Чому негайно потрібні дамби й міні-ГЕС на наших річках?

Побував на сесії міської ради 25 квітня, де одним із питань розглянули питання щодо будівництва ГЕС в районі зруйнованого мосту через Случ.
По-перше, цей міст давно треба було відновити, щоб підприємства та населення не спалювали десятки літрів пального, їдучи навкруги через Житомирський міст. По-друге, цей міст повинен бути резервним мостом через річку в місті.
А тепер по суті. Слухаючи виступаючих, дещо дивним було чути деякі їхні аргументи. Зокрема, й такі: «Я виріс біля річки. Пам’ятаю її повноводною, а тепер річка заросла, потрібно чистити, але дамбу не можна будувати, бо води в річки не стане, тобто, річка висохне».
Відповідаю. Це добре, що заросла, бо рослини поглинають величезну кількість фекалій, що течуть по воді.
Другий виступ: «Європа відмовилась від ГЕС, а тепер нам їх хочуть віддати».
Відповідаю. «У деяких країнах Європи не можна було навіть думати про дамби, бо розташовані вони на рівні моря, і навіть невеликий дощ, внаслідок наявності дамби, може спровокувати підтоплення великих територій».
Меліорація завдала колосальних збитків нашому Поліссю, знищивши всі болота і 80% малих річок, які витікали із боліт. Повисихали сотні гектарів лісу, лісівники не встигають вирубувати сухостій, щоб врятувати ділову деревину для подальшої переробки. А для деревини, яка вже не придатна для переробки, потрібно будувати теплову електростанцію, щоб спалювати те, що засмічує ліси. Я в цьому питанні підтримую депутата облради і директора лісгоспу Степана Нусбаума, бо після його виступу теж були опоненти.
Дамби потрібно ставити кожних п’ять кілометрів на Случі і на притоках (Церем, Тня, Смолка, Могилянка, Вершниця). Ці дамби піднімуть рівні річок і автоматично підніметься рівень грунтових вод. Ліси, навколишні села, поля отримають грунтову воду.
Приклад — річка Уж , що тече з Поліської глибинки через Коростень. За сім кілометрів від водозабору Коростенського водоканалу розташована дамба в селі Поліське, і ніяк вона не впливає на водопостачання в м.Коростень. А за вісім кілометрів від цієї дамби нещодавно побудовано ще одну дамбу і ГЕС у с.Ушомир. І населення в цьому селі після двадцятилітньої перерви отримало в колодязях воду! А річка Уж за своїми параметрами — на рівні річки Смолка, але місто Коростень, яке налічує майже у півтора рази більше населення і в п’ять разів більше промисловості, ніж Новоград, не здійняло такої паніки, як керівництво міста Новограда-Волинського навколо питання будівництва в с.Гульськ дамби та ГЕС.
Якщо ми продовжимо спокійно милуватися, як тече вода в наших річках, то ми дійсно лишимось без води. Це буде катастрофа для нашого краю. Це повинні усвідомити всі противники дамб.
Наша територія — це басейн верхнього Дніпра. Тобто, наші болота і річки транспортували воду в Дніпро так само, як російські болота постачають воду в Дніпро, і до нас не потече ні Дніпро, ні Прип’ять чи Південний Буг. Доведеться ставати на коліна перед Москвою і просити перекачувати нам сибірську воду трубопроводом «Дружба», бо, здається мені, що Росія майже всю нафту, яка в них була, викачала.
Пам’ятаю 1967 рік. Я ще молодим працював на станції НПС «Чижівка-Дружба». Разом зі спеціалістами з Угорщини запустили станцію, піднявши прокачуваність нафти по трубі на 30%. Пам’ятаю: насоси працюють рівномірно, монотонний гул чути із машзалу, в операторній все спокійно, але угорські спеціалісти ходять від приладу до приладу якось знервовано, а потім кличуть мене: «Смотри, Николай: 2500 метров кубических в час перекачиваем. Что рус через двадцать лет будет делать?». Із тих пір минуло вже 50 років, і тільки зараз поляки, словаки й угорці відмовилися від російської нафти, бо пішла неякісна. Докачались…
Так що, дорогі земляки, щоб не пити російську воду, давайте рятувати свою, яка ще залишилась в наших надрах. Не можна дозволити, щоб наша вода отак бездарно стікала в Дніпро, лишивши нас потрібного нам напою.
