Душогуб далекого плавання

Краєвські (імена в матеріалі змінено) розлучилися півтора року тому, хоча в шлюбі прожили близько п’яти років.
Причина розірвання стосунків банальна — не зійшлися характерами. Та й нічого їх такого не тримало. Дітей не нажили. Все відтягували, відтягували… Аж доки одне одному не набридли.
Це вони самі так про себе говорили.
Після того, як розійшлися, Євген подався до столиці на заробітки.
Лариса ж продовжила працювати продавцем у продуктовому магазині, лишаючись жити у квартирі, яку купували разом із Євгеном.
— Потім розберемося, — казав він, їдучи з міста.
— Коли?
— Як повернуся із дальнього плавання! — жартував «екс»-чоловік.
Узагалі-то, Лариса Євгена побоювалася. Через крутий норов. Хоча він на неї ніколи руку не підіймав.
Лариса чула від знайомих, що Євген не одній особі чоловічого роду фізіономію «чистив». Частіше це траплялося в компаніях при розпиванні спиртних напоїв. Тоді коренастий Євген і втрачав рівновагу.
— А в яке ти плавання їдеш? — цікавилася Лариса.
— Я ж сказав: у далеке!
— Ну-ну…

— Привіт, кицько!
— Сам ти котяра!
— Та я ж люблячи! — Євген потягнувся до Лариси, щоб поцілувати в губи.
Але вона різко повернула голову, і він чмокнув її точнісінько в мочку вуха.
— Так теж нормально! — посміхнувся Євген.
— Ну, і де тебе два роки носило?
— Півтора, — поправив він.
— Ну, півтора.
— Так, плавав!
— А де твій корабель?
— На причалі.
— Все хи-хи, ха-ха. А ти хоч море бачив?
— Я тебе проведу сьогодні, — перекинувся він на інше.
Лариса пронизала Євгена презирливим поглядом.
— Я — на роботі, — мовила по часі.
Відчувши в її словах пом’якшення, з надією в очах поцікавився:
— Закриваєтесь же у вісім?
— Навіщо це все? — з гіркотою видихнула Лариса. — Ми ж уже все вирішили?
— Але мені тебе не вистачає. — Євген не відводив погляд від Ларисиних очей. — Може… ми поспішили зі своїм рішенням?
— Не знаю…
— А ти мене згадувала?
— Мені треба йти працювати.
— То я підійду? У вісім?
— Та я… Добре.
— Ну й ось! — Радісно, мов хлопчик, підскочив Євген. Крутнув на одній ночі й почимчикував у бік лісопарку.

Того дня Лариса дозволила Євгену себе провести додому. Довго говорили. Домовилися про нову зустріч. Та Лариса на неї не прийшла.
Євген знову прийшов до магазину, в якому працювала колишня дружина.
Покликав її.
Коли вийшли надвір, Лариса твердо сказала:
— Я кілька днів думала про все це…
— І що?! — нетерпляче перебив Євген.
— Нічого в нас не вийде.
Він спохмурнів. Довго мовчав. Потім, зрештою, пожувавши губами, мовив:
— Не поспішай, Лоло, з відповіддю. Я почекаю.
— Та чи варто?
— Не поспішай, кажу.
…Євген постійно дзвонив на Ларисин мобільний, просив її зустрітися, але вона відмовляла.
Зрештою, коли він зателефонував у черговий раз, вона заявила:
— Я знайшла собі нового супутника для життя. І кохаю його.
Євген від почутого онімів. І цього він простити не зміг. Підстеріг Ларису біля під’їзду з ножем у руках. Мовчки завдав два удари невинній жертві у груди. А потім кинувся втікати.
Свідок, котрий бачив розправу над жінкою, викликав «швидку» і поліцію.
Але врятувати життя Ларисі лікарі не змогли.

