Люди з особливими потребами дають низьку оцінку безбар’єрності у Звягелі

На запитання: «Як ви оцінюєте рівень безбар’єрності у Звягелі за шкалою від 1 до 10?» Сергій Горний, відомий серед містян як один із найактивніших борців за рівні можливості для людей з особливими потребами, поставив одиницю. Натомість в органах місцевого самоврядування стверджують, що порівняно з іншими містами ми перебуваємо в непоганій позиції й оцінюють безбар’єрність на четвірку.

Наразі ця проблема дедалі більше актуалізується, адже внаслідок війни число тих, хто потребує особливих умов, зростає. Йдеться, насамперед, про максимальну доступність громадського транспорту, лікарняних корпусів, соціально значимих установ, торговельних точок, громадських місць тощо.

Із якими викликами доводиться стикатися людям з особливими потребами та як бачать проблему в міській раді — у матеріалі від «Звягель-інфо».

1. Сергій Горний: «У міській раді поділили людей»

«Я буду вам вдячним, якщо ви використаєте в моєму коментарі цю фразу», — двічі підкреслив Сергій Горний під час нашого спілкування. «Візьмемо для прикладу Будинок рад. Так, там облаштовано пандус. Але чому відсутній поручень, на який людина з паличкою могла б спиратися? Коли я йшов на презентацію громадської організації, що опікуватиметься проблемами людей з особливими потребами, мені запропонував допомогу охоронець. Але ж він там не для того. Вважається, якщо є пандус, то вже добре. Проте доводиться в’їжджати через якусь «задницю світу», щоб потрапити в міську раду. Це зайвий раз доводить, що для них люди з особливими потребами зовсім не на першому місці. Це неприпустимо в нашому суспільстві. Біля міськради достатньо місця, щоб зробити нормальний вхід. А уявіть, якщо людина з іншого міста — їздить на візку, шукає, кудою їй заїхати… А туалети? Уявіть, як туди потрапити візочнику чи людині на милицях. Це — катастрофа. На вищі поверхи також самостійно потрапити неможливо. В будівлі є ще один сходинковий марш. Він служить як аварійний. Та чи потрібно два сходинкові марші для такої будівлі? Чому б замість одного не встановити ліфт? Чи продумати варіант, як його обладнати на іншій локації.

Тому вважаю, що рівень безбар’єрності будівлі міської ради на низькому рівні», — наводить аргументи Сергій Горний.

Найменше нарікань у нього викликає рівень безбар’єрності лікарні: наявність V-подібного пандуса, нещодавно оновлений ліфт, таблички зі шрифтом Брайля (щоправда, ще не всюди) зменшують труднощі маломобільних громадян при відвідуванні закладу.

Водночас він висловлює зауваження щодо стану туалетів (де немає поручнів) та низького рівня пристосованості для візочників верхніх поверхів поліклініки.

«Як я долаю виклики? Погано долаю. Мені це неприємно, важко фізично. Ось ще один приклад, неприйнятний для мене: оновлений Сквер слави, де центральний вхід без заїзду для візочників, без пандуса. Є гарні гранітні сходи, якими чиновники під час заходу можуть пройтися, зробити фото, а люди на візках, з милицями, поранені мають шукати, кудою їм потрапити до скверу, як під’їхати до світлин своїх побратимів», — вказує Сергій Горний на ще одну проблему.

1. Голова новоствореної ГО менш категорична

«Чи є такі соціально важливі об’єкти (наприклад, лікарня, амбулаторії, громадські вбиральні, міська рада…), які обладнано належної якості доступом для людей з особливими потребами?» — із таким запитанням «Звягель-інфо» звернувся до Олени Котюк, голови новоствореної громадської організації «Звягель — без бар’єрів», що опікуватиметься проблемами людей з особливими потребами.

«На перелічених об’єктах зроблено тільки перші кроки для облаштування доступу для людей з особливими потребами. Наприклад, у новому відділенні «Приватбанку» зробили зручний пандус. Як і належить, на дверях є кнопка виклику для візочників. Ще такі облаштовані локації є в поліклініці та лікувальному корпусі — там встановлені сучасні ліфти та пандуси. «Червоний хрест» теж нещодавно облаштував зручний підйомник. Окремий доступ облаштували в Палац культури (через центральний вхід візочник може потрапити лише в хол), а до великої зали є вхід окремо з лівого боку, де встановлено новий пандус.

Ще в двох громадських вбиральнях (у парку та біля Палацу культури) облаштовано безбар’єрний доступ. Щоправда, спочатку були певні нюанси, які з нашими підказками вирішені.

А загалом у місті дуже багато будівель обладнані нашвидкуруч або для «відчіпного», далеко не всіма пандусами можна піднятися на візку. Вони не відповідають нормам: або занадто «високі», або слизькі, без антиковзаючого покриття. Або їх взагалі немає», — відповіла пані Олена.

Вона оцінює загальний рівень безбар’єрності Звягеля на четвірку за десятибальною шкалою: «Бо мало що зроблено. Навіть не половина».

