Поминання 50/2018

10 грудня — 7 років світлої пам’яті Людмили Анатоліївни САРГАН

Як сумно без тебе, ріднесенька, печаль не проходить і серце болить. Так хочеться ще раз тебе обійняти й побути з тобою хоча б ще на мить. Помолимось за тебе, і свічка тихо спалахне. У Бога ласки поблагаєм, бо щиро любимо тебе. Спи, рідненька, спочивай з миром. Хай сонечко зігріє твою могилу, а твоїй добрій душі — Царство Небесне та вічний спокій.

Сумуючі хрещеники та всі рідні

14 грудня минає 40 днів світлої пам’яті Петра Серафимовича ПОЛІЩУКА

А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Свідомість до спокою кличе, а серце щемить і щемить. Тебе, наш рідненький і любий, ніколи не зможем забуть ні на мить. Спи спокійно, нехай печаль і наші сльози не тривожать твій вічний сон. Нехай свята земля береже твій вічний сон. Царство Небесне і вічна пам’ять, спокій твоїй душі.

Сумуючі дружина, дочка, онука

12 декабря прошло 9 дней светлой памяти Анны Ефимовны БЕЛЯК

Спи спокойно, наша дорогая.

Помним. Любим.

Дочь, сын

12 грудня виповнилося б 90 років Олександру Ігнатовичу ЗІНЧЕНКУ

Ти знаєш, тату, вже прийшла зима, ялинки вбрались у розкішні шати, а ти на нас вже дивишся згори і рай земний тебе уже не вабить. Різдво скоро і морозам край, ще щось важливе мусила сказати, ти знаєш, тату, все у нас гаразд — здорові, ситі, чом гнівити Бога. Але так хочеться, щоб ще твоя нога ступила до рідного порога.

Світлана

Сумний без тебе світ...

18 грудня минає 40 днів тяжкої скорботи і печалі, як немає з нами нашого рідненького, люблячого, милого синочка, брата, чоловіка — Сергія Вікторовича КРАВЧУКА

Немає на світі таких слів, щоб передати наше горе і біль душі... Рідненький наш, як сумно, важко без тебе жити, як всім нам не вистачає тебе. Ти мав золоту душу, щире серце і вмілі руки. Хай Ангел Господній хранить твою душу, хай Царство Небесне Господь тобі дасть. Сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

Сумуючі мама, брат, дружина, рідні, друзі

16 грудня минає 4 роки світлої пам’яті Ніни Василівни СІРУК (ЄФИМЕНКО) із с.Гульськ

ПАДАЛ СНЕГ

Падал снег — белый и пушистый,

Укрывая землю нежным пухом,

А я хотела стать такой же чистой,

Как бабочка, порхать над лугом.

Суета жизни постепенно

Уводит нас от восприятья Бога,

А жизнь Земли, она нетленна,

У каждого из нас — своя дорога.

А снег идёт, ему и дела мало,

Всё укрывая белым покрывалом.

Как снега этого детишкам не хватало.

О радость детства! Все мы валом

На улицу бежали: снежки, санки.

Ну, а теперь, на склоне лет,

С улыбкою глядим детишкам вслед.

Сколько в глазах их счастья, озорства,

Как хорошо нам было тогда жить.

О снег, как я тебя любила,

Деревья все в прекраснейших нарядах,

Об этой красоте я не забыла,

Лечу навстречу я и Богу, и природе!

Вот — истинный порядок всех вещей

С восторгом надо принимать

Всё, посланное Богом, нам —

И наше счастье здесь, у нас самих,

А не где-то там, за порогом.

Написала Ніна СІРУК за декілька днів перед тим, як піти у вічність

Сумуючі чоловік, син, донька, зять, онуки

18 грудня минає 7 років світлої пам’яті дружини, турботливої матусі, лагідної бабусі — Ніни Григорівни ЯНЧЕВСЬКОЇ

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю ріднесенької матусі. Ви, мамочко, мали золоту душу, щире серце, материнську вірність. Дякуємо Вам за все, що Ви для нас зробили. Таких матусь не забувають, а лиш вічно пам’ятають. Хай Господь Вам дарує Царство Небесне і вічну пам’ять.

З глибоким сумом чоловік, діти, онуки

17 грудня минає рік світлої пам’яті Степана Калениковича ВОЗНЮКА

Той день, коли твій подих згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас — і ми не можем з цим змиритись. Неначе день, пройшов цей рік, як швидко час минає. Ти вже не ступиш на поріг — тебе із нами вже немає. Ти не пішов від нас у небуття, ти в наших душах будеш вічно жити, бо щирим, відданим було твоє життя, ти будеш з неба ясною зорею нам світити. Тебе нема, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею, і сумно, що серед тисячі облич більш не зустрінеш посмішки твоєї.

Дружина, діти, онуки і правнуки