У Новограда не було коштів, аби поховати відомого спортсмена

Смерть видатного місцевого спортсмена-гирьовика Костянтина Сєрякова, який пішов у вічність 28 жовтня, сколихнула Новоград. Окрім звістки про втрату 10-кратного чемпіона світу з гирьового спорту, Заслуженого майстра спорту конфедерації майстрів гирьового спорту, майстра спорту України, нагородженого орденом «Звягель», додалася ще одна прикра новина — колеги-спортсмени шукали кошти на поховання. Як виявилося, високі регалії почесних людей міста не дають гарантій, що поховають їх на належному рівні…
Напередодні похорону у нашу редакцію прийшли друзі гирьовика і розповіли, що на поховання спортсмена з почесним орденом «Звягель», котрим у активні часи його спортивної діяльності усі пишалися, не вистачає коштів. Певну суму вдалося зібрати «з миру по нитці», бракувало ще двох тисяч гривень. Мова не йде про фінансове становище сім’ї покійного — з етичних причин, мова йде про ставлення з боку влади до людей, котрі формують імідж Новограда-Волинського.
Смерть заслуженого спортсмена стала індикатором цього ставлення — як виявилося, на такі ситуації немає коштів ані у влади, ані конкретно у профільного спортивного відділу, куди звернулися спортсмени-гирьовики. Довелося знову йти з простягнутою рукою до впливових осіб. Виручили також колеги і вихованці тренера, котрі підтримали ініціативу збирання коштів на похорон.
Як стало відомо, певну суму довелося вилучити з тих, що гирьовики збирають на пам’ятник для іншого заслуженого спортсмена-земляка — Олександра Дідовця. На похованні Олександра Миколайовича, до речі, усі, і представники влади теж, говорили слова про шану і вагомі заслуги покійного Олександра Миколайовича, а от грошей на пам’ятник, як виявилося згодом, катма. Чи не те саме відбувається зараз, після смерті Костянтина Сєрякова?
В управлінні у справах сім’ї, молоді, фізкультури та спорту ситуацію прокоментували наступним чином: «Наразі будь-яка фінансова допомога надається Почесним громадянам міста. У положенні про орден «Звягель» фінансової підтримки не передбачено, тому запропонували написати заяву про виділення коштів на поховання, яку розглянуть депутати на сесії. Ще коли Костянтин Христофорович лежав у лікарні, наші працівники ходили до начальника відділу з питань охорони здоров’я, щоб дізнатися, чим можна допомогти у лікуванні, але такої допомоги не передбачено. Тому ми кинули клич по спортсменах та небайдужих. Спортсменами та працівниками управління зібрано близько півтори тисячі гривень на поховання».
Кошти на сесії, очевидно, виділять, але поховання чекати на сесію не буде. Тим часом мережа зарясніла коментарями містян:
«Справа не у тому, що «всі скинуться», а у тому, що сором такому місту, в якому органи місцевого самоврядування не можуть організувати поховання людини, котра при житті принесла місту славу!».
«Ці дві тисячі гривень у порівнянні з іншими, відомими нам штрафами, відкатами і відшкодуваннями — це просто ляпас».
«Куди ми котимося, люди? У нас бездарно розходяться кошти на будь-що, а гідно поховати людей, які представляли місто за його межами, ми не в змозі? Чи так часто помирають визначні громадяни міста? Немає слів!».
Серед пропозицій для влади — доповнити положення про орден «Звягель» рядками про фінансову підтримку. Ще одна пропозиція — створення спецфонду для потреб спортсменів для поїздок на міжнародні змагання. В одному випадку це потрібно для мертвих, у іншому — для живих. І ті, й інші творять сучасне обличчя Новограда, а не спотворюють його.