Серед тих об’єктів, що, на думку пані Олени, потребують першочергового забезпечення безбар’єрністю, — соціальна сфера, громадські місця (зокрема, Парк культури та відпочинку), також більшість тротуарів та пішохідних переходів потребують капітального ремонту з урахуванням норм безбар’єрності.

Попри існуючі державні будівельні норми, облаштування пандусів у Звягелі в багатьох випадках залишається незадовільним. Особливо люди з фізичними обмеженнями відчувають це взимку, під час ожеледиці. Піднятися такими пандусами, спорудженими без протиковзного покриття та, в окремих випадках, без поручнів, самостійно неможливо.

Сергій Горний, який присвятив вивченню цього питання чимало часу, тепер звертає увагу й на деталі: «Капітально відремонтована в минулому році вул. Івана Мамайчука. Я її хвалив. Але, коли проїхав там ще раз, помітив, що плитка з конусами перестороги є не на всіх переходах. Тобто, з одного боку є, з іншого відсутня. Йде, наприклад, людина з вадами зору через дорогу, а з іншого боку не знаходить такої плитки. Або ж в одних місцях вона жовтого кольору, а в інших — сірого. Чи не збиватиме з пантелику такий калейдоскоп людей із поганим зором? Також я довідався, що така плитка (як та, що з конусами, так і та, що зі смужками) має бути на каучуковій основі, а не бетонна. Вона має бути яскраво жовтого кольору».

1. «У порівнянні з іншими містами, ми в непоганій позиції», —

запевняють у Звягельській міській раді. Там погоджуються, що роботи в цьому напрямку ще багато, але й підкреслюють, що чимало вже зроблено і є чіткі плани на найближче майбутнє.

«Одночасно переробити всі тротуари й пішохідні переходи неможливо. Але новозбудовані об’єкти вже відповідають ДБН і вимогам безбар’єрності. Поки що, переважно, вони в центральній частині міста», — коментує ситуацію Алла Володіна, начальник відділу економічного планування та підприємницької діяльності.

Найбільше, за її словами, відповідає нормам безбар’єрного доступу лікарня, де встановлено пандуси, тактильну стрічку, оновлено ліфти, надписи продубльовано шрифтом Брайля.

На зауваження щодо низької доступності верхніх поверхів поліклініки Алла Володіна пояснює, що необхідний набір медичних послуг маломобільна особа може отримати на першому поверсі приймального відділення, де діють рентгенкабінет та проводять інші обстеження. Вона погоджується, що потребують покращення умов туалети, проте на це теж треба кошти і час. «Ви ж бачите в соцмережах, як реагує громада: коли щось позитивне в місті робиться, то пишуть, що «не на часі» — потрібно всі вільні кошти спрямовувати на підтримку ЗСУ», — додає Алла Володіна.

Достатній рівень безбар’єрності, на думку чиновниці, в соціальній сфері. Йдеться про Прозорий офіс, де надають практично весь спектр соціально-адміністративних послуг. Там діє кнопка виклику персоналу, є адаптовані до усіх категорій населення ліфт і вбиральня. Щоправда, потребують доопрацювання вхідні двері.

Антиковзаюче покриття і поручні правильного пандусу.

1. Майже половина міських автобусів пристосовані для перевезення маломобільних груп

Щоденно на міські автобусні маршрути виїздить 14 одиниць транспорту. В розпорядженні приватних перевізників, які обслуговують маршрути, є 7 автобусів, що обладнані спеціальним в’їздом для маломобільних груп населення, всередині вони облаштовані місцями для розміщення візка (що важливо також для батьків із маленькими дітьми).

«Щоденно таких автобусів виходить на рейси щонайменше 5-6 одиниць одночасно. За рухом громадського транспорту в режимі онлайн можна слідкувати в системі «Дозор». Там окремо позначені автобуси для людей з особливими потребами», — пояснює Алла Володіна.

Три автобуси, пристосовані для маломобільних осіб, перевізники придбали торік, ще один планують закупити в цьому році.

«Громадський транспорт потребує збільшення кількості автобусів, облаштованих безперешкодним доступом», — каже Олена Котюк. Водночас вона погоджується, що вдосконалення транспортної бази можливе лише за фінансової спроможності перевізників.

У міській раді додають, що три автобуси, пристосовані для маломобільних осіб, перевізники придбали торік, ще один планують закупити в цьому році.

Сергій Горний згоден, що ситуація з громадським транспортом перебуває на рівні «більш-менш», проте він акцентує на дотичних проблемах — пристосованості автобусних зупинок та незручності сидінь.

«На одній зупинці водій може опустити підлогу автобуса, щоб заїхав візочник, на іншій — ні, бо там високі бордюри. Наприклад, на зупинці біля комунальної стоматології чи на залізничному вокзалі, де взагалі вкрай високий бордюр ще й асфальт так погорбило, що людям на візку чи з милицями неможливо самостійно зайти/вийти з автобуса.

Треба, щоб на зупинках громадського транспорту взагалі не було бордюрів, був безпосередній підхід до транспорту.

