ЯК ОБДУРЮЮТЬ ТУРИСТІВ НА ВІДПОЧИНКУ

Мандрівників ошукують у магазинах і ресторанах, у таксі і в обмінних пунктах, на екскурсіях і в готелях. До того ж, індустрія обдурювання не стоїть на місці: з року в рік заповзятливі аборигени вигадують щось новеньке, аби полегшити гаманці довірливих туристів. Якщо ви зібралися в тур у відпустку, вам варто це знати…
КОРОЛЬ «РОЗВОДІВ» — ЄГИПЕТ
Анекдот у тому, що за те, щоб злізти з верблюда, господар просить набагато більше, ніж за катання «на кораблі пустелі», насправді, не байка, а справжня проза життя. При готелях, за правило, цим не грішать, а ось на екскурсіях — запросто.
Самі екскурсії можна купити у місцевих вуличних агентствах. Щоправда, велика вірогідність, що ви не побачите ні грошей, ні екскурсії. Якщо «мандрівка» все-таки відбудеться, то гід, більш за все, буде дуже погано говорити російською, а автобус матиме вигляд такий, ніби його багато років тому закопали, а потім випадково знайшли.
Підробним у Єгипті може бути все: дорогоцінне і напівдорогоцінне каміння, ювелірні вироби, сувеніри з базальту, парфумерія і навіть папірус! Виходи два: або робити покупки в супермаркетах і спеціалізованих магазинах, або без поспіху обійти багато «лавок», порівнюючи ціни і якість.
Одразу після приїзду корисно пройти по продуктових магазинах і прицінитися (цінники часто відсутні, так що ціни доведеться питати). Аборигени визначають «новеньких» з першого погляду і тут-таки пропонують їм товари (скажімо, питну воду), вдвічі дорожче.
Досить заповзятий персонал у єгипетських ресторанах та готелях. У ресторанний рахунок тут запросто можуть вписати «зайві блюда». А в готелі — не виконані послуги. Часті випадки, коли недосвідченому відвідувачу підсовують недокурений попереднім клієнтом кальян. З мобільником — також проблеми: тільки турист переключається на місцевого оператора, на його номер починають надходити місцеві дзвінки. Брати трубку не варто: говорять, гроші