17 вересня — День усиновлення
- 62
- коментар(і)
- 14-09-2023 11:11
Указом Президента України цього року 17 вересня відзначатиметься День усиновлення. Цей день став святом для родин, які подарували і дарують дітям, котрі залишилися без піклування батьків, свій дім, тепло, свою любов та сімейний затишок.
Історії дітей та батьків про те, як вони знайшли одне одного, звичайно, індивідуальні, але щось спільне у них завжди можна знайти. Історія усиновлення, про яку розповіли працівники служби у справах дітей Звягельської міської ради, дещо випадає з цього ряду.
Тут можна виокремити дві лінії: шлях, яким йшла майбутня мати дітей до усиновлення, та, власне, історія діточок, які, залишившись без батьків, отримали нову родину.
Як зазначалося у розповіді, Оксана (всі імена змінено) — досить успішна жінка. Здобувши чудову освіту за короткий час, зробила блискучу кар’єру та працює на престижній високооплачуваній роботі. Сімейне життя не склалося, і після розлучення з чоловіком сама проживала в одному з обласних центрів України. Оскільки своїх дітей Оксана не мала, то всю свою невитрачену любов та тепло віддавала племінникам. Поступово прийшло розуміння, що вона готова взяти до себе у родину дітей, які втратили батьків. Перший її прихід до служби у справах дітей закінчився нічим. Отримавши консультацію спеціалістів та перелік документів, Оксана засумнівалась, чи готова вона до такого кроку як усиновлення. Наступний її візит до служби відбувся через три роки. Цього разу вона прийшла з виваженим рішенням — усиновити одну або й декількох дітей.
У той же час, коли Оксана вперше приходила щодо усиновлення, у поле зору служби потрапила сім’я, в якій виховувався маленький Богданчик та тільки-тільки народилася дівчинка Софійка. Батьки зловживали алкоголем, вчиняли сварки та бійки. Дітлахи зростали без батьківського тепла та любові. Були замкнутими, неговіркими. Як не намагалися соціальні служби допомогти батькам у налагодженні стосунків та створення для дітей належних умов, позитивного результату не було. Через деякий час їх позбавили батьківських прав. Діти були влаштовані під опіку дідуся, який одразу подав заяву про те, що він забороняє брати онуків на облік з усиновлення. Такі заяви опікунів передбачені чинним законодавством.
На момент отримання дітьми статусу позбавлених батьківського піклування, Оксана вже перебувала на обліку кандидатів в усиновлювачі і чекала своїх дітей.
Через рік трапилося так, що дідусь тяжко захворів і не зміг виконувати обов’язки опікуна. Дітей тимчасово влаштували у сім’ю патронатного вихователя. Оксана до того часу більше року чекала на дітей і вже не вірила в те, що у її домівці лунатимуть дитячі голоси. Коли їй запропонували познайомитися з Богданом та Софійкою, то вона одразу погодилась. Знайомство пройшло не надто гладко, але стараннями Оксани та патронатного вихователя з дітьми було налагоджено теплі та довірливі стосунки, і вони погодилися залишитись у сім’ї Оксани. Хтозна, як би склались долі Оксани та її дітей, стань вона на облік три роки тому.
Із часу влаштування дітей у родину Оксани минуло понад пів року. Діти дуже змінилися, навіть зовні. Вони зростають в атмосфері любові та материнської турботи. І ми знаємо, що попереду — в них щасливе майбутнє у мирній країні.
Служба у справах дітей міської ради нагадує: якщо ви бажаєте усиновити дитину, за детальнішою інформацією можете звернутися за адресою: Дія-центр, 2-ий поверх, вул. Шевченка, 20, м. Звягель, Житомирська обл., тел.: 093-798-48-11.
Історії дітей та батьків про те, як вони знайшли одне одного, звичайно, індивідуальні, але щось спільне у них завжди можна знайти. Історія усиновлення, про яку розповіли працівники служби у справах дітей Звягельської міської ради, дещо випадає з цього ряду.
Тут можна виокремити дві лінії: шлях, яким йшла майбутня мати дітей до усиновлення, та, власне, історія діточок, які, залишившись без батьків, отримали нову родину.
Як зазначалося у розповіді, Оксана (всі імена змінено) — досить успішна жінка. Здобувши чудову освіту за короткий час, зробила блискучу кар’єру та працює на престижній високооплачуваній роботі. Сімейне життя не склалося, і після розлучення з чоловіком сама проживала в одному з обласних центрів України. Оскільки своїх дітей Оксана не мала, то всю свою невитрачену любов та тепло віддавала племінникам. Поступово прийшло розуміння, що вона готова взяти до себе у родину дітей, які втратили батьків. Перший її прихід до служби у справах дітей закінчився нічим. Отримавши консультацію спеціалістів та перелік документів, Оксана засумнівалась, чи готова вона до такого кроку як усиновлення. Наступний її візит до служби відбувся через три роки. Цього разу вона прийшла з виваженим рішенням — усиновити одну або й декількох дітей.
У той же час, коли Оксана вперше приходила щодо усиновлення, у поле зору служби потрапила сім’я, в якій виховувався маленький Богданчик та тільки-тільки народилася дівчинка Софійка. Батьки зловживали алкоголем, вчиняли сварки та бійки. Дітлахи зростали без батьківського тепла та любові. Були замкнутими, неговіркими. Як не намагалися соціальні служби допомогти батькам у налагодженні стосунків та створення для дітей належних умов, позитивного результату не було. Через деякий час їх позбавили батьківських прав. Діти були влаштовані під опіку дідуся, який одразу подав заяву про те, що він забороняє брати онуків на облік з усиновлення. Такі заяви опікунів передбачені чинним законодавством.
На момент отримання дітьми статусу позбавлених батьківського піклування, Оксана вже перебувала на обліку кандидатів в усиновлювачі і чекала своїх дітей.
Через рік трапилося так, що дідусь тяжко захворів і не зміг виконувати обов’язки опікуна. Дітей тимчасово влаштували у сім’ю патронатного вихователя. Оксана до того часу більше року чекала на дітей і вже не вірила в те, що у її домівці лунатимуть дитячі голоси. Коли їй запропонували познайомитися з Богданом та Софійкою, то вона одразу погодилась. Знайомство пройшло не надто гладко, але стараннями Оксани та патронатного вихователя з дітьми було налагоджено теплі та довірливі стосунки, і вони погодилися залишитись у сім’ї Оксани. Хтозна, як би склались долі Оксани та її дітей, стань вона на облік три роки тому.
Із часу влаштування дітей у родину Оксани минуло понад пів року. Діти дуже змінилися, навіть зовні. Вони зростають в атмосфері любові та материнської турботи. І ми знаємо, що попереду — в них щасливе майбутнє у мирній країні.
Служба у справах дітей міської ради нагадує: якщо ви бажаєте усиновити дитину, за детальнішою інформацією можете звернутися за адресою: Дія-центр, 2-ий поверх, вул. Шевченка, 20, м. Звягель, Житомирська обл., тел.: 093-798-48-11.
Відділ інформації міської ради
Коментарі відсутні