Погляд на туристичну привабливість, і не тільки
- Наше місто
- 120
- коментар(і)
- 03-04-2023 10:45
Трапилося, що ми з дружиною опинилися на площі Лесі Українки 25.02.23 р., і почули виступ мера міста з нагоди дня народження Лесі Українки. Звичайно, приємно, що наш Звягель прославила всесвітньо відома людина — фундамент української нації. На що хочу звернути увагу, що народилася і зростала на березі річки Случ, із вікон будинку споглядала чудовий краєвид поліської природи.
Мер сповістив про смерть чудової людини, доглядачки і керівника Літературно-меморіального музею Лесі Українки пані Римської, котра не дочекалася, коли ж нарешті знесуть оту совецьку потвору (маю на увазі «консервний завод»), розташований на легендарному місці — там, де гуляла маленькою наша Леся, насолоджуючись красою рідного краю. Переконаний, що, якби Леся Українка народилася в наш час, вона не стала би всесвітньо відомою, споглядаючи нищення природи міста і річки, бо саме краса навкруги надихає людину на творчість. Саме тому Прикарпаття, наприклад, дало Україні так багато талановитих творчих людей.
Пам’ятаю, відпочивав із компанією друзів у горах за Яремчею, насолоджувалися красою Карпат, дихаючи цілющим повітрям, і коли неподалік від нас проїхав «КамАЗ», повірте, ми ледь не задихнулися смердючим ядучим газом.
А в нашому місті тисячі машин викидають сотні кубів газів, і люди не захищені від них, бо нищать дерева «кронувальники». Тому й маємо таку величезну смертність від онкології та серцевих хвороб.
Для прикладу, дитячий садочок на вул. Лесі Українки. Була там завідуючою Пашківська В.Д., чудова людина, педагог та вихователь. Насадила дерев біля дороги, тобто, зробила санітарну зону, бо кожне дерево — це санітар повітря, поглинає отруйні гази і виділяє кисень. І от уже не перший рік бачу, як «кронувальники» нищать ті дерева, лишаючи самі лише стовбури… От вам, дорогі дітки, велика дуля, а не кисень під ніс. Якось зайшов у аптеку, а там молоденька мама купує дитині ліків на 800 грн, це все — наслідки забрудненого повітря.
Повірте, деколи думаєш, що, може, навмисно це все робиться, щоб усіх нас ставало менше з кожним роком? Одні знищили болота з цілющою водою, інші спустили каналізацію в річки, з яких п’ємо воду. Не дозволяємо ставити ГЕС, бо це — зелена енергетика і майже безкоштовна: електроенергія атомних станцій — приблизно 0,5 грн за кВт, 0,6 грн — ел. енергія ГЕС, 1,6 грн — ел. енергія теплових електростанцій, сонячних — 6,60 грн, а дизельних генераторів, яких понакупляли, — десь 20-25 грн за кВт.
Тобто, місто втрачає 70-80 млн грн за рік, які спокійно… течуть річкою Случ. А ще ж у районі є Смолка, Тня, Церем. А якби побудували ГЕС на притоках Дніпра, то мали б у декілька разів більше електроенергії, аніж дає каскад Дніпровських ГЕС, внаслідок якого, до того ж, затоплені тисячі сіл, кладовищ, сотні тисяч гектарів українських чорноземів. Отакі господарі!
Але повернімося в рідне місто.
На фото: (цитата з газети «Звягель» від 3 листопада 2017 року): «1 листопада на тротуарі по вулиці Соборності, біля входу до Скверу Слави, утворилося провалля. Його глибина на позір сягала кількох метрів, а на дні стояла вода.
Небезпечну ділянку тротуару огородили, а потому працівники комунального підприємства міської ради «Шляхрембуд» провалля засипали».
