Соціальне таксі — крок до безбар’єрності у Звягелі. Громада пропонує втілити цю ініціативу комунальним транспортом

У Звягельській громаді розробляють міську програму створення безбар’єрного простору на 2024-2026 роки. Заходи в межах програми покликані усунути перепони, що виникають перед людьми з особливими потребами. Адже наразі «візочники» та люди з інвалідністю дають низьку оцінку рівню безбар’єрності у Звягелі. Про це йшлося в розгорнутому матеріалі газети «Звягель-інфо», присвяченому цій проблемі (№9 (1594) від 29 лютого 2024 р.).

Тоді на запитання: «Як ви оцінюєте рівень безбар’єрності у Звягелі за шкалою від 1 до 10?» Сергій Горний, відомий серед містян як один із найактивніших борців за рівні можливості для людей з особливими потребами, поставив одиницю. А голова ГО «Звягель Без Бар’єрів» Олена Котюк оцінила загальний рівень безбар’єрності Звягеля на четвірку. «Бо мало що зроблено. Навіть не половина», — зазначила вона.

Однією з вимог осіб із розширеними потребами до органів місцевого самоврядування є запровадження у громаді соціального таксі — спеціального адаптованого транспорту, який займатиметься перевезенням маломобільних людей.

Послуга соціального таксі, без сумніву, буде передбачена міською програмою створення безбар’єрного простору у Звягельській громаді. Однак залишаються питання, в якому форматі вона буде реалізована. Адже, як і при вирішенні інших проблем громади, треба дотримуватися принципу: максимальна ефективність при найменших бюджетних витратах.

Тому газета «Звягель-інфо», традиційно виступаючи комунікативною платформою, де кожен охочий має можливість висловитися, запропонувати свої ідеї та бачення вирішення тих чи інших проблем, провела опитування в Фейсбук-спільноті «Звягель» (тижневик).

«У повсякденному житті ми часто не помічаємо «візочників». Бо у багатьох випадках вони самостійно не можуть вийти на вулицю, не кажучи вже про вільне пересування містом. На жаль, внаслідок війни кількість людей з інвалідністю постійно зростає. Тому запровадження соціального таксі є необхідним. Як ви вважаєте, в якому форматі це має бути? Свої думки пишіть у коментарях», — звернулися ми до громади.

Від себе запропонували наступні формати вирішення проблеми: «Купити комунальне авто і надавати послуги»; «Укласти угоду зі службою таксі й оплачувати певну кількість поїздок»; «Збільшити кількість адаптованих автобусів на міських маршрутах». Опитування було відкритим і передбачало можливість для всіх охочих додавати свої варіанти.

Понад половина респондентів (53%) висловилися за збільшення кількості адаптованих автобусів на міських маршрутах. Цей варіант — дотичний до вирішення проблеми, проте повністю послугу соціального таксі не замінить. Власне, що стосується реалізації саме цієї ініціативи, то формат із комунальним авто підтримали 24% респондентів, а угоду зі службою таксі (яка матиме адаптований для «візочників» транспорт) — 20%.

Загалом в опитуванні взяли участь 357 респондентів.

Запропоновані підписниками спільноти власні ідеї — «Добавити фінансування на потреби переміщення містом людям з інвалідністю, бо запропоновані варіанти викличуть корумповані схеми» та «Надайте більшу зарплату соціальним працівникам, які допомагають цим людям» — достатньої підтримки не знайшли.

Начальниця відділу економічного планування та підприємницької діяльності міської ради Алла Володіна в коментарі до опитування висловилася, що комунальне авто при реалізації соціального таксі — найбільш оптимальний варіант.

«Перебуваючи на балансі установи, яка має реєстр осіб, котрі належать до відповідної категорії, організувати перевезення значно простіше й буде певний облік (у подальшому — аналіз та планування потреби).

Збільшення кількості адаптованих автобусів можливе поступово, за наявності фінансової спроможності для закупівлі перевізником, що обслуговує маршрути, адже в нас немає комунального громадського транспорту.

Укласти угоду зі службою таксі й оплачувати певну кількість поїздок має місце, але тут теж потрібно розробити певний механізм, облік. Ну, й має бути авто в цій службі, адаптоване для перевезення осіб, котрі користуються кріслом колісним. Питання потребує вивчення та обговорення. А ви як гадаєте? Хотілося б почути, як бачить реалізацію запропонованих редакцією варіантів громадськість», — зазначила вона.

1. Містяни активно долучилися до обговорення

Прозвучали змістовні й конкретні пропозиції.

«На жаль, у нашому суспільстві прийнято не помічати людей з інвалідністю. Хоча вони мають таке саме право вільно пересуватися рідним містом. Тому, думаю, оптимальним форматом буде служба таксі з певною кількістю проїздів на місяць. Як мінімум 5», — запропонував Єгор.

«Вважаю, що доцільнішим буде купити саме комунальне авто», — висловилася Наталія.

«Моя думка — автобуси. Таких людей багато по всьому місту, і не потрібно їх відокремлювати від інших», — пише Марина.

«Я вважаю, що потрібен комплексний підхід: і закупівля комунального авто, і збільшення автобусів, які пристосовані для людей з інвалідністю», — пропонує Анна.

«Комунальне авто — варіант на зараз. Але загалом треба збільшувати кількість автобусів, якими можна їздити на кріслі колісному чи з дитячим візочком, робити скрізь пандуси і пониження, бо сенс безбар’єрності — в тому, щоб відповідні категорії населення були повноцінно мобільними і могли пересуватися містом, як і всі інші мешканці, а не підлаштовували свої плани під комунальне авто, родичів з автівкою тощо. Зрозуміло, що автобуси дорогі, тому швидко їх не накупиш, але в перспективі треба йти саме до цього», — наводить аргументи Наталя.

