Вистава про тих, хто втратив на війні близьких людей: «Нас не видно, але ми є серед вас»

Прем’єра нового аматорського театру «Відчуй себе» відбулася 27 червня у «Звягель-центрі». На цю подію чекали, відвідати її прийшли чимало глядачів, які назвали дебют успішним, подарувавши гучні овації акторам-дебютантам.
Вистава «Усе буде добре, цілую…» створена засновницями ГО «Тутешні. Поруч» Тетяною Пашковською та Катериною Червяковою. Вистава стала проєктом-переможцем Академії лідерства для молоді «KOD TAMERLAN» у всеукраїнському конкурсі. Нагадаємо, національний проєкт створено для українських громад — він про відповідальне лідерство, силу спільної дії та про зміни, що починаються з кожного.

У презентованій виставі йдеться про історії семи жінок і про одну спільну реальність, у якій доводиться жити з втратою, очікуванням і болем, що часто залишається непомітним для світу. Глядачам важко було стримувати сльози через хвилюючі моменти, які довелося проживати з акторами. 

— Створити аматорський театр я мріяла зі студентських років, а реалізувати задум вдалося під час навчання в Академії лідерства, — розповіла режисерка зі Звягеля Катерина Червякова. — Кожен із нас має пам’ятати, якою ціною дається нам наше життя, що поруч є люди, котрі втратили найдорожче у своєму житті. І що інші люди продовжують боронити нашу країну, попри усі виклики. Я дуже хотіла надати можливість висловитися тим, кому є що сказати, бо через прірву між цивільним і військовим життям цього часто не чують.

Особливістю постановки стали вірші звягелянки Світлани Данилишиної, яка втратила на війні сина-захисника. Її слова, просякнуті щоденним болем, торкнулися кожного серця у залі. 

— Неочікувано, що так багато людей прийшли до нас, — поділилася Світлана Данилишина. — Я отримала дуже багато підтримки під час роботи над виставою. Ми збиралися, репетирували, разом плакали і сміялися. Період проживання втрати дуже складний, і поруч потрібні люди, які б допомогли розділити емоції. Я сподіваюся, люди після перегляду відчули, як болить втрата, коли не можеш сказати, і душа згорає від болю. Нас не видно, але ми серед вас… 

— Ми спостерігали, як наші акторки ставали командою, — розповіла Тетяна Пашковська з ГО «Тутешні. Поруч». — Репетиції були сповнені хвилювань, труднощів і маленьких перемог. Дякуємо кожній акторці, яка сказала собі: «Я спробую» і доєдналася до нашого театру. Дякуємо режисерці за чудову роботу. Разом ми змогли створити цю історію.

— Поява аматорського театру пов’язана з Академією лідерства «KOD TAMERLAN», заснованою мною у пам'ять про мого полеглого чоловіка Тімура, — розповіла Катерина Кармазіна-Абубакарова. — Моє серце і душа втішені, що його ім’я може жити сьогодні в таких чудових проєктах. Щиро вдячна кожному, хто взяв участь у створенні вистави і розповів про страшний біль, який ми проживаємо після втрати. 

— Коли голосували за проєкти в Академії лідерства, саме вашому я поставила найвищі бали, — розповіла голова ГО «Родина Героїв» Ірина Мала. — Дуже хотілося, щоб ви донесли іншим біль, який живе у наших душах. Ззовні він іноді непомітний, але з’їдає нас, коли ми залишаємося наодинці. Я рада, що познайомила аматорський театр з авторкою віршів Світланою, і що ви зробили все, щоб вона повірила в себе і силу своєї творчості.

Позитивно оцінили глядачі й роботу хореографа Анни Яковчук. Через танці, зокрема, на сцені було розказано про різні емоції.

«Під час виступу я чула, як плакав зал і не дивилася людям в очі, щоб самій не розплакатися, — поділилася враженнями у Фейсбуці акторка Катерина Авраменко. — Як для першої вистави, вважаю наш дебют гарним результатом, особливо, якщо згадати наші перші спроби».

* * *

Після прем’єри глядачі та організатори ділилися враженнями:

ГО «Тутешні. Поруч»: «Повна зала стала найкращим свідченням того, що такі історії потрібні. У залі панувала особлива атмосфера. Були сльози й усмішки, щирі розмови, теплі обійми та слова вдячності. Дякуємо нашим неймовірним акторам за сміливість бути відвертими, а глядачам — за довіру, підтримку й емоції, які ми прожили разом».

«Ветеранський простір»: «Вистава не намагалася вразити спецефектами чи гучними фразами. Вона розповідала про те, що сьогодні болить кожному українцю: про війну, пам'ять, очікування, любов, втрати і силу жити далі. Про людей. Бо війна — це насамперед імена... За цією прем'єрою — велика командна праця».

Алла Виговська: «Це було глибоко. Щемливо. Відверто. Без фальші й зайвих слів. Вистава торкається серця, змушує відчувати, співпереживати та замислюватися. Про наше сьогодення. Про пам'ять. Про тих, хто втратив. Нехай ця прем'єра стане початком великого творчого шляху, а аматорський театр збирає повні зали та дарує глядачам сильні емоції». 

Ірина Гудзь: «Ті, хто сьогодні не зміг бути разом із нами, готуйтеся до зустрічі у липні. Віримо у красу. Віримо в силу мистецтва. Нехай перемагають любов, професіоналізм і люди, які створюють сенси навіть у найскладніші часи».

Тамара Шапран: «Дуже зворушливо, незабутньо. Браво!»

Оксана Шумляківська: «Неймовірно сильна та щемлива вистава. Неможливо було стримати сліз. Це була не просто театральна постановка, а справжня розмова про біль, любов, втрату і пам’ять. Вистава, яка не залишила байдужим нікого».

Людмила Кочук: «Неймовірно, зворушливо до мурах… Дуже професійно!»

Лариса Капчинська: «Це було зроблено професійно. Саме так має робитися, коли йдеться про людські трагедії, біль і пам'ять. Ця вистава заслуговує на велику сцену і широке коло глядачів. Браво!»

* * *

Як пообіцяв колектив аматорського театру, попереду будуть нові зустрічі, нові глядачі й нові історії. 

Юлія КЛИМЧУК