Також не подобається, що всередині автобуса багато «порогів», а сидіння незручні для людини з милицями, бо вони так само припідняті на сходинку», — зауважує Сергій Горний.

Також він вважає порушенням своїх прав, коли доводиться підлаштовуватися під час відправлення саме «безбар’єрного» автобуса, не маючи можливості самостійно скористатися будь-яким рейсом.

1. У міській раді планують системний підхід до забезпечення безбар’єрності

Наразі розробляється міська програма створення безбар’єрного простору у Звягельській міській територіальній громаді на 2024-2026 роки. Головними постулатами програми стане моніторинг доступності об’єктів громадського оточення, будівель, споруд, транспорту; залучення до пошуку шляхів вирішення проблем громадських організацій та тих, хто несе відповідальність за експлуатацію об’єктів; аналіз даних дорожньо-транспортної інфраструктури, коригування маршрутів громадського транспорту з урахуванням потреб маломобільних громадян тощо.

«Треба провести моніторинг, щоб визначити найбільш затребувані шляхи й напрямки, якими користуються люди з особливими потребами. Кожне з управлінь міської ради включить до програми свої об’єкти. Будемо орієнтуватися на програми тих міст, зокрема, Ірпеня, які зараз у процесі відбудови. Ініціюватимемо створення, так званих, комітетів із доступності, які вноситимуть свої пропозиції щодо різних мікрорайонів. При прийомі того чи іншого об’єкта в експлуатацію доречним є залучення в комісію людини з особливими потребами, але тут є нюанс: ця людина повинна мати певний рівень знань в будівельних нормах», — зазначила Алла Володіна.

1. Допоможуть міжнародні організації

Чотири соціально значимі об’єкти планується забезпечити належним рівнем безбар’єрності у 2024 році у співпраці з міжнародними партнерами — в межах проєкту USAID «Говерла».

Йдеться про Гімназію №10 (де навчається дитина з особливими фізичними потребами), приміщення Центру реабілітації для дітей з інвалідністю, дооблаштування поліклініки та будівлі Палацу культури ім. Лесі Українки (тут планується підйомник для доступу маломобільних громадян на другий поверх).

1. Сергій Горний у пропозиціях до міської ради вимагає більшої конкретики

«Скажімо, цього року ми з допомогою влади маємо вдосконалити перехрестя та облаштувати зони посадки на зупинках маршруток, в державних установах переобладнати вхідні двері, приймальні, облаштувати існуючі вбиральні відповідними до норм кабінками, які забезпечать вільне перебування та зручність там для людей у візках та інших маломобільних груп.

Наступного року, наприклад, можна планувати повне вдосконалення всіх пандусів у місті та доступність для таких людей комерційних закладів, магазинів, кафе тощо. І так — на декілька років уперед.

Також, певен, міська рада повинна постійно займатися грантовими проєктами, що стосуються інклюзії, щоб шукати можливість залучення фінансування від міжнародних організацій. Тоді, за умов співфінансування (грант плюс міський бюджет), втілення планів цілком реальне.

Розроблена програма має бути повністю інтегрована владою в подальшу реконструкцію чи будівництво будь-чого в громаді (дороги, житло, МАФи…) — як комунального, так і комерційного призначення», — вважає він.

1. «Мріємо про повну реконструкцію міста, з урахуванням норм інклюзії, —

каже Олена Котюк. — Проте навряд чи це здатна сьогодні забезпечити бодай котрась із громад. Цей процес — поступовий і тривалий.

Пропонуємо залучення до роботи органів самоврядування особи з інвалідністю (бажано на візку), яка здійснюватиме контроль за дотриманням норм безбар’єрності на етапах проєктування будівництва, введення в експлуатацію різних об’єктів на предмет доступності для маломобільних верств населення. Хоча всі ці норми є в державних будівельних стандартах.

Приклад соціального таксі — спеціального адаптованого транспорту, який займається перевезенням маломобільних людей.

Серед наших пропозицій: облаштування повного безбар’єрного доступу в Палац культури. Зокрема, на 2-й поверх — в IDEA-Hub, де проходять публічні заходи; на сцену великої зали, куди нас із візками під час нагороджень (зокрема, спортивних заходів) виносять на руках. Також пропонуємо встановити місця для візочників у великій залі.

Окрема тема — удосконалення всіх пандусів згідно з будівельними нормами та всіх перехресть і пішохідних переходів міста, облаштування автобусних зупинок.

Слід облаштувати вбиральні у всіх державних установах, закладах відповідними кабінками з поручнями, які дають вільне знаходження та зручність там людей у візках та інших маломобільних груп населення.

Важливе також планування доступності для людей з інвалідністю до комерційних закладів, кафе тощо.

Є ідея створення маршрутного або соціального таксі — спеціального адаптованого транспорту, який займається перевезенням маломобільних людей безкоштовно.

А поки що ми змушені звертатися за сторонньою допомогою, оскільки немає належного доступу до більшості об’єктів», — додає пані Олена.

Олег БРЮХАНОВ,
Єгор ЦИМБАЛЮК