«Хоч хтось розуміє, що переміщаються містом не тільки люди з обмеженими можливостями, а й матусі з колясками. І тим паче, не всі мають статус інвалідності, можуть бути різні ситуації, і людина може бути тимчасово на візку, а, знаючи нашу владу, без довідки або посвідчення про інвалідність ніхто в те комунальне авто не пустить...» — відповіла їй Марія.

«Давно пропоную пенсіонерам та іншим видавати електронні квитки на автобуси, і наприкінці місяця перераховувати кошти за фактом», — вніс пропозицію Валентин. Його ідея, як відповіли у міській раді, вже втілюється.

«Ми вже на половині шляху до цього запровадження. Невдовзі відбудеться громадське обговорення регуляторного акту щодо запровадження автоматизованої системи оплати проїзду у громадському транспорті, частиною проєкту є й відповідні карти», — відповіла начальниця відділу економічного планування та підприємницької діяльності міської ради Алла Володіна.

«Підійде будь-який транспорт. Головне, щоб він був доступний і безкоштовний, а не так, як зараз у нашому місті: інваліди в громадському транспорті у вихідні та святкові дні мають платити за проїзд, хоча по всій Україні проїзд у громадському транспорті для таких людей безкоштовний», — зауважила Тетяна.

«Комунальне авто — це в ідеалі найкращий варіант. Однак, якщо виходити з економічної спроможності громади, витрати на заробітну плату персоналу, купівля та утримування авто, плюс лікарняні та відпустки, то укладання угоди зі службою перевізника — більш реальна можливість. А адаптація громадського транспорту для маломобільних верств населення повинна бути першою умовою для заходження перевізника в громаду» — пише Ольга.

«А яка думка з цього приводу людей, які мають проблеми з пересуванням? Як їм буде зручно? В першу чергу, треба в них запитати, а тоді вирішувати», — зауважила Анна.

Відповідаючи на цей коментар, зазначимо, що для цього, власне, і проводилося опитування. Кожен може висловити свою точку зору й надати пропозиції (надсилайте нам поштою, на вайбер, чи звертайтеся особисто до редакції). А при реалізації цього проєкту «Звягель-інфо» виступить комунікативною платформою, що дозволить звягелянам у тісній взаємодії з органами місцевого самоврядування напрацювати максимально ефективний механізм запровадження у громаді послуги соціального таксі, що стане одним із важливих кроків до безбар’єрності Звягельської громади.

1. «Безбар’єрність — це коли зручно всім без винятку!» —

йшлося в дописі відділу інформації міської ради за підсумками громадського обговорення програми створення безбар’єрного простору в Звягельській громаді. Публічна консультація відбулася 28 березня. До неї долучилися громадськість та представники органів місцевого самоврядування.

«Презентовано проєкт програми, обговорено деталі та внесено певні доповнення, запропоновані учасниками дискусії. Із програмою можна ознайомитися на офіційному сайті Звягельської міської ради. Шановні жителі громади! Просимо вас долучатися до створення безбар’єрного простору та вносити пропозиції і зауваження за телефонами: 38 (068) 423-81-01, 38 (04141) 3-53-69 та 38 (04141) 3-22-23», — інформує міська рада.

Нагадаємо, в органах місцевого самоврядування стверджують, що, порівняно з іншими містами, ми перебуваємо в непоганій позиції й оцінюють безбар’єрність Звягеля на четвірку (з десяти).

«Щоденно на міські автобусні маршрути виїздить 14 одиниць транспорту. У розпорядженні приватних перевізників, які обслуговують маршрути, є 7 автобусів, що обладнані спеціальним в’їздом для маломобільних груп населення, всередині вони облаштовані місцями для розміщення візка (що важливо також для батьків із маленькими дітьми). Таких автобусів виходить на рейси щонайменше 5-6 одиниць одночасно. За рухом громадського транспорту в режимі 
онлайн можна слідкувати в системі «Дозор». Там окремо позначені автобуси для людей з особливими потребами», — пояснює Алла Володіна.

Три автобуси, пристосовані для маломобільних осіб, перевізники придбали торік, ще один планують закупити в цьому році.

«Громадський транспорт потребує збільшення кількості автобусів, облаштованих безперешкодним доступом», — каже Олена Котюк. Водночас вона погоджується, що вдосконалення транспортної бази можливе лише за фінансової спроможності перевізників.

В осіб із розширеними потребами є й інші зауваження до організації комфортного користування громадським транспортом у Звягелі. Зокрема, щоб на зупинках взагалі не було бордюрів, був безпосередній підхід до транспорту.

«На одній зупинці водій може опустити підлогу автобуса, щоб заїхав візочник, на іншій — ні, бо там високі бордюри. Наприклад, на зупинці біля комунальної стоматології чи на залізничному вокзалі, де взагалі вкрай високий бордюр ще й асфальт так погорбило, що людям на візку чи з милицями неможливо самостійно зайти/вийти з автобуса», — коментував проблему Сергій Горний.

Додамо, що раніше, за підсумками одного з опитувань від газети «Звягель-інфо», громада визначила, що Центр психологічної реабілітації та безбар’єрність — проблеми, які можна вирішити без значних витрат. При цьому, визначаючи коло проблем, керувалися тим, щоб їх розв’язання не потребувало значних бюджетних капіталовкладень та могло бути реалізовано навіть в умовах воєнного стану та обмеженого міського бюджету 2024 року.

«Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду».

Олег БРЮХАНОВ, 
Єгор ЦИМБАЛЮК
Фото «Суспільне Житомир»