Відбувся мітинг-реквієм з нагоди 90-річчя від дня народження Б.Г.Шарварка
- Новини культури
- 51
- коментар(і)
- 24-05-2019 20:09
17 травня на бульварі Бориса Шарварка у місті Новограді-Волинському відбувся мітинг-реквієм з нагоди 90-річчя від дня народження Бориса Георгійовича Шарварка — українського режисера фестивалів, концертних програм, театралізованих вистав, Народного артиста України, Почесного громадянина міста Новограда-Волинського.
Розпочався захід із виступу Народного дитячого ансамблю «Веселка» та вшанування пам’яті легендарного режисера покладанням квітів до пам’ятного знаку.
Звертаючись до учасників мітингу-реквієму, міський голова Віктор Весельський зазначив: «Сьогодні для нашої громади — непересічна подія. Адже саме в цей день, 90 років тому, наша земля стала колискою визначної особистості, яка уособлює цілу епоху української культури — Бориса Георгійовича Шарварка. Без перебільшення можна сказати, його добре знали не тільки в нашому місті, а й у всій Україні. Він був геніальним режисером. Завжди намагався бути найкращим, надзвичайно відповідально та творчо підходив до будь-якої справи. Генія видовищних програм, більшість із яких відзначено печаткою його таланту і натхнення, поважали і боялися, заздрили і шукали прихильності, але ніхто не оскаржував його професійних якостей.
Через усе життя Б.Г.Шарварко проніс любов до свого народу, до його пісні і музики. Ми пишаємося тим, що наше місто тісно переплетене з долею цієї визначної постаті України. І цей пам’ятний знак — шана нашому земляку, який зробив неоціненний внесок у розвиток культури Новограда-Волинського».
Спогадами про Бориса Шарварка поділився Микола Іванюк. Вірш власного авторства «Пам’яті Майстра» продекламувала лауреат премії Лесі Українки обласного відділення Всеукраїнського Фонду культури Валентина Ксендзук. У виконанні Народного вокального ансамблю «Віра» милозвучно та проникливо пролунала пісня «Три дороги».
Довідково. Борис Георгійович Шарварко народився 17 травня 1929 року у місті Новограді-Волинському. Свою трудову діяльність розпочав у зеленому господарстві, власноручно висаджував портрети із квітів низькорослими рослинами. Так, у центрі рідного Новограда-Волинського виклав із квітів лозунг «Мистецтво належить народу».
Працював художнім керівником, пізніше — п’ятнадцять років — директором Новоград-Волинського Будинку культури (1948-1962). Працював директором і художнім керівником Житомирського музично-драматичного театру (1962-1966), очолював Київський театр оперети (1966-1972), був заступником генерального директора Київського театру імені Івана Франка (1972-1977).
Із 1977 року — головний режисер фестивалів і культурних програм Укрконцерту (у 1976-1982 роках — одночасно головний режисер Театру пісні), головний режисер Палацу «Україна» (1979-1984), головний режисер відділу «Укрконцерту» (1984-1994).
Із 1994 року — генеральний директор і художній керівник Всеукраїнського державного центру фестивалів і концертних програм.
За 53 роки творчої діяльності Борис Шарварко підготував більше тисячі театралізованих заходів. Серед найграндіозніших — святкування п’ятисотріччя козацтва на Хортиці (тоді спеціально для цього «збудували» Запорозьку Січ), ювілейні шевченківські урочистості на стадіоні в Черкасах. Тоді зведений хор заспівав «Реве та стогне Дніпр широкий», над полем піднявся великий портрет Кобзаря, а в траві спалахнули тисячі вогників-свічечок.
Із легкої руки Шарварка вперше замайорів жовто-блакитний прапор на сцені оперного театру і прозвучав Гімн «Ще не вмерла Україна» в обробці Євгена Станковича. Це було наприкінці вісімдесятих на Конгресі українців, ще за тоталітарного режиму. Відразу, без паузи, пролунало багатоголосся «Многая літа», і зал вибухнув оваціями.
Грандіозні концерти у Дні української культури на «Слов’янському базарі» у Вітебську десять років незмінно ставив знаменитий Шарварко.
Помер Борис Георгійович Шарварко 31 травня 2002 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка №52а).
17 травня 2009 року в Києві відкрита меморіальна дошка митцю на будинку, де він прожив із 1985 року до самої смерті, за адресою: вул.Гоголівська, 37/2.
30 липня 2011 року на батьківщині митця — у м.Новоград-Волинський — за рішенням місцевої влади, було перейменовано частину вулиці Чернишевського в бульвар Бориса Шарварка та відкрито пам’ятний знак.
