Світло її душі: 90-річний ювілей зустрічає Лілія Прокопова — ветеран праці галузі зв’язку

Я розповім вам про людину, душа якої випромінює світ добра і любові. Сяйво її душі заряджає і зігріває оточуючих: рідних, колег, близьких та друзів — це Прокопова Лілія Андріївна, яка народилася в Новограді-Волинському, на живописних берегах Случі. Осіннім днем, 27 листопада, вона зустріне 90-річну ювілейну осінь свого життя.

Все її життя — дитинство, юність, зрілість — пройшли в цьому затишному, самобутньому, чарівному місті, в якому вона вивчились, зустріла своє кохання, збудувала прекрасну сім’ю з чоловіком Володимиром, народили двох синочків та донечку. Саме любов, щирість у стосунках допомогли їй долати всі життєві негаразди. З Володимиром самовіддано працювали, ростили дітей, допомогли їм здобути вищу освіту, передали любов до життя, до праці і людей. Ліля Андріївна дуже пишається своїми дітьми, вже має 5 онуків і 9 правнуків.

Вона — щаслива жінка і в коханні, і в материнстві. Її багатство — це велика родина.

Ця особлива жінка має твердий характер, силу волі та відповідальність. У далекому 1953 році, тендітною дівчинкою, прийшла Ліля Андріївна працювати у зв’язок, тоді ще — Поштову контору. Почала з контролера з обробки замовлень союздруку, нормувальника, економіста, головного економіста та допрацювалась до заступника начальника вузла зв’язку. 40 років віддала цій галузі. В її трудовій книжці — лише один запис: районний вузол зв’язку.

Природа наділила її організаторськими здібностями, енергійністю і творчою ініціативою, любов’ю та повагою до людей. За роки праці вона побудувала 18 відділень поштового зв’язку, організувала моторизовану доставку, підвезення листонош до доставкових дільниць, впроваджувала нові методи роботи, нове поштове обладнання, яке покращувало умови праці всіх працівників поштового зв’язку. Нові методи доставки містом, які впровадила Ліля Андріївна, вивчали по всій Україні.

Завдяки своїй енергії, вона вчилась і вчила підлеглих. Працювала самовіддано, не рахуючись із своїм часом, і все встигала — і на роботі, і вдома.

За сумлінну працю Ліля Андріївна має багато подяк, відзнак, грамот і нагород на обласному та державному рів-
ні. Вона — ветеран праці і дитя війни.

Після виходу на заслужений відпочинок проводить велику громадську роботу. У 1995 р. організувала первинну ветеранську організацію «Укрпошти», зібрала навколо себе колишніх зв’язківців і 20 років була головою цієї організації.

Із 2018 року її обрали заступником голови Ради ветеранів міста, де Ліля Андріївна відпрацювала декілька років і донині є членом президії міської Ради ветеранів.

Вона, як «акумулятор», заряджає ветеранів життєвою енергією, дарує тепло своєї душі і частину свого серця. Вона знала, як і чим живе кожен ветеран, які вони мають проблеми, знаходила для кожного слово підтримки, а коли треба — організовувала їм допомогу. Її серце і сьогодні хвилюється за кожного пенсіонера, ветерана міста та своїх зв’язківців. За чуйність, доброту та людяність ветерани шанують та поважають Лілю Андріївну. Вона — великий оптиміст і вірить, що правда та справедливість повинні отримати перемогу, вірить у майбутнє нашої України. Дивлячись на неї, віримо в це і ми.

За самовіддану багаторічну громадську діяльність громада міста у 2018 році нагородила Лілю Андріївну орденом Звягеля. Але найкраща винагорода для неї — це любов і повага людей.

У свій поважний вік Ліля Андріївна веде активне життя. Бере участь у всіх заходах ветеранської організації «Укрпошти», Ради ветеранів міста та культурних заходах громади,  відвідує музеї, концерти та виставки.

Вона любить насичене життя, любить людей, свій дім, біля якого завжди цвітуть квіти: лілії, троянди, чорнобривці, іриси тощо. Любить дарувати їх рідним, близьким та друзям. Кожне свято, в якому бере участь Ліля Андріївна, не обходиться без її квітів. Ще її захоплення — це пісня. Вона має гарний голос, знає багато народних і сучасних пісень, співає на всіх заходах, святах і днях народження, підзаряджає друзів виконанням пісень.

Любить, коли до неї приходять гості — друзі, колеги-ветерани, онуки, правнуки, любить пригощати чаєм і смаколиками.

Онуки вже дорослі. Ставиться до них із пошаною і пишається ними.

Її велика мрія — щоб настав мир, щоб зібрати всю свою велику родину — дітей онуків і правнуків — за великим святковим столом.  Так хай же ця її мрія збудеться!

Дорога, рідна наша Ліля Андріївна, ми, ветерани-поштовики, щиро вдячні Вам за багаторічну працю, за людяність, мудрість, за тепло вашого серця, за те, що вселяєте віру і надію у наші серця, за світ і сяйво вашої душі, яке ви випромінюєте на благо рідних, друзів і колег-ветеранів.

Т.М. Веселова, 
голова первинної ветеранської організації «Укрпошта»