.Стрієва. На цих площах вже традиційно вирощуємо зернові (512 га озимих та 338 га ярих культур) та кукурудзу на зелений корм. Сіяти поспішаємо, адже погода підганяє. Якщо минулого року ми вийшли в поле 14 березня, то нині — на два тижні пізніше. Але на даний час вже засіяна половина всіх площ.
— Ваше господарство є елітгоспом з виробництва насіння ярих і озимих культур. Скільки такого насіння ви можете запропонувати на даний момент?
— Ми виробляємо більше 200 тонн елітного насіння. І лише близько п’ятої частини його ми реалізували господарствам нашого району. За цінами, до речі, значно нижчими, ніж у багатьох інших елітгоспах України. Насіння беруть у нас господарства з інших областей. На жаль, нинішня цінова політика на зернові не надто сприятлива для їх реалізації, тож і не дивно, що багато керівників не поспішали продавати зерно практично задарма. Так само і у нас ще залишилося 80 тонн жита і 100 тонн пшениці.
— Володимире Адамовичу, і все ж таки основна спеціалізація вашого підприємства — це тваринництво, зокрема виробництво м’ясопродукції. Наскільки впевнено нині можна відчувати себе виробнику у цій галузі?
— На даний час ми утримуємо 1230 свиней та 1238 голів ВРХ на відгодівлі. Протягом року поголів’я не зменшували, навпаки — є деякий «плюс». Але виникла досить серйозна проблема зі здачею свиней. Жоден м’ясокомбінат нині свинину не купує. І хоч у січні був великий попит на цю продукцію, проте у лютому ситуація змінилася навпаки. Проте з ВРХ проблем немає — здаємо бичків на Шепетівський м’ясокомбінат.
— Там вигідніші умови, ніж на місцевому, Новоград-Волинському?
— Новоград-Волинський вже роками взагалі не купує м’ясо у місцевого товаровиробника. І ще нас турбує той факт, що цього року ми не отримали жодної копійки дотацій від держави за високовагову худобу і кондиційні свині. І чи буде вона взагалі в цьому році — невідомо.
— З яким настроєм і з якими думками ви розпочинаєте цей сільськогосподарський рік, у якому, як відомо, хліборобам нічого очікувати серйозної підтримки від держави, зокрема, і щодо кредитної політики?
— Щодо кредитів, то ми їх не беремо, маючи достатньо власних обігових коштів. Хоч у нас порівняно і невелике підприємство, але за минулий рік ми сплатили податків на суму 1 млн. 16 тисяч гривень, з яких лише до Пенсійного фонду — 479 тис. грн. та прибуткового податку — 390 тис. грн. В ЗВК працює 116 чоловік, і середня зарплата по підприємству складає 1408 грн. (відповідно до минулого року + 433 грн.). На даний час підприємство повністю забезпечене мінеральними добривами, засобами захисту, пальним, маємо достатньо власної сільськогосподарської техніки. Тож на даний час ми відчуваємо себе досить стабільно. Що ж стосується державної підтримки, то на неї не розраховуємо, а надіємось лише на себе. Власне, так як і переважна більшість всіх інших сільгосппідприємств. І щоб там не говорили про кризу, а життя — продовжується. Будемо сіяти і будемо збирати хліб, бо він, як відомо, — всьому голова.
— Щиро бажаємо вам успіхів!
— Володимире Адамовичу, які площі плануєте цього року засіяти, і чи не будуть вони скорочуватися з огляду на досить непростий в економічному плані сільськогосподарський рік?
— Площі цього року ми залишаємо на рівні минулорічних. З 1233 гектарів сільськогосподарських угідь ми маємо 929 га ріллі і ще 388 гектарів землі орендуємо в сусідньому
с.Стрієва. На цих площах вже традиційно вирощуємо зернові (512 га озимих та 338 га ярих культур) та кукурудзу на зелений корм. Сіяти поспішаємо, адже погода підганяє. Якщо минулого року ми вийшли в поле 14 березня, то нині — на два тижні пізніше. Але на даний час вже засіяна половина всіх площ.
— Ваше господарство є елітгоспом з виробництва насіння ярих і озимих культур. Скільки такого насіння ви можете запропонувати на даний момент?
— Ми виробляємо більше 200 тонн елітного насіння. І лише близько п’ятої частини його ми реалізували господарствам нашого району. За цінами, до речі, значно нижчими, ніж у багатьох інших елітгоспах України. Насіння беруть у нас господарства з інших областей. На жаль, нинішня цінова політика на зернові не надто сприятлива для їх реалізації, тож і не дивно, що багато керівників не поспішали продавати зерно практично задарма. Так само і у нас ще залишилося 80 тонн жита і 100 тонн пшениці.
— Володимире Адамовичу, і все ж таки основна спеціалізація вашого підприємства — це тваринництво, зокрема виробництво м’ясопродукції. Наскільки впевнено нині можна відчувати себе виробнику у цій галузі?
— На даний час ми утримуємо 1230 свиней та 1238 голів ВРХ на відгодівлі. Протягом року поголів’я не зменшували, навпаки — є деякий «плюс». Але виникла досить серйозна проблема зі здачею свиней. Жоден м’ясокомбінат нині свинину не купує. І хоч у січні був великий попит на цю продукцію, проте у лютому ситуація змінилася навпаки. Проте з ВРХ проблем немає — здаємо бичків на Шепетівський м’ясокомбінат.
— Там вигідніші умови, ніж на місцевому, Новоград-Волинському?
— Новоград-Волинський вже роками взагалі не купує м’ясо у місцевого товаровиробника. І ще нас турбує той факт, що цього року ми не отримали жодної копійки дотацій від держави за високовагову худобу і кондиційні свині. І чи буде вона взагалі в цьому році — невідомо.
— З яким настроєм і з якими думками ви розпочинаєте цей сільськогосподарський рік, у якому, як відомо, хліборобам нічого очікувати серйозної підтримки від держави, зокрема, і щодо кредитної політики?
— Щодо кредитів, то ми їх не беремо, маючи достатньо власних обігових коштів. Хоч у нас порівняно і невелике підприємство, але за минулий рік ми сплатили податків на суму 1 млн. 16 тисяч гривень, з яких лише до Пенсійного фонду — 479 тис. грн. та прибуткового податку — 390 тис. грн. В ЗВК працює 116 чоловік, і середня зарплата по підприємству складає 1408 грн. (відповідно до минулого року + 433 грн.). На даний час підприємство повністю забезпечене мінеральними добривами, засобами захисту, пальним, маємо достатньо власної сільськогосподарської техніки. Тож на даний час ми відчуваємо себе досить стабільно. Що ж стосується державної підтримки, то на неї не розраховуємо, а надіємось лише на себе. Власне, так як і переважна більшість всіх інших сільгосппідприємств. І щоб там не говорили про кризу, а життя — продовжується. Будемо сіяти і будемо збирати хліб, бо він, як відомо, — всьому голова.
— Щиро бажаємо вам успіхів!
Розмовляла Лариса ГЕМБАРСЬКА
Фото Віктора ТИМОЩУКА
Фото Віктора ТИМОЩУКА
Коментарі відсутні