17 травня 2016 року в Києві на фасаді Національного палацу мистецтв «Україна», де митець працював із 1977 по 2002 рік, було встановлено меморіальну дошку.
Розпочався захід із виступу Народного дитячого ансамблю «Веселка» та вшанування пам’яті легендарного режисера покладанням квітів до пам’ятного знаку.
Звертаючись до учасників мітингу-реквієму, міський голова Віктор Весельський зазначив: «Сьогодні для нашої громади — непересічна подія. Адже саме в цей день, 90 років тому, наша земля стала колискою визначної особистості, яка уособлює цілу епоху української культури — Бориса Георгійовича Шарварка. Без перебільшення можна сказати, його добре знали не тільки в нашому місті, а й у всій Україні. Він був геніальним режисером. Завжди намагався бути найкращим, надзвичайно відповідально та творчо підходив до будь-якої справи. Генія видовищних програм, більшість із яких відзначено печаткою його таланту і натхнення, поважали і боялися, заздрили і шукали прихильності, але ніхто не оскаржував його професійних якостей.
Через усе життя Б.Г.Шарварко проніс любов до свого народу, до його пісні і музики. Ми пишаємося тим, що наше місто тісно переплетене з долею цієї визначної постаті України. І цей пам’ятний знак — шана нашому земляку, який зробив неоціненний внесок у розвиток культури Новограда-Волинського».
Спогадами про Бориса Шарварка поділився Микола Іванюк. Вірш власного авторства «Пам’яті Майстра» продекламувала лауреат премії Лесі Українки обласного відділення Всеукраїнського Фонду культури Валентина Ксендзук. У виконанні Народного вокального ансамблю «Віра» милозвучно та проникливо пролунала пісня «Три дороги».
Довідково. Борис Георгійович Шарварко народився 17 травня 1929 року у місті Новограді-Волинському. Свою трудову діяльність розпочав у зеленому господарстві, власноручно висаджував портрети із квітів низькорослими рослинами. Так, у центрі рідного Новограда-Волинського виклав із квітів лозунг «Мистецтво належить народу».
Працював художнім керівником, пізніше — п’ятнадцять років — директором Новоград-Волинського Будинку культури (1948-1962). Працював директором і художнім керівником Житомирського музично-драматичного театру (1962-1966), очолював Київський театр оперети (1966-1972), був заступником генерального директора Київського театру імені Івана Франка (1972-1977).
Із 1977 року — головний режисер фестивалів і культурних програм Укрконцерту (у 1976-1982 роках — одночасно головний режисер Театру пісні), головний режисер Палацу «Україна» (1979-1984), головний режисер відділу «Укрконцерту» (1984-1994).
Із 1994 року — генеральний директор і художній керівник Всеукраїнського державного центру фестивалів і концертних програм.
За 53 роки творчої діяльності Борис Шарварко підготував більше тисячі театралізованих заходів. Серед найграндіозніших — святкування п’ятисотріччя козацтва на Хортиці (тоді спеціально для цього «збудували» Запорозьку Січ), ювілейні шевченківські урочистості на стадіоні в Черкасах. Тоді зведений хор заспівав «Реве та стогне Дніпр широкий», над полем піднявся великий портрет Кобзаря, а в траві спалахнули тисячі вогників-свічечок.
Із легкої руки Шарварка вперше замайорів жовто-блакитний прапор на сцені оперного театру і прозвучав Гімн «Ще не вмерла Україна» в обробці Євгена Станковича. Це було наприкінці вісімдесятих на Конгресі українців, ще за тоталітарного режиму. Відразу, без паузи, пролунало багатоголосся «Многая літа», і зал вибухнув оваціями.
Грандіозні концерти у Дні української культури на «Слов’янському базарі» у Вітебську десять років незмінно ставив знаменитий Шарварко.
Помер Борис Георгійович Шарварко 31 травня 2002 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка №52а).
17 травня 2009 року в Києві відкрита меморіальна дошка митцю на будинку, де він прожив із 1985 року до самої смерті, за адресою: вул.Гоголівська, 37/2.
30 липня 2011 року на батьківщині митця — у м.Новоград-Волинський — за рішенням місцевої влади, було перейменовано частину вулиці Чернишевського в бульвар Бориса Шарварка та відкрито пам’ятний знак.
17 травня 2016 року в Києві на фасаді Національного палацу мистецтв «Україна», де митець працював із 1977 по 2002 рік, було встановлено меморіальну дошку.
Відділ інформації та зв’язків із громадськістю міської ради
Коментарі відсутні