По гарячих слідах працівникам карного розшуку вдалося вийти на слід зловмисника. Євген, котрий відсиджувався в найманій квартирі, накинувся на одного із поліцейських і поранив його в плече. І лише після цього душогуба обеззброїли.
Микола МАРУСЯККраєвські (імена в матеріалі змінено) розлучилися півтора року тому, хоча в шлюбі прожили близько п’яти років.
Причина розірвання стосунків банальна — не зійшлися характерами. Та й нічого їх такого не тримало. Дітей не нажили. Все відтягували, відтягували… Аж доки одне одному не набридли.
Це вони самі так про себе говорили.
Після того, як розійшлися, Євген подався до столиці на заробітки.
Лариса ж продовжила працювати продавцем у продуктовому магазині, лишаючись жити у квартирі, яку купували разом із Євгеном.
— Потім розберемося, — казав він, їдучи з міста.
— Коли?
— Як повернуся із дальнього плавання! — жартував «екс»-чоловік.
Узагалі-то, Лариса Євгена побоювалася. Через крутий норов. Хоча він на неї ніколи руку не підіймав.
Лариса чула від знайомих, що Євген не одній особі чоловічого роду фізіономію «чистив». Частіше це траплялося в компаніях при розпиванні спиртних напоїв. Тоді коренастий Євген і втрачав рівновагу.
— А в яке ти плавання їдеш? — цікавилася Лариса.
— Я ж сказав: у далеке!
— Ну-ну…

— Привіт, кицько!
— Сам ти котяра!
— Та я ж люблячи! — Євген потягнувся до Лариси, щоб поцілувати в губи.
Але вона різко повернула голову, і він чмокнув її точнісінько в мочку вуха.
— Так теж нормально! — посміхнувся Євген.
— Ну, і де тебе два роки носило?
— Півтора, — поправив він.
— Ну, півтора.
— Так, плавав!
— А де твій корабель?
— На причалі.
— Все хи-хи, ха-ха. А ти хоч море бачив?
— Я тебе проведу сьогодні, — перекинувся він на інше.
Лариса пронизала Євгена презирливим поглядом.
— Я — на роботі, — мовила по часі.
Відчувши в її словах пом’якшення, з надією в очах поцікавився:
— Закриваєтесь же у вісім?
— Навіщо це все? — з гіркотою видихнула Лариса. — Ми ж уже все вирішили?
— Але мені тебе не вистачає. — Євген не відводив погляд від Ларисиних очей. — Може… ми поспішили зі своїм рішенням?
— Не знаю…
— А ти мене згадувала?
— Мені треба йти працювати.
— То я підійду? У вісім?
— Та я… Добре.
— Ну й ось! — Радісно, мов хлопчик, підскочив Євген. Крутнув на одній ночі й почимчикував у бік лісопарку.

Того дня Лариса дозволила Євгену себе провести додому. Довго говорили. Домовилися про нову зустріч. Та Лариса на неї не прийшла.
Євген знову прийшов до магазину, в якому працювала колишня дружина.
Покликав її.
Коли вийшли надвір, Лариса твердо сказала:
— Я кілька днів думала про все це…
— І що?! — нетерпляче перебив Євген.
— Нічого в нас не вийде.
Він спохмурнів. Довго мовчав. Потім, зрештою, пожувавши губами, мовив:
— Не поспішай, Лоло, з відповіддю. Я почекаю.
— Та чи варто?
— Не поспішай, кажу.
…Євген постійно дзвонив на Ларисин мобільний, просив її зустрітися, але вона відмовляла.
Зрештою, коли він зателефонував у черговий раз, вона заявила:
— Я знайшла собі нового супутника для життя. І кохаю його.
Євген від почутого онімів. І цього він простити не зміг. Підстеріг Ларису біля під’їзду з ножем у руках. Мовчки завдав два удари невинній жертві у груди. А потім кинувся втікати.
Свідок, котрий бачив розправу над жінкою, викликав «швидку» і поліцію.
Але врятувати життя Ларисі лікарі не змогли.

По гарячих слідах працівникам карного розшуку вдалося вийти на слід зловмисника. Євген, котрий відсиджувався в найманій квартирі, накинувся на одного із поліцейських і поранив його в плече. І лише після цього душогуба обеззброїли.