Поминання 9/2019

2 березня — 40 днів, як перестало битися серце дорогого дідуся, прадідуся, батька — Олексія Яковича ДМИТРЕНКА

Вас немає, серце плаче, душа згорьована болить. Ми кожен день чекаєм Вас і виглядаємо щомить. Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснула вічним сном навіки людина добра і проста. Не заросте ніколи та стежина, що Вас провела у останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Скільки не мине часу, Ви завжди будете поряд із нами. Хай над Вашою могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про Вас. Спіть спокійно, наш дорогенький. Лебединим пухом хай буде Вам земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

У вічному смутку невістка Регіна, онучки Марія, Галина, Яна та їх сім’ї

23 лютого, в Америці, обірвалося життя Вадима Петровича ЛЕВИЦЬКОГО

Закотилось сонце за темнії гори, враз обірвалося життя, залишилось горе... Сльозами горю не поможеш, словом не напишеш, діткам батька не повернеш і вдову не втішиш. Ти будеш серед нас завжди, ніколи не забудемо, пробач нам, рідненький, пробач. Ми просто тебе любимо.

Твої рідні, друзі

4 березня минає 40 днів з тяжкої втрати найдорожчої нам людини — Михайла Михайловича ФІЩУКА

Той день, коли твій погляд згас, і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Ти був для нас, неначе пташка, мов щебетливий соловей, без тебе нам так сумно й тяжко, і серце плаче вніч і вдень. Наші успіхи й надії доля зла підстерегла, замість радості і щастя біль, скорботу принесла.

У вічному смутку мати, дружина, діти та онука

2 березня минає 40 днів з дня смерті нашої коханої людини, гарного батька, чудового чоловіка, милого дідуся — Олександра Денисовича НАРОЛЬСЬКОГО

Нам усім дуже не вистачає тебе. Завжди пам’ятаємо тебе.

Дружина, дочка, невістка, онуки

5 березня минає рік, як пішов з життя син, брат, батько — Володимир Олександрович ЛУКАЩУК

Ніхто тебе спасти не зміг,

Пішов з життя ти дуже рано,

Залишив смуток і печаль,

В серцях лишив глибоку рану.

З глибоким сумом всі твої рідні

28 лютого — 5 років світлої пам’яті дорогого батька, дідуся — Івана Ернестовича БОЧКОВСЬКОГО з села Марушівки

Про тебе, тату, спогади не стерті, і досі любимо без меж.

Не врятували, жаль, від смерті, ти вічно в пам’яті живеш.

Та скільки б часу не минуло, тебе не можемо забуть,

Як голос хочеться почути і міцно-міцно пригорнуть.

Твоя душа у Божім Царстві нехай знайде собі спокій,

За це у Господа, наш рідний, в молитві просимо своїй.

Вічно сумуючі дочки, зяті, онуки

5 березня минає 8 років, як в автокатастрофі загинув Валентин Леонідович ЗАГУРСЬКИЙ

Як швидко плине час… Пішов від нас ти так раптово і дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожить рана, бо ти ж пішов не на годину, а назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка. На чорний камінь упаде роса, і в тій скорботі — наша є сльоза. Тебе немає, і погляд твій погас, але в серцях ти назавжди у нас, бо таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне тобі і вічна пам’ять.

Вічно сумуючі батьки, брат Віталій із сім’єю

4 березня минає вже 2 роки, як пішов у вічність Василь Сергійович ГАЙДАЙ та півроку немає з нами Галини Григорівни ГАЙДАЙ

Дуже тяжко без Вас, найрідніші наші. Жоден день не проходить без того, щоб Вас не згадати, будь-яка справа не робиться без Вашої мудрої поради. Ви були найкращими батьками, турботливими дідусем та бабусею. Ви за нас хвилювалися, були надійною опорою для нас, ладні були небо пригорнути, тільки би нам було затишно і добре. Тяжка хвороба забрала Вас, і ми осиротіли. Як же хочеться прибігти до Вас, обійняти, поділитися радощами і розказати про душевний біль, який ніяк не проходить. А Вас немає… Очі шукають, серце болить, душа плаче… Кажуть, янголами Ви стали, оберегом від бід для дітей. Ви з неба, дорогенькі, дивіться, поглядайте, час від часу Ви зіркою в небі світіть. Підкажіть, як нам жити без Вас, без Вашої любові, як іти по стежині далекій в життя.

Рідненькі, ми сумуємо за Вами. Не вистачає усмішки і слова, і погляду ласкавого, простого. Великий слід у житті Ви залишили і стільки всім добра зробили. Були добрими, працьовитими, відданими сім’ї, дітям, онукам.

Наші серця ніколи не змиряться з такою тяжкою втратою. Нехай буде земля Вам пухом і Царство Небесне.

Вічно сумуючі діти й онуки

4 березня минає рік, як пішла у вічність дорога і рідна нам людина — мама, бабуся, сестра, тітонька — Зінаїда Володимирівна ЛІБЕГА

Нам серце розриває біль, печаль не йде, скорбота не проходить. І горе всюди, наче тінь, за нами крок за кроком ходить…. У цей скорботний день усі, хто знав її, згадайте разом з нами добрим словом та тихою молитвою. Вічний спокій і Царство Небесне.

Сумуючі рідні

5 марта — 40 дней, как остановилось сердце нашей дорогой мамы, бабушки, прабабушки, тёщи — Веры Марковны МАЛЬЦЕВОЙ

Зажигаешь звёздочки на небе, чтоб светлее было на земле, и чтоб самые любимые на свете сохраняли память о тебе... Не бывает смерти, не бывает... Ты нас жди, мы встретимся с тобой, только ангелы об этом знают, пролетая тихо над землёй.

Скорбящие муж, дочери, зятья, внучки с мужьями, внук, правнучка

27 лютого — рік світлої пам’яті дорогої матусі — Галини Миколаївни КУСЕНКО

На душі — біль і жаль, і сум. Вас немає і більше вже не буде, та пам’ять про Вас вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій Вам, рідненька.

Вічно сумуючі діти та онуки

28 лютого — 15 років, як немає з нами Миколи Тітовича, а 1 березня — 10 років, як немає з нами Петра Миколайовича РЯПОЛОВИХ

Не сказати словами всієї болі і печалі. Ви — в серцях і нашій пам’яті завжди.

Вічно сумуючі рідні та близькі

19 січня передчасно пішов у вічність Олександр Васильович СИРОТКІН, гарний сім’янин, хороший татусь, дідусь і прекрасна людина.

Нехай ніхто не порушить твій вічний сон. Царство тобі Небесне.

Друзі, знайомі