Виклики реформування, кластерності і чому ТБ заклади потребують інших умов взаємодії з урядом і формуванням програм.

Реформа системи охорони здоров’я України передбачає перехід від утримання великої кількості малопотужних лікарень до створення спроможної мережі закладів охорони здоров’я, здатної забезпечити якісну, доступну та безпечну медичну допомогу населенню. Основою цієї трансформації стала концепція створення госпітальних округів і кластеризації лікарень, що дозволяє раціонально використовувати кадрові, фінансові та матеріально-технічні ресурси. 

Чому виникла потреба у реформі?

До початку реформи система стаціонарної допомоги характеризувалася значною кількістю лікарень із невисоким рівнем завантаження. У середньому на один мільйон населення припадало близько 35 лікарень та понад 6,5 тисячі стаціонарних ліжок. Водночас фактичне використання ресурсів було недостатньо ефективним: велика кількість закладів, хоча й була розташована ближче до пацієнтів, проте не могла забезпечити належний рівень кваліфікації персоналу та сучасної якості медичної допомоги. 

Проблема полягала в тому, що окремі заклади не здатні самостійно сформувати ефективну систему надання послуг. Пацієнти потребують чітких маршрутів, а лікарні – координації між собою. Тому розвиток окремих закладів без зміни всієї мережі не дозволяв досягти суттєвого покращення результатів лікування. 

Суть концепції спроможної мережі

Спроможна мережа – це система закладів екстреної, первинної та спеціалізованої медичної допомоги, організована таким чином, щоб кожен рівень надавав медичні послуги відповідно до своєї компетенції та ресурсів. Основною одиницею планування є госпітальний округ, який, як правило, відповідає межам області. У межах округу створюються госпітальні кластери та визначаються лікарні різних рівнів. 

1. Кластеризація дозволяє:

— планувати обсяги медичної допомоги відповідно до потреб населення; 

— здійснювати цільові інвестиції в інфраструктуру та обладнання; 

— формувати оптимальні маршрути пацієнтів; 

— забезпечувати регіоналізацію складних медичних послуг; 

— проводити ефективну кадрову політику; 

— визначати стратегічні напрями розвитку закладів охорони здоров’я. 

Рівні лікарень у спроможній мережі

Реформа передбачає зміцнення та розвиток системи надання доступної та ефективної первинної медичної допомоги людям та функціонування трьох основних рівнів стаціонарної допомоги.

Загальні лікарні

Загальна лікарня забезпечує базові види стаціонарної допомоги населенню однієї або кількох громад із чисельністю приблизно 50–80 тисяч осіб. Такі заклади надають терапевтичну, хірургічну, травматологічну, неврологічну, педіатричну допомогу, мають відділення інтенсивної терапії та забезпечують стабілізацію стану пацієнтів з подальшим направленням до закладів вищого рівня за потреби. 

Кластерні лікарні

Кластерна лікарня обслуговує населення госпітального кластера чисельністю не менше 150 тисяч осіб і повинна бути доступною протягом 60–90 хвилин доїзду. Вона надає ширший спектр спеціалізованої допомоги, включаючи кардіологію, урологію, реабілітацію, неонатологію, інфекційні хвороби та інші напрями. Саме на цьому рівні концентрується більшість ситуацій захворювання середньої та високої складності.

Надкластерні лікарні

Надкластерні лікарні є центрами високоспеціалізованої медичної допомоги для всього госпітального округу. До них належать обласні лікарні, які мають ресурси та технології для лікування найскладніших станів. Тут надаються послуги нейрохірургії, кардіохірургії, торакальної та судинної хірургії, гематології, ендокринології, фтизіатрії, пульмонології та інших високоспеціалізованих напрямів. 

Фінансові та управлінські аспекти

Важливим елементом реформи є перехід до фінансування медичних послуг на основі їх реальної вартості та потреб населення. Договори на медичне обслуговування укладаються в межах бюджетних ресурсів з урахуванням обсягу та вартості послуг відповідно до галузевих стандартів. 

Водночас заклади охорони здоров’я отримують більше автономії та можуть надавати окремі послуги на платній основі відповідно до законодавства. Це створює додаткові можливості для розвитку матеріально-технічної бази та підвищення фінансової стійкості закладів. 

Значна роль відводиться органам місцевого самоврядування, які можуть фінансувати програми розвитку лікарень, оновлення обладнання, капітальні ремонти, місцеві стимули для медичних працівників та інші заходи, спрямовані на підвищення доступності та якості медичної допомоги. 

Специфіка організації медичної допомоги людям з різними формами туберкульозу.

Специфіка організації протитуберкульозної допомоги полягає в тому, що це є інфекційне захворювання, від своєчасності виявлення якого залежить не лише здоров’я кожної окремої людини, яка стикається з цим захворюванням, а й здоров’я громади в цілому. 

Тому виявлення та діагностика цього захворювання, особливо його резистентних форм, мають бути доступними вже під час надання первинної медичної допомоги. 

З іншої сторони, призначення якісного лікування, вибір найефективнішої схеми, особливо при резистентних формах, потребують залучення висококваліфікованих спеціалістів. 

Особливої складності вимагає діагностика позалегеневих форм цього захворювання, що часто потребуватиме мультидисциплінарної високоякісної допомоги із залученням хірургів, пульмонологів, неврологів, нейрохірургів, ортопедів, офтальмологів, гінекологів, урологів. Така допомога може бути організована лише на рівні надкластерної лікарні. 

А ось подальше лікування та супровід людини, яка проходить лікування від туберкульозу, знову ж таки мають бути наближеними до місця її мешкання не лише з метою покращення прихильності до лікування, а й з метою подолання стигми та дискримінації, які все ще існують в нашому суспільстві. 

Таким чином з одної сторони – відбувається скорочення маленьких районних протитуберкульозних стаціонарних відділень, які не можуть забезпечити високу якість лікування, але з іншої сторони мають розвиватися протитуберкульозні відділення в межах надкластерних лікарень, можуть надаватися високотехнологічні та високоякісні послуги

Висновки

Формування спроможної мережі лікарень є одним із ключових напрямів модернізації системи охорони здоров’я України. 

Її головна мета полягає не в скороченні кількості закладів, а в забезпеченні доступу населення до якісної медичної допомоги відповідного рівня складності. 

Кластеризація лікарень, чітка маршрутизація пацієнтів, концентрація спеціалізованих послуг та раціональне використання ресурсів мають створити сучасну систему, орієнтовану на потреби пацієнта та результати лікування. 

У перспективі це дозволить підвищити якість медичної допомоги, ефективність використання бюджетних коштів та стійкість системи охорони здоров’я України.

Матеріал підготувала Павлова Ольга, лікарка-фтизіатриня, експертка із первинної медицини та охорони здоров’я,  міжнародна експертка з питань протидії туберкульозу.

 * * *

Підготовка експертних матеріалів та статей для ТБ-спільноти стала можливою завдяки підтримці Stop TB Partnership, Challenge Facility for Civil Society, за сприяння L'Initiative та Unitaid.