І все на світі треба пережити…

Ці слова відомої і мудрої Ліни Костенко сьогодні, як ніколи, актуальні не тільки для кожного українця, а і для самої Матінки-України. Війна змінює нас, змінює Україну, змінює світ. Наш споконвічний сусід ніяк не хоче випустити свою «сестру» зі смертельних обіймів. Але часи і ситуація змінюються. Війна потроху переміщується на територію ворога — в москву, петербург та інші міста і «висі» рф. Незабаром і Крим стане островом! Знаючі люди радять росіянам драпати на рашу, поки діє керченський міст. Європейські лідери цілком зрозуміли суб’єктність України, і на зібранні Великої сімки G7 переконували в цьому Трампа, доводили йому, що росія зовсім не бажає припинення вогню. Це президент США визнав, але чи надовго.

Нам тяжко, дуже тяжко. Стало зрозуміло, що порушено установлений світовий лад. Утворилися осі зла і демократії. До першої належать росія, Північна Корея, Іран, Білорусь, Китай, якому вигідне протистояння.

Лідерам Європи стало чітко зрозуміло, що вони мають не тільки співчувати, а й допомагати Україні бити рашистів та нарощувати свій військовий потенціал, створювати своє європейське НАТО, до складу якого обов’язково має ввійти Україна з її бойовим досвідом і потугою. Тому зовсім не випадково, у відповідь на жахливу атаку на Київ і інші міста України 3 червня, до нас приїхали високі представники держав-партнерів, на чолі з генсеком НАТО Марком Рютте, щоб продемонструвати цілковиту підтримку народу України, скоординувати подальшу допомогу. Зазначу, що Україна і Велика Британія є найсильнішими військовими партнерами в Європі. Цілком очевидно, що ми не тільки просимо допомоги, а реально захищаємо Європу і демократію в світі.

Підтверджень цьому достатньо. Так, уже неодноразово російські дрони порушували кордони європейських країн. Наочним прикладом є удар по багатоповерхівці в Румунії. При цьому підняті в повітря два літаки F-16 не перехопили порушника, а президент лише порадив росіянам краще цілитись! Мовляв, воюйте між собою, ми ж не будемо провокувати росіян… Подібні приклади підтверджують, що збройні сили блоку НАТО не готові до силового протистояння з російськими військами, потребує перегляду військова доктрина. На перше місце виходять засоби ППО і РЕБи, яких уже не вистачає навіть у США, які витратили їх в Ірані. Москва, користуючись цим, продовжує наносити потужні терористичні удари по Україні, зокрема, по Києву. У відповідь ЗСУ щоденно проводить удари по нафтопереробних підприємствах ворога і самій москві. Це стало турбувати росіян, викликати невдоволення. Стала відчутною нестача пального, навіть у Татарстані! А ще наші дрони нищать логістику ворога, не даючи постачати пальне, боєкомплекти, провізію та ін. Нарешті до ватників дійшло, що війна стосується всіх.

Для путіна зупинка бойових дій рівносильна власній смерті (про це багато пишеться і говориться). На мою думку, перемир’я для нас також кардинально нічого не вирішує: покарання винних і особисто путіна за завдані збитки, вбитих і поранених, зруйновані долі, міста і села… Як це може відбутись? Крім того, в разі досягнення перемир’я, партнери мають ввести обмежений контингент військ на нашу територію. Це передбачає, що рашисти не зможуть більше бити по нашій території, адже мають бути введені гарантії безпеки, про які також багато сказано. Крім того, ми змушені будемо продовжувати озброюватись, зміцнювати армію. Те саме робитиме і раша. Не факт, що нас і далі фінансуватимуть, враховуючи зупинку війни. А де взяти кошти на відбудову, чи вдасться розморозити російські і коли вони надійдуть нам? Навіть при сприятливому розкладі в нас виникне маса питань про механізми освоєння коштів громадами, наявності робочої сили та ін. При цьому слід пам’ятати, що перемир’я може тривати десятиріччями…

Однак, все це мало турбує Дональда Трампа. Головне для нього — заявити, що з його допомогою війну в Україні, як і обіцяв, припинено! Наочним прикладом непрогнозованості і непослідовності дій Трампа є початок війни, разом з Ізраїлем, проти Ірану, її ведення і припинення. Фактично США капітулювали, не зважаючи на союзника, — Ізраїль. Процедуру підписання двосторонньої угоди блискуче організував Еммануель Макрон у знаменитому Версалі! Там, у 1783 році, Британська імперія капітулювала перед Францією і Іспанією. Там, у 1871 році, Франція капітулювала перед Німеччиною. Там, у 1918 році Німеччина підписала капітуляцію після I світової війни! Конгресмен Сет Моултон сказав: «Це підходяще місце, щоб підписати документ про капітуляцію. І шкода, що президент абсолютно не розбирається в історії, щоб зрозуміти ці паралелі». Як підсумок, можна констатувати «досягнення» Трампа: убив Аятоллу, отримав молодшого і більш агресивного, зняв довоєнні санкції, добився припинення вогню, яке діяло раніше, «відкрив» протоку, яка не була закритою, спалив мільярди на бомби, які принесли жертви і розруху, за 300 мільярдів доларів передав Ірану Ормузьку протоку…

