У Будинку дитини завжди раді гостям: у «тьотях» і «дядях» із подарунками діти бачать батьків

У День святого Миколая у Будинку дитини з ранку до вечора відчинені ворота. Навіть тамтешній пес, який щодня стереже спокій діток від непроханих «гостей», цього дня поводить себе чемно і, попри свої габарити, лише ввічливо обнюхує відвідувачів.
В Обласному спеціалізованому Будинку дитини, розташованому в Новограді-Волинському, наразі перебуває 43 дитини. Ще готуючись до написання цього матеріалу, дізнався, що дітей — 42. Проте вже на місці працівники закладу уточнили: стало на одну більше саме у переддень свята Миколая...
43 дитини — від «нуля» до шести років, і майже в кожної є живі повноцінні батьки. Які, попри свою повноцінність, вирішили тимчасово (а, зазвичай, на постійно) не опікуватися своїми дітьми, які народилися з особливими потребами. Попри це, усі діти, а малеча з Будинку дитини — й поготів, напередодні свят вірять у диво. Вірять у добрих чарівників, які проб’ються крізь сіру буденність і принесуть особливий промінчик світла і доброти.
19 грудня, на Свято Миколая, таких промінчиків до Будинку дитини приходить чимало. Серед них — керівництво і члени обласної організації партії «Основа» на чолі з головою обласної організації партії «Основа» Тамілою Ткачук. До гостей із Житомира приєдналися голова Новоград-Волинської міської організації партії «Основа» Геннадій Фрегер, члени політради міської організації — Єгор Цимбалюк і Василь Семенька.
Партія «Основа» не на словах, а на ділі намагається дбати про діток з особливими потребами. Як приклад, нещодавня подія у Коростені: спеціальний тренажер «ПАУК» для відновлення і розвитку діток з особливими потребами рухових функцій вручили лідери партії «Основа» Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Джерело надії».
У Новограді гості порадували вихованців Будинку дитини солодощами і фруктами, подарували їм безліч іграшок — як для найменшеньких, так і для старших. Тут діти завжди радо зустрічають відвідувачів, тішаться кожній хвилині, коли можна погратися з «тьотями» і «дядями», яких мимоволі уявляють у ролі батьків, хрещених, бабусь чи дідусів.
Колектив Будинку дитини у два з половиною рази перевищує кількість вихованців і налічує нині 104 працівники, включаючи кухарів, техперсонал, лікарів тощо. Під керівництвом головного лікаря Василя Радченка з дітками працюють два лікарі-педіатри, по півставки — у заступника головного лікаря з медичної частини і невропатолога. Лікар-педіатр Ірина Федорчук розповіла «Звягелю», що найменшій дитині серед тих, котрі перебувають у закладі, два тижні. А найстарша — вже школярка-першокласниця. Так сталося, що цього року школа-інтернат не набирала першого класу. Тому дитину влаштували у найближчу до Будинку дитини шосту школу.
Як вже зазначалося, більшість діток мають батьків, котрі не позбавлені батьківських прав. Для того, щоб мати «батьківські права», достатньо відвідувати свою дитину не рідше разу на місяць. «Попри таку нечасту кількість візитів, діти впізнають своїх рідних батьків. Вірять, що одного дня вони їх заберуть додому, у свою сім’ю. І часто мами їм обіцяють, що ось, через місяць, заберу... І діти чекають», — каже далі Ірина Федорчук. І тут же додає, що, ви ж розумієте, яка ціна тих обіцянок. Хоча рідні батьки свою дитину з Будинку дитини можуть забрати в будь-який момент, і часом таке трапляється.
Але здебільшого трапляється по-іншому — для дітей знаходять альтернативні шляхи влаштування у сім’ї. Приміром, цього року троє діток поселилися у створеному будинку сімейного типу, ще одразу трьох — всиновила жінка. За рік, кажуть у Будинку дитини, нові родини знаходять 10-12 діток.
Пріоритет при всиновленні мають українські родини. Але, за певних умов, дається дозвіл і іноземцям. Як правило, це — заможні люди, котрі у своїй країні можуть створити для дитини з особливими потребами спеціальні умови, забезпечити лікування, надати можливість фізично й духовно розвиватися, пристосуватися до соціуму.
...Для багатьох нинішніх вихованців Будинку дитини це Свято Миколая — перше в житті. Хочеться вірити, що наступні великі родинні свята вони зустрічатимуть у сімейному колі. А поки що дітки вдячні кожному, хто приділяє їм увагу, радує смаколиками й іграшками, бодай протягом годинного візиту проявляє до них батьківську турботу.