Чому я так впевнено все описую? Бо маю відповідний досвід. Після нафтопроводу «Дружба» працював майстром у мехколоні №6, і всі села, починаючи з с.Чижівка (і, як кажуть, до самих околиць), мною електрифіковані. А це — сотні кілометрів ліній ПЛ-0,4 кВт, ПЛ-10 кВт, десятки трансформаторних підстанцій, тисячі житлових будинків. Згодом працював у пусконалагоджувальних управліннях, де ввів в експлуатацію сотні малих та великих об’єктів на території України та Росії.
Із колективом фірми «Веба», де керівником спочатку був Степаненко, а потім — інженер-електрик за спеціальністю, колишній перший секретар міськкому КПРС О.Костюченко, досвідчений спеціаліст і організатор, ввели в експлуатацію перший підйом Новоград-Волинського водоканалу. Мною введено в експлуатацію КНС, водонасосні басейну Новоград-Волинського технікуму, а також ПНС мікрорайону біля міського парку. З усією відповідальністю заявляю, що електрообладнання очисних споруд, КНС №1, №2 Новоград-Волинського водоканалу потребують капітального ремонту та модернізації, на що потрібні великі кошти.
Пропоную на Лубчицькій дамбі встановити ГЕС, забезпечивши Водоканал електроенергією. Підкреслюю, що на якість води робота ГЕС не вплине. Другу ГЕС встановити на місці зруйнованої дамби біля адмінбудівлі РЕМ, бо ця будівля до війни 1941-1945 років була будівлею електростанції, що постачала Новограду електроенергію. Перед вступом німців у місто спецназ радянської армії підірвав дамбу на ел. станції, дамбу Олександрівського млина, Курчицького млина, Городницького млина, і, що цікаво: для чого новозбудований у 1940 році хлібозавод (це — територія від парку до стадіону в м.Новоград-Волинський). А згодом 40 тисяч наших військовополонених на території ЗОШ №2 загинули від голоду…
Каскад із трьох ГЕС міста дасть, згідно з розрахунками щодо Гульської ГЕС, приблизно сімдесят мільйонів гривень у рік, тобто, за два-три роки ці споруди себе окуплять і дадуть місту солідні кошти для розвитку.
Колись наші діди і прадіди використовували енергію води досить успішно. Вода крутила без електродвигунів американську машину на Чижівській паперовій фабриці більше ста років. Обладнання Миропільської паперової фабрики, Першотравенського заводу фарфору, сотні інших фабрик і заводів на території України. Навіть на річці Тня працював завод із виготовлення гармат і ядер до них, де турбіна крутила токарні, фрезерні, свердлильні верстати, дутьєві вентилятори.
Тож давайте вчитись у предків, бо вони були від нас набагато мудрішими і вміли добре рахувати гроші, отримуючи солідні прибутки від води, що протікає по наших річках.
Та навіть бобри, і ті бачать назріваючу катастрофу! Подивіться, як вони стараються загатити воду, вчать нас, щоб ми були мудрішими.
До речі, коли грунти нашого краю стануть вологими, розпочнуться місцеві дощі, які зволожуватимуть наші ліса й поля. Зараз дощ до нас приходить із Атлантики, де проходить тепла течія Гольфстрім, випаровуючи при цьому мільярди кубів вологи. Формуються циклони, які приходять до нашої території дощами або снігом. Наприклад, Каховське водосховище на Дніпрі випаровує літом 400 кубометрів у секунду, формуючи дощі в Миколаївській, Херсонській, Одеській областях та в Криму.