Олена саме розраховувала стару Воровську.

Засовуючи до пакета нехитрі покупки, баба Харитина скосила очі на Павла (Причіпка вже, накульгуючи, підійшов до прилавка), щось собі подумала хвильку, хмикнула, а відтак, подякувавши продавчині за увагу до неї, почовгала до виходу.

— Запишеш? — благальними очима Павло вп’явся у волошкові великі, добрі Оленчині очі.

Але очі ті вмить зробилися недобрими і вузенькими.

— Ми вже не записуємо! — якось капризно відказала продавчиня.

Павло схитрував:

— Тій вредній бабі Харитині ж записала.

— То виняток! — парирувала Оленка. — Вона немічна. І, до речі, з пенсії віддасть борг. А ти з чого віддаси?

— Ось… Це…

— Яке?

— Мені ось мають прийти. На картку.

— Ой! Звідки прийти?

— Пенсійні. Кгм. Інвалідні. Я ж воював! На всіх фронтах! Он, — кивнув на ногу, — поранений був. І груди наскрізь пробило!

— Це чим?

— Снарядом!

Оленка голосно засміялася.

Причіпка сконфужено поправив:

— Осколком від снаряда. Отаким! — Павло розчепірив долоню. — Як оця п’ятірня! Стікаючи кров’ю, я таки, самотужки, до своїх дістався. А там… А потім уже знепритомнів.

У великих Оленчиних очах знову зацвіли волошки.

— То ти у нас герой?!

— Ну… — Причіпка ніяково опустив круглі, як у сови, очі. — Всяко бувало. Обіцяли нагороду прислати. Ага! Може, й героя дадуть!..

— Що будеш брати, Павлушо?..

1. * * *

Коли з’явилися з ТЦК, Павло Причіпка несподівано зник із містечка. А десь через рік він так само несподівано об’явився.

У чистенькій військовій плямистій формі, трохи кульгаючи на ліву ногу, він ішов вулицею із випнутими грудьми і задертою головою й гордовито позиркував по сусідських дворах.

— Привіт, Натахо! — зухвало, з осмішкою кинув він колишній однакласниці. — Як там братуха?

Наталка, вмить спохмурнівши, впівголоса відказала:

— У військо призвали Славка.

Причіпка від цієї новини аж заточився. Повільно підшкандибав до паркану. Поклав долоню на штахету.

— Що, серйозно забрали?

— Не забрали, а призвали.

— Яка різниця… Ну, бувай.

— І тобі не кашлять!

— Хм…

1. * * *

Дорожньо-транспортна пригода трапилася неподалік в’їзду до містечка. Вантажівка з піском втаранилася у «РАФ», вантажений кегами з пивом.

Кілька десятків ємкостей із прохолодним напоєм вилетіли з причепа. Кілька їх викотилися на узбіччя.

— Ти що наробив?!

— Я наробив?

— Твоєму піску хоч би хни! А моє пиво…

— А бампер он…

— Та ти ж винен!

— Я?!

— А яка ж холєра?!

— Я викликаю поліцію!

— Та хоч дідька лисого!

І обидва водії полізли до кишень по мобілки.

Прибула поліція. Оформили, як належить, ДТП, шукаючи винуватця аварії.

А коли справа дійшла кінця, з’ясувалося, що зникли три кеги з пивом.

— Що за чудасія! — Здивовано почухав потилицю власник втраченого легкого спиртного напою. А відтак глипнув на пісок…

Водій вантажівки зрозумів той погляд. Нервово крикнув:

— Може, лопату дати?!

— Та пішов ти… Але ж не могло воно випаруватися…

До пошуків кегів долучилася і поліція.

І знайшли. Щоправда, тільки два, у лісовій ямці, прикидані торішнім листям. А третій, як мовиться, по гарячих слідах, виявили в оселі… Шкультиноги. Тобто, у Павла Причіпки.

На вулиці сусіди дивувалися, мовляв, як це Павлу вдалося непомітно з краденою «бочечкою» пройти до своєї хати.

Коли Причіпку вели до поліцейського авто, він несамовито викрикував:

— Дивіться, як над героєм ізмиваються, гаспиди! Дивіться! І народу передайте! Я ще їм покажу, де раки зимують! Не на того нарвалися!

Наталка, чийого брата нещодавно призвали до ЗСУ, була свідком цієї трагікомедії. Бачила це і молоденька продавчиня Оленка (магазин знаходився неподалік Павлового двора).

Люди, певна річ, були шоковані. Не розуміли: чому героя війни забирають правоохоронці.

Але все «стало на свої місця» через кілька днів. З’ясувалося, що Павло Причіпка ніде не воював і не служив. А кульгавість він набув під час «нальоту» із шайкою таких же нікчем на один іх дачних заможних будинків у сусідньому районі. Невдало стрибнув із високої загорожі. До лікарів не звертався. Ось нога і зрослася неправильно.

Незабаром поплічників Павла Причіпки також було затримано.

(Імена в матеріалі змінено.)

Микола МАРУСЯК