На жаль, і ми, і європейці поки що не можемо обійтись без допомоги США, тому підписання Меморандуму Великою Сімкою, за участі і підписанням Трампом, є позитивним, але ще не гарантом того, що росія погодиться із запропонованими умовами. Радше — навпаки, буде всіляко затягувати час, посилювати свій наступ, шантажувати ядерною зброєю, розповсюджувати брехливу пропаганду, залякувати і нас і Захід. Незважаючи на значні втрати живої сили (щодоби більше тисячі чоловік), практично щоденні атаки наших безпілотників на військові об’єкти та нафтопереробні заводи рф, знищення логістики, значні труднощі з пальним, путін продовжує злочинну війну. Особливо безглуздими і варварськими є масовані удари по житлових будинках, навчальних закладах, лікарнях, дитячих садочках, навіть окремих перехожих! Як уже говорив, мета рашистів — залякати нас. Так діяли і фашисти під час Другої світової війни. Для підтвердження цьому процитую написане Ерікою Ларсен у книзі «Велич і ницість» про історію Черчилля і його родини та супротив під час Лондонського бліцу: «В суботу, 7 вересня 1941 року, бомби падали на лондонський район Баттерсі, а зенітні гармати, хоч як не дивно, мовчали ще пів години, а коли й відкрили вогонь, то стріляли лише зрідка… Бомби падали всю ніч… Світанок неділі, 8 вересня, приніс із собою разюче протиставлення безхмарного літнього неба і чорної стіни диму у Вест-Енді. Мешканці Морніттон-Кресету в Кемдентауні прокинулись і побачили, що з вікна другого поверху будинку стирчить двоповерховий автобус… Унаслідок нічного рейду чотириста людей загинули, ще тисяча шістсот дістали важкі поранення… Крім того, ця ніч допомогла людям подивитись на речі під іншим кутом. Одна жінка, Джоан Віндгем, яка згодом стала письменницею й авторкою мемуарів, спустилася у бомбосховище в лондонському районі Кеннігстон, де близько опівночі вирішила, що пора позбутись цноти; до цієї справи намірилася залучити свого хлопця Роберта. «Бомби чудесні, — писала вона. — Мені від усього цього перехоплює дух. А втім, оскільки протилежність смерті — це життя, я думаю, що завтра дозволю Рупертові себе звабити»… Додам лише, що, незважаючи на війну, нестачу продуктів харчування та ін., в Англії функціонували кінотеатри, ресторани, проводились вечірки. До речі, в Ізраїлі цивільне життя також не позбавлене цих радостей, хоча загрози залишаються цілком реальними.

Враховуючи це все, думаю, не варто засуджувати розважальні заходи, які проводяться у нас, зокрема і у Звягелі, хоча вони між собою різняться. Якщо Ірина Федишин, за рахунок своєї діяльності, несе людям радість і передала ЗСУ понад 360 автомобілів і БТР, то DZIDZIO за Палацом культури, із гучною музикою, не всім був у радість, хоч і він багато допомагає нашим воїнам. Просто: все має бути в міру. Маємо пам’ятати, що у сім’ях сотень наших земляків є загиблі, поранені чи ті, хто знаходяться в полоні. В підтвердження —16 червня, в День міста, у Звягелі відкрили ще 68 меморіальних стел.

Сумно, дуже сумно, однак, трішки перефразовуючи, скажу: маємо це все пережити, і переживем! Нагадаю ватникам, що їх попередники уже тренувались у застосуванні ядерної зброї: «великий маршал», м’ясник жуков вирішив довести, що у ядерній війні можна виграти. Для цього 14 вересня 1954 року і 10 вересня 1956 року на Тоцькому і Семипалатинському полігонах, відповідно, провів військові навчання із застосуванням ядерної бомби. У своїй книжці «Її ім’я було Татьяна» Віктор Суворов пише: «…»Татьяна» тихо ковзнула з бомбового люка носія. Через 48 секунд вона досягла заданої висоти. І прогриміла… Страшна температура вибуху миттєво випаровує вологу на десятки квадратних кілометрів, грунт перетворюється на радіоактивний пил. Тому за ударною хвилею йде пружний січний пиловий вал висотою в 200 метрів.

