Скульптура Божої Матері без дозвільних документів

СТРАТИТИ НЕ МОЖНА ПОМИЛУВАТИ: ДЕ ПОСТАВИТИ КОМУ?
У минулому номері «Звягеля» ми друкували статтю, де власники місцевої кав’ярні «My Coffee» у міському Парку культури і відпочинку розповіли, що встановили на орендованій землі скульптуру Божої Матері, бо прагнули додати місту духовності. Ця ініціатива викликала не лише схвалення, а й протест з боку окремих містян, які надіслали письмові звернення. Як запевняють у владі, чиновників ця ініціатива теж змусила почухати потилиці: з одного боку — добра справа, з іншого — скульптура встановлена незаконно, без жодних дозвільних документів.
12 лютого відбулося засідання робочої групи, де було прийнято рішення профільних комісій і депутатів про знесення скульптури. Власник кав’ярні Павло Маліновський не приховує розчарування: «Шкода, що не усі зрозуміли зміст, закладений у цю композицію. Аби уникнути суперечок, ми заберемо її від закладу».
Перший заступник міського голови Сергій Колотов у коментарі «Звягелю» пояснив, що двозначність ситуації абсолютно розуміє, і, як громадянин міста, вболіває за долю скульптури, але закон має бути рівним для усіх: «Це приклад того, як добру справу зробити неправильно. Щоб уникнути ситуації, власникам кав’ярні достатньо було подати до влади заяву про намір і додати ескіз скульптури. На цьому питання були би вичерпані. А якщо завтра хтось захоче встановити на центральній площі чи біля центрального універмагу свою скульптуру?».
Думка містян з початку цієї історії була теж неоднозначною: коли скульптуру встановили, то люди висловлювали незадоволення щодо недоречного місця біля кафе, коли влада прийняла рішення прибрати — містяни взялися відстоювати духовну ініціативу. Нині мережа рясніє коментарями на захист статуї Богородиці.
Зокрема, про те, що влада досі не подбала про належний благоустрій парку, натомість своїм рішенням про знесення релігійної скульптури, що прикрасила територію, додатково зіпсувала свій імідж.
Обурення мешканців можна зрозуміти, адже їх аргументи зводяться до того, що краще вже споглядати статую Божої Матері, аніж чисельні ломбарди, секонд-хенди, аптеки і салони гральних автоматів, якими місто буквально «кишить». У владі цей факт традиційно пояснюють тим, що приміщення, в яких відкривають подібні заклади, належать підприємцям, котрі їх здають в оренду, і жодний із названих видів діяльності не заборонений на державному рівні. У реформі децентралізації, нарікають чиновники, громадам додали обов’язків, але не надали повноважень — звідси на місцевих рівнях виникає безліч проблем.
Ще до прийняття владою рішення, наша читачка Г.Г.Горобець звернулася у редакцію з листом:
«Хочу вибачитися через газету перед людьми, які встановили скульптуру — за тих, кому вони не догодили. Уявляю собі: хотіли, як краще, за власний кошт, на своїй території подарувати мешканцям щось гарне, прикрасити місто. Та в житті часто-густо за добро платиться злом.
Як казав один священик, у житті потрібно бути бджолою, а не мухою, бо одна бачить навколо усе гарне і чисте, а інша — навпаки».

Термінів, коли власники мають прибрати скульптуру з центральної вулиці Шевченка, у владі не називають. Що переможе у цій ситуації: молитви Діви Марії чи закон, про який згадали чиновники? Місто завмерло в очікуванні.