Хочу порушити питання про підземний Звягель. Від фортеці на Случі в напрямку міста Корець проходить підземний хід, яким спокійно може проїхати легкова машина. Хід проходить правим боком вул. Шевченка. Я в дитинстві бачив провал у центрі міста. Під площею Лесі Українки є великі зали, ходи — так стверджували старожили міста. Під триповерховим будинком навпроти кінотеатру — підземний хід у напрямку зупинки автобуса на «Лубчицю», а там — великі зали, забиті трупами «ворогів народу», тобто, тих, хто був господарем на рідній землі, мав пару коней, пару корів, із десяток десятин землі. Усі ці люди підлягали знищенню, бо в цьому триповерховому будинку діяв до війни НКВС — страшний каральний орган знищення людей.
Я дивувався, з яким захопленням німці приїжджали в 70-80 роках (а я часто бував у тих краях у відрядженнях під Вінницею) на ставку Гітлера — там же нічого такого не було: невеликий лісок, 5 підірваних ходів-виходів із підземелля, куди не можна було зайти під страхом нарватися на вибухівку. Так от, із ранньої весни до пізньої осені там стояло в кемпінгу до 30 машин із будиночками на колесах.
Так що Звягелю є що показати, окрім музею Лесі Українки та дотів, які спочатку Сталін побудував, а потім, у 1940 році, дав команду підривати.
У Коростені — чудовий парк, який ніхто «не кришує», краєвид на річку Уж, ставка, звідки Сталін мав керувати наступом Червоної Армії на Європу. А наступ мав розпочатися 10 липня 1941 року. Тобто, за задумом Сталіна, Гітлер мав захопити всю Європу, а Сталін «побєдним» маршем легкими танками понавішувати совецьких прапорів в усіх столицях Європи, бо дуже Москва хотіла і хоче бути третім Римом. Тобто, перший Рим — це Папа Римський, другий Рим — це Константинополь, а третій Рим — це білокам’яна Москва.
І ця ідея мучить путіна. Ця ідея описана у творах Суворова, розвідника часів Брежнєва. Для цього Сталін підбив Гітлера на війну, вчив німецьких офіцерів у радянських військових академіях, пілотів літаків — на радянських аеродромах, чи, вибачаюсь, летовищах, танкістів — на радянських полігонах, допоміг під землею набудувати військових заводів, разом розпочали війну в 1939 році, коли Сталін захопив частину Польщі, Прибалтику, поліз у Фінляндію, а фіни знищили майже весь Новоград-Волинський корпус, і не дали себе окупувати...
Отака історія, яку мало хто знає. А знали би, впевнений, що зрадників серед українців взагалі б не було.
Мер сповістив про смерть чудової людини, доглядачки і керівника Літературно-меморіального музею Лесі Українки пані Римської, котра не дочекалася, коли ж нарешті знесуть оту совецьку потвору (маю на увазі «консервний завод»), розташований на легендарному місці — там, де гуляла маленькою наша Леся, насолоджуючись красою рідного краю. Переконаний, що, якби Леся Українка народилася в наш час, вона не стала би всесвітньо відомою, споглядаючи нищення природи міста і річки, бо саме краса навкруги надихає людину на творчість. Саме тому Прикарпаття, наприклад, дало Україні так багато талановитих творчих людей.
Пам’ятаю, відпочивав із компанією друзів у горах за Яремчею, насолоджувалися красою Карпат, дихаючи цілющим повітрям, і коли неподалік від нас проїхав «КамАЗ», повірте, ми ледь не задихнулися смердючим ядучим газом.
А в нашому місті тисячі машин викидають сотні кубів газів, і люди не захищені від них, бо нищать дерева «кронувальники». Тому й маємо таку величезну смертність від онкології та серцевих хвороб.
Для прикладу, дитячий садочок на вул. Лесі Українки. Була там завідуючою Пашківська В.Д., чудова людина, педагог та вихователь. Насадила дерев біля дороги, тобто, зробила санітарну зону, бо кожне дерево — це санітар повітря, поглинає отруйні гази і виділяє кисень. І от уже не перший рік бачу, як «кронувальники» нищать ті дерева, лишаючи самі лише стовбури… От вам, дорогі дітки, велика дуля, а не кисень під ніс. Якось зайшов у аптеку, а там молоденька мама купує дитині ліків на 800 грн, це все — наслідки забрудненого повітря.