Отут своєю міццю блиснула авіація! Удару завдають не ланки, не ескадрильї, а полки! Одночасно — три полкові удари бомбардувальниками… О 9-й годині 55 хвилин, на 21-й хвилині після вибуху, 39 бомбардувальників Іл-28 і 6 винищувачів МІГ-17 на висоті 7 кілометрів проскочили через стовбур радіоактивної хмари, через пиловий стовп атомного гриба!... І тоді в бій пішли дві гвардійські дивізії… Земля диміла… Земля хрумтіла й ламалась, як лід…» Результати цих «проривів у Європу» засекретили. З усіх взяли підписки про нерозголошення. Тому скільки людей було опромінено і загинуло, скільки згоріло хат і худоби, наскільки забруднили річку Самару — невідомо. Жодна країна у світі не могла собі дозволити такі експерименти. Жодна! Таке божевілля, такі плани могли народитися лише у хворих із «6-ї палати»!

Дехто з нащадків тих божевільних «дедов» закликає «повторить». Тому всіх хвилює питання: чи може кремль застосувати ядерну зброю сьогодні? Думаю, що путін, якщо буде повністю приречений, зможе віддати відповідний наказ. Однак, від натискання кнопки ядерної валізи до реального запуску стоять виконавці, які розуміють, що підземні бункери їх не врятують. Враховуючи таку загрозу, США збираються розмістити ядерку в Польщі (тільки б скоріше). Відповідні заходи стримування готують Франція і Велика Британія. Китай також проти використання ядерної зброї, хоча розташований за тисячі кілометрів від України. Змушений визнати, що загроза — цілком реальна. Але потрібно діяти. А не панікувати. Потрібно докласти ще багато зусиль, щоб добитись силового примусу росії до справедливого миру.

Пригадується пісенька про розового Фламінго. Ніяких асоціацій вона не викликає у читача? У мене викликає. Адже багато розмов і здогадок існує в суспільстві щодо реальності цього проєкту. І не тільки цього… Сьогодні явно не вистачає правдивої інформації від влади про ситуацію на фронті, про ситуацію в країні, про перемовини, про вибори та багато іншого. Телемарафон явно не забезпечує свого призначення, значна частина суспільства його ігнорує, хоч це не зовсім справедливо. Як на мене, молодше покоління черпає інформацію більше з телеграм-каналів, часто сумнівного походження. Дехто обмежується заголовками. Ще є купа блогерів, експертів, експосадовців, політиків. Кожен із цієї когорти по-своєму трактує події, передбачає наслідки, користуючись свободою слова. Особливо суперечливі і ядовиті коментарі виходять у колишніх посадовців, зокрема, п. Реви, Луценка, Цибулька, Жебрівського, борця з корупцією Шабуніна та інших. Підкреслюю: я не проти критики, я — за конструктивну критику, а не принизливе і брехливе критиканство, в тому числі — і у нас. Демократія зовсім не заперечує культуру особистості.

Насамкінець маємо пам’ятати: Україну не один раз роз’єднували чвари, міжусобиці, вождізм і зради. Про вождізм можна багато розмірковувати, зокрема, про гетьманство. Але я скажу лише про сверблячку, за визначенням Романа Безсмертного, за вибори, про які знову заговорили після недавньої зустрічі Президента і Залужного. Перше: зустрілись, поговорили і що? Якщо про військові події, то так і скажіть (якщо можна). Друге, коли ж про вибори, то це зовсім не вчасно і не правильно з дуже багатьох, як зовнішніх, так і внутрішніх, чинників: наприклад, а як бути з Основним Законом? Це що: сигнал розпочати виборчі перегони? В країні мало проблем? Про них не можна було поговорити віч-на-віч, по-чоловічому, щоб не піднімати збурення і протистояння? Ніхто не знає, коли і за яких умов і розкладів перестануть стріляти, які претенденти ще забажають покерувати?

Ворог все це використовує і працює, на жаль, досить кваліфіковано. Скоро фіксує всі наші прорахунки і протиріччя, тиражує у своїй інтерпретації, і «вещает». Як приклад, досадна історія з Орденом Білого Орла, якою першим посмакував пиятик медведєв. Не забуваймо про це. Максимально допомагаймо нашим воїнам, донатьмо! І дуже потрібен правдивий аналіз стану справ, саме від влади, професійної розмови з науковцями, моральними авторитетами, філосоами. Нині це дуже важливо.Успіхів нам.

Слава Україні! Героям слава!

Микола ПАЛАМАРЧУК

Фото з відкритих джерел.