Філокартія: коли життя можна прочитати по листівках…

Скажіть, а вам цікаво було би побачити листівку вашого року народження? Навіть, якщо відтоді минуло декілька десятків літ? Гадаємо, що так, — відчути дух того часу, згадати життєві деталі у зображенні на листівці. Наприклад, на такій, де від руки написано дитячим старанним почерком, у дусі того часу: «Здравствуй, Вася! Поздравляю с днем рождения, желаю счастья, здоровья и долгих лет жизни. Наташа. 22.03.58 год» Невідомо, як склалося життя адресата Василя з Житомира (на листівці його адреса, звісно, збереглася), але від згаданого дня народження нас віддаляє вже 61 рік! А листівка не лише збереглася, ще й стала частиною великої колекції поштових карток.
Альбомів із листівками на різну тематику у краєзнавця-колекціонера Віктора Ваховського дуже багато. Пригадайте, коли листівки видавали з нагоди календарних дат: 1 травня, жовтневих свят, 8 Березня, 23 лютого. У колекції, про яку хочемо розповісти, не лише період радянської та незалежної України — а й дореволюційної!
Зараз, у період зимових свят, актуальними є новорічні листівки. Два великих альбоми на цю тематику днями приніс для ознайомлення наших читачів Віктор Ваховський. Відкриваєш — і поринаєш у світ минулого: як свого, власного, так і попередніх поколінь. Відчуття, схожі з тими, які охоплюють, коли переглядаєш старі світлини, де усе знайоме до болю. Підписані ж листівки — то взагалі окремі життєві історії, з власним почерком. «Це — справжня казка», — каже колекціонер. І він правий.
— Пару тисяч листівок є у мене, — розповідає. — Є звичайні, а є такі, що душу гріють. Наприклад, набір «Танці народів Радянського Союзу» 50-х років випуску: люди у національних костюмах — є на що подивитися! Я дуже люблю старі листівки, вони мальовані, жодного фотошопу!
Колекціювання листівок називається «філокартія». Коли Віктор Станіславович почав збирати їх, вже й не пам’ятає. Завжди любив гортати чужі фотоальбоми, знаходив всередині стільки цікавого… Пригадує: якось на роботі (працює у технікумі викладачем) потрапила до рук технічна література, а там — листівка 1955-го року, на ній — вітання з жовтневими святами і підпис: «Вітаю. Приїхати додому не можу, бо не відпустили з параду».
— Ось вам — «жива» історія! Взяти до уваги хоча б обов’язковість присутності на параді. А скільки такого можна прочитати: про щастя, кохання, важливі події, — відкриває краєзнавець альбом, й у нього одразу з’являється вогник в очах. — Позитивна енергетика, адже листівки люди завжди обирають із гарними намірами. Раніше збирали поштові картки коробками».
Збирали, а потім, коли на зміну прийшли інші пріоритети, багато хто позбувався того краму, вважаючи його сміттям.
— Найстрашніше, що викидали потім разом із історією. До мене принесли якось рюкзак листівок, який збиралися викинути, бо музей відмовився прийняти, — розповідає Віктор Станіславович. — Ось цей альбом я купив за 120 гривень у Житомирі. Не чіпав нічого всередині: як лежали листівки, так і залишив. Купив у перекупників, можливо, вони його у макулатурі знайшли. Кожна листівка тепер щось вартує, бо є символом епохи, яка минула. Такі речі я особливо люблю. Думаю, що збирала цей альбом якась жінка, впродовж свого життя. Потім, у старшому віці, дбайливо впорядкувала, щоб переглядати, згадуючи прожиті роки. Усе життя в альбомі! Цікаво, чи не так?
Про листівки колекціонер говорить, наче це — живі люди:
— Після війни дуже бідно жили. Спочатку з’явилися кооперативи, які робили листівки-фотографії, потім були мальовані, сучасні ж — глянцеві, не такі цікаві. От і виходить: в одних є душа, в інших — немає.
Українською мовою карток у колекції чимало, втім для Житомирщини більше були характерні російськомовні. Цікаво, що до революції майже не було листівок «С Новым годом!», переважно — «С Рождеством Христовым!». У радянські часи стали святкувати більше Новий рік. Поштові картки малювали художники, у цьому був творчий процес, наче писали картину. Відтак зі звороту завжди вказували прізвища авторів і тираж.
— Листівки завжди мали ідеологічне навантаження. Подивіться, на цій зображена листоноша: дівчина гарна, усміхнена, задоволена життям, у якісному кожушку, що символізує матеріальний добробут, вона не голодує, з рожевими щічками, — коментує краєзнавець. — До важливих подій у Радянському Союзі завжди випускали поштові картки. Подивіться: побудували криголам «Ленін» — і одразу листівку випустили, це була гордість. Будували «БАМ» — і ось вам листівка із зображенням локомотиву з надписом «БАМ».
«Якщо зберігатимете власні листівки, то через певний проміжок часу теж матимете свою цікаву колекцію-бібліотеку, що буде цікавою вам і, можливо, комусь», — дає пораду колекціонер.