Поминання 36/2019

7 вересня — 5 років, як пішла з життя Галина Платонівна СОКОЛОВСЬКА

Скільки б не минуло часу, в наших серцях ти завжди залишатимешся живою. Нехай свята земля береже твій вічний сон, а Господь дарує спокій твоїй душі. Хто знав та пам’ятає, — згадайте добрим словом та пом’яніть тихою молитвою.

Сумуючі чоловік, діти, внуки

Минає рік, як пішла у вічність дорога, рідна нам матуся, сестра, бабусенька, прабабусенька — Ніна Іванівна СТЕЦЮК

Вогонь життя раптово згас,

Печаль і смуток серце ранить,

Низький уклін тобі від нас

І вічна пам’ять.

Вічно сумуючі рідні

Пішла у вічність навіки, а в серці залищилась назавжди...

7 вересня минає 2 роки, як пішла у вічність дорога серцю людина, найкраща у світі матусенька — Валентина Арсентівна ЛИТВИНЕЦЬ

Минають роки тяжкої скорботи і печалі, як тебе немає зі мною. Великий біль у серці, бо все перед очима той страшний день, як Ти назавжди покинула свій дім. Не можу змиритися з тим, що ніколи не побачу Тебе, не почую теплих слів. Ти мала золоту душу, щире серце і вмілі руки. Ти була для мене надійною опорою, мудрим порадником, чудовою матусею. Все своє життя Ти постійно молилася, підтримувала, турбувалася за мене та забувала лише думати про себе. Твій світлий образ збережу у пам’яті назавжди. Дякую Богові, що Ти була у моєму житті. Хай сонечко зігріває Твою могилку, а Твоїй добрій душі — Царство Небесне. Хто знав та пам’ятає, — пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.

Вічно сумуюча донька

7 вересня минає 10 років з дня смерті найдорожчої людини, коханого чоловіка, люблячого батька, дідуся, прадідуся — Олексія Федоровича ОВЧАРОВА

Він назавжди залишиться у нашій пам’яті, серцях та душах світлим променем тепла, доброти та любові. Царство Небесне та вічний спокій його душі. Хто знав, — згадайте та пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

Рідні та близькі

4 вересня минає рік, як не стало дорогої дружини, мами, бабусі — Валентини Олександрівни СІЛЬВЕРТЮК

Тебе не стало, наша дорога, а серце так хотіло жити. Глибокий сум і добра пам’ять назавжди залишаться з нами.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки, рідні, друзі

Хто пам’ятає, — пом’яніть, а хто забув, — згадайте

7 вересня минає рік скорботи і печалі, як пішов із життя коханий чоловік, турботливий тато та дідусь — Олександр Володимирович ЩЕГЛОВ

Одна безповоротна мить — і перестало битися твоє серце. Не можна змиритися, не можна повірити, що серед живих тебе вже немає. Час ніколи не загоїть біль у наших серцях. Ти пішов від нас у вічність, але світла і добра пам’ять про тебе назавжди залишаться в наших думках і серці.

У скорботі голови схиляємо, сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

Вічно сумуючі дружина, донька, зять, онук

8 вересня минає 3 роки, як пішов у вічність наш рідненький Микола Григорович КОВАЛЬЧУК

1956-2016 р.

Три роки невимовної печалі і суму без тебе...

Нехай вітер тебе заколише,

Ніжну пісню співають пташки,

Спи спокійно — ми будем молитись

За спасіння твоєї душі.

Твоя дружина, діти, онуки

8 вересня — вже 40 днів світлої пам’яті дорогого чоловіка, батька, дідуся, прадідуся — Володимира Ігнатовича ГРИМАЛЮКА

Якби Ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах нам змінити Господню волю у житті. Хай Ангел Господній хранить Твою душу, хай Царство Небесне Господь Тобі дасть.

У глибокій печалі дружина, сини, невістки, внуки, правнук

7 вересня минає рік, як пішов із життя прекрасний друг, товариш, колега і хороший сім’янин — Олександр Володимирович ЩЕГЛОВ

Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Світла і вічна пам’ять про тебе — назавжди у наших серцях.

Сумуючі колеги по роботі

7 вересня минає рік світлої пам’яті нашого друга — Олександра Володимировича ЩЕГЛОВА

Ти не помер — тебе не стало, тебе забрав до себе Бог. У цьому світі був так мало, і не пізнав ще всіх тривог... Ти не відчув ще щастя всього, не виплакав всіх сліз своїх, недоказав ти рідним того, що було у думках... Затих... Ти не помер — тебе не стало, — та в серці житимеш завжди. У цьому світі був так мало та залишив навік сліди.

Сумуючі твої друзі: сім’я Ярко та Ковальковських

6 сентября 2007 года завершила свой жизненный путь любимая и любящая жена, до мозга костей преданный любимому делу учитель, надёжный товарищ, чуткий и отзывчивый человек — Надежда Витальевна МАКСИМОВА

Боль утраты не подвластна времени и с ней невозможно смириться.

Вечная тебе память и Царство Небесное твоей душе.

Скорбящий муж