«Довів світу, що людина з важкою формою ДЦП здатна на усе», — візочник Сашко Гонгальський потрапив у число кращих шашистів світу

Про це 35-річний чемпіон України, Європи та світу з шашок серед людей з інвалідністю Олександр Гонгальський написав у своєму Фейсбуці після участі у Кубку світу, що пройшов з 6 по 14 березня у Туреччині. Мрією Сашка було потрапити на престижне змагання, а допомогли йому у цьому люди, до яких він звернувся, щоб зібрати кошти на поїздку. «Хотів довести світу, що людина з важкою формою ДЦП здатна боротися на високому рівні у будь-якій сфері життя на користь нашої держави, прославляючи її», — мотивував ціль наш земляк.
«Він подолав психологічний бар’єр: що хтось, десь є кращим. Перемагають сильні духом. Сашкові вдасться усе задумане», — переконаний перший тренер Віктор Ішков. Нині його вихованцю вдалося потрапити у тридцятку кращих гравців світу, посівши 27-місце з-поміж 36-ти здорових (!) гравців. Незмінним помічником вкотре стала дружина Тетяна, яка супроводжує чоловіка на візку по всьому світу і записує шашкові партії. Земляки у мережі закидали Сашка коментами: «Ти для нас — чемпіон!», «Здорово, що не зламався. Це — досвід для нових перемог», «Ви з дружиною — дивовижні люди!».
— Тим, що люди допомогли мені потрапити на ці змагання, вони внесли свій внесок в український спорт, адже 70 відсотків професійного росту залежить від гри на змаганнях високого рівня, — розповів Сашко в інтерв’ю «Звягелю». — Пам’ятаю, як колись моя мама витрачала власні кошти на те, щоб я грав у змаганнях серед здорових людей. Усе це далося взнаки, тому я можу на рівних грати з міжнародними майстрами.
— Кажуть: «З миру по нитці — бідному сорочка». А ти особисто вірив, що твоє звернення через мережу допоможе здійснити мрію?
— Я мріяв зіграти з найсильнішими гравцями світу. Після того, як у січні написав про свою мрію на Фейсбуці, то увесь час дивувався і радів: друзі, знайомі і незнайомі люди почали надсилати гроші, хто скільки міг. Вдалося зібрати 34 тисячі гривень.
Приємно, що активно підтримали мене земляки з рідного Новограда-Волинського, хоч живу тепер у Житомирі. Також вдячний мешканцям різних міст України, житомирському міському голові Сергію Сухомлину та депутатському корпусу, які доклали необхідну суму коштів, обласній громадській організації «Українська федерація спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату», Житомирському регіональному центру «Інваспорт», що допомогли зібрати кошти на змагання. Ви засвідчили, що у нас є єдність та прагнення допомагати один одному. Це — велика сила, яка свідчить, що нам до снаги підняти нашу країну на вищий рівень добробуту, незважаючи ні на що!
— На Кубку світу довелося зустрітися з суперниками з різних країн світу. Маєш тепер у портфоліо світлини з гросмейстерами і чемпіонами країн Європи, навіть Африки, з новими чемпіонами Кубку світу. А як поставилися до гравця з ДЦП здорові суперники? Адже колись ти розповідав, що нерідко відчуваєш психологічний тиск…
— Я був єдиною людиною на інвалідному візку. Думаю, що я — перший візочник, який грав на таких змаганнях і зіграв досить непогано. Здорові гравці з подивом спостерігали за моєю грою та підтримували мене. Зокрема, український шашист, майстер спорту Ю.Бобков і турецький організатор турніру І.Ісмаїлов.
Дружина моя, як завжди, була поруч, допомагала мені. Сильна моральна підтримка була на Фейсбуці, коли люди стежили за моєю грою, вболівали за мене і підтримували, починаючи з аеропорту. Для мене усе це дуже важливо. Велике змагання, найсильніші гравці світу, цінний досвід, шанс поборотися, показати, що важка форма інвалідності не є перешкодою для суперництва.
— Як проходила підготовка до змагань?
— Я старанно тренувався, бо знав, що буде нелегко грати. Переліт до Туреччини був дуже важким, адже він тривав уночі та з пересадкою. Перший тур мені випало грати з Н.Садовською з Польщі, яка у підсумку стала чемпіонкою Кубку світу. В дебюті я зіграв непогано, але з середини партії вона стала мене перегравати. У кінці я потрапив у пастку та програв, але не впав у відчай і вже у другому турі дав бій чемпіонці Всесвітніх інтелектуальних ігор 2012 р. з Росії А.Ідрисовій, де ми зіграли внічию. Третій тур грав на виграш із румуном Е.Віскерке, але йому вдалося вибороти нічию. Наступний тур зіграв внічию зі срібною призеркою Кубку світу серед жінок Ш.Ханкинг із Китаю. П’ятий тур грав із чемпіонкою Європи з Росії А.Аміновою. Партія була важка, проте виборов нічию. У шостому турі зустрівся з триразовою чемпіонкою світу та багаторазовою чемпіонкою України
Ю.Макаренковою. Усередині гри я її переграв, але в ендшпилі позиція мені не дозволила виграти, у результаті — знову нічия з позиції сили у неї. Сьомий тур — нічия з чемпіонкою Білорусі Д.Федорович.
Передостанній тур був для мене сумним. У грі з майстром спорту з Нідерландів я мав виграшну позицію, але попався на комбінацію з тихим ходом, і ми зіграли внічию. Останній тур знову випало грати із землячкою, багаторазовою чемпіонкою України, бронзовою призеркою чемпіонату світу В.Мотричко. Її позиція була кращою, проте мені вдалося зіграти внічию. Маючи вісім очків, я посів 27-е місце з 36.
Цей рік у мене дуже насичений змаганнями, а восени планую йти на вибори у Верховну Раду від Новограда-Волинського. Будуймо країну разом із Богом, допомагаючи один одному.
— Сашко, ти є депутатом житомирської міської ради, але твої плани щодо Верховної Ради — це, треба сказати, дуже сміливі амбіції…
— Моя мета — піклуватися про людський добробут, адже усі ми — родина, і не можна, щоби хтось у родині жив бідно, був нещасливим. Які у мене шанси? Маю велику надію, що рідний Новоград мене підтримає, адже люди знають, що я маю жагу боротися. Зокрема, проти несправедливості і тих, хто ображає людей.
— Що ж, бажаємо тобі успіхів, Сашко. Не зупиняйся на досягнутому!
— Дякую!