Проектно-кошторисними документаціями «ситий не будеш». Коли будуть об’єкти?

У Новограді-Волинському активно взялися за виготовлення проектно-кошторисних документацій. На одному із спільних засідань комісії з питань ліквідації наслідків пожежі в будівлі Молодіжного центру та робочої групи з питань відновлення та проведення робіт із реконструкції будівлі Молодіжного центру учасники зібрання погодили та зафіксували протокольно, що необхідно розпочати виготовлення проектно-кошторисної документації з реставрації будівлі міського Молодіжного центру. Про це повідомляє відділ інформації та зв’язків із громадськістю міської ради.
У повідомленні також йдеться, що завершена розробка проектно-кошторисної документації «Першочергові протиаварійні заходи» та розпочато роботи з ліквідації наслідків пожежі в міському Молодіжному центрі.
А 28 грудня, в ході засідання міської архітектурно-містобудівної ради, було розглянуто та погоджено ескіз зовнішнього фасаду майбутнього фізкультурно-оздоровчого комплексу (ФОК) на вул.Івана Мамайчука, 13.
«Напередодні управління містобудування, архітектури та земельних відносин міської ради оголосило відповідний конкурс з метою визначення проектанту ФОКу. За результатами конкурсу, проектантом визначено ТОВ «Промбудпроект» із м.Тернопіль. Нагадаємо, що ФОК на вул.Івана Мамайчука, 13, включатиме спортивну залу-трансформер з міні-футбольним майданчиком та трибунами, роздягальнею та душовими кабінами, а також кімнатами для медичної реабілітації», — оптимістично інформують у міській раді.
При цьому очевидно, що будь-яка проектно-кошторисна документація не може бути дійсною необмежений час. Адже щороку зростає розмір мінімальної заробітної плати (читай — будівельників), підвищуються ціни на будівельні матеріали тощо. Тобто, собівартість об’єктів постійно збільшується.
У виконавчих органах міської ради неодноразово пояснювали, що проектно-кошторисні документації на об’єкти, які в майбутньому плануються в Новограді, повинні обов’язково бути. Це дає можливість брати участь у грантах, претендувати на державне співфінансування чи відкриває інші варіанти для залучення інвесторів. Проте куди логічніше було б витрачати кошти на документи (а це — до півмільйона гривень на кожен великий об’єкт), вже маючи якісь домовленості (хоча б усні кулуарні) з представниками вищих органів влади щодо сприяння тому чи іншому будівництву з державного бюджету. Аби не сталося, що півмільйона гривень пролежать мертвим вантажем у вигляді документації, яка через декілька років виявиться застарілою, бо будівництво так і не розпочнеться…