Повірте, деколи думаєш, що, може, навмисно це все робиться, щоб усіх нас ставало менше з кожним роком? Одні знищили болота з цілющою водою, інші спустили каналізацію в річки, з яких п’ємо воду. Не дозволяємо ставити ГЕС, бо це — зелена енергетика і майже безкоштовна: електроенергія атомних станцій — приблизно 0,5 грн за кВт, 0,6 грн — ел. енергія ГЕС, 1,6 грн — ел. енергія теплових електростанцій, сонячних — 6,60 грн, а дизельних генераторів, яких понакупляли, — десь 20-25 грн за кВт.
Тобто, місто втрачає 70-80 млн грн за рік, які спокійно… течуть річкою Случ. А ще ж у районі є Смолка, Тня, Церем. А якби побудували ГЕС на притоках Дніпра, то мали б у декілька разів більше електроенергії, аніж дає каскад Дніпровських ГЕС, внаслідок якого, до того ж, затоплені тисячі сіл, кладовищ, сотні тисяч гектарів українських чорноземів. Отакі господарі!
Але повернімося в рідне місто.
На фото: (цитата з газети «Звягель» від 3 листопада 2017 року): «1 листопада на тротуарі по вулиці Соборності, біля входу до Скверу Слави, утворилося провалля. Його глибина на позір сягала кількох метрів, а на дні стояла вода.Небезпечну ділянку тротуару огородили, а потому працівники комунального підприємства міської ради «Шляхрембуд» провалля засипали».
Про туристичну привабливість
Хочу порушити питання про підземний Звягель. Від фортеці на Случі в напрямку міста Корець проходить підземний хід, яким спокійно може проїхати легкова машина. Хід проходить правим боком вул. Шевченка. Я в дитинстві бачив провал у центрі міста. Під площею Лесі Українки є великі зали, ходи — так стверджували старожили міста. Під триповерховим будинком навпроти кінотеатру — підземний хід у напрямку зупинки автобуса на «Лубчицю», а там — великі зали, забиті трупами «ворогів народу», тобто, тих, хто був господарем на рідній землі, мав пару коней, пару корів, із десяток десятин землі. Усі ці люди підлягали знищенню, бо в цьому триповерховому будинку діяв до війни НКВС — страшний каральний орган знищення людей.
Я дивувався, з яким захопленням німці приїжджали в 70-80 роках (а я часто бував у тих краях у відрядженнях під Вінницею) на ставку Гітлера — там же нічого такого не було: невеликий лісок, 5 підірваних ходів-виходів із підземелля, куди не можна було зайти під страхом нарватися на вибухівку. Так от, із ранньої весни до пізньої осені там стояло в кемпінгу до 30 машин із будиночками на колесах.
Так що Звягелю є що показати, окрім музею Лесі Українки та дотів, які спочатку Сталін побудував, а потім, у 1940 році, дав команду підривати.
У Коростені — чудовий парк, який ніхто «не кришує», краєвид на річку Уж, ставка, звідки Сталін мав керувати наступом Червоної Армії на Європу. А наступ мав розпочатися 10 липня 1941 року. Тобто, за задумом Сталіна, Гітлер мав захопити всю Європу, а Сталін «побєдним» маршем легкими танками понавішувати совецьких прапорів в усіх столицях Європи, бо дуже Москва хотіла і хоче бути третім Римом. Тобто, перший Рим — це Папа Римський, другий Рим — це Константинополь, а третій Рим — це білокам’яна Москва.
І ця ідея мучить путіна. Ця ідея описана у творах Суворова, розвідника часів Брежнєва. Для цього Сталін підбив Гітлера на війну, вчив німецьких офіцерів у радянських військових академіях, пілотів літаків — на радянських аеродромах, чи, вибачаюсь, летовищах, танкістів — на радянських полігонах, допоміг під землею набудувати військових заводів, разом розпочали війну в 1939 році, коли Сталін захопив частину Польщі, Прибалтику, поліз у Фінляндію, а фіни знищили майже весь Новоград-Волинський корпус, і не дали себе окупувати...
Отака історія, яку мало хто знає. А знали би, впевнений, що зрадників серед українців взагалі б не було.
М. МУЗИЧКО
Фото з архіву газети «Звягель»
Коментарі відсутні