ЖИТТЯ ПРОЖИТИ — НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ

Коли надворі весна вповні, згадую, що о цій порі іменини у Людини, яка асоціюється зі словами мудрість і усмішка. А цьогоріч першотравень принесе на поріг квартири, де завжди взірцева чистота і гармонія в усьому, гарну цифру — 80 — її господині Вірі Марківні Мальцевій. А 40 років тому вона досвідченою учителькою прийшла працювати в СШ №1 ім. Лесі Українки. Цей загальноосвітній заклад, де сію зерна любові нині я, і поєднав нас, але, як часто це трапляється в житті, через нестандартну ситуацію.
Пам’ятаю педантично охайну дівчинку у 5-А класі в перший рік своєї роботи. Звали її — Віра Шапран, але десь у підсвідомості завжди лунало: «Вірочка-зірочка», — бо вирізнялася вона не тільки проникливим чистим поглядом, але й надзвичайним умінням тонко відчувати світ. Її твори часто зачитували як найцікавіші і найліричніші, зошити були зразкові... А ще запам’ятався незвичний букет до 8 Березня, що довго прикрашав клас, а пізніше — мою кімнату у гуртожитку. Ще коли не було у продажу екібан, маленька Вірочка змайструвала її разом з бабусею Вірою Марківною Мальцевою. І вже тоді, ще не знаючи людини, я відчувала, що жінка, яка вміє так творити красу і душу цієї дитини, є незвичайною і має неабиякий педагогічний дар, бо діти — це дзеркало сім’ї. Не помилилася. Сьогодні улюблениця — онучка, якою опікувалася бабуся, — знавець іноземних мов, психолог, економіст, вчиться в аспірантурі, продовжуючи традиції славного ерудованого роду.
А берегиня Віра Марківна може гордо тішитися тим, що вивела в люди своїх дітей і онуків, а ще — багатьох вихованців, серед яких люди різних професій: артисти, художники, політичні діячі, а найбільше — директорів та учителів. Її учні завжди були організовані, гарно виховані, дисципліновані, активні. Вмілий директор ЗОШ №5 Лариса Антонівна Капчинська виховувалась під кураторством незмінного класного керівника Віри Марківни і є світлим променем її спогадів. Майже в кожній школі міста є педагоги, яких вчила ця високоморальна і активна жінка. Всім дітям прищеплювала риси добра, чесності, справедливості, любові до рідної Вітчизни — досконалий викладач української мови та літератури. Вона вчила їх бути гуманними, розуміти Всесвіт, бо й сама захоплюється світом краси. Любов до народної пісні, танців живе в ній з дитячих літ. Віра Марківна — умілий організатор художньої самодіяльності, керувала хорами учнів, учителів, колгоспників, працюючи директором Брониківської школи у рідному селі. В минулому — вона ще й керівник драматичних гуртків учнів і вчителів. За свою діяльність Учителька має багато грамот, цінних подарунків, бо все завжди у житті робить гарно і щиро. Пам’ятаю, з якою енергією вона нещодавно компонувала книгу «Вибрані твори» свого друга, Юрія Івановича Ковальського, ретельно добираючи до розділів тематичні твори, прагнучи, щоб книга вийшла до ювілею міста, патріотом якого вона є.
Її діяльність гідна наслідування. Вона, наче добра чарівниця, з’являється й у моєму житті в найтяжчі хвилини життєвих випробувань, вміє підтримати і окрилити, дати об’єктивну оцінку з позиції вічних цінностей. Мізерія сучасного прагматизму обходить стороною світлу і молоду душу жінки з чуйним серцем, якій довелося зазнати багато горя і втрат в житті, пережити страхіття Великої Вітчизняної війни, але не розтранжирити доброти і уміння позитивно мислити.
Тож, нехай позолота сонечка ще довго зігріває Вашу душу, а квіти весни цвітуть у серці, на вустах промінчиками життєдайності струменить погляд всюди, де Ви станете, де Ви глянете, Віро Марківно! Віри Вам у добро, гарне майбутнє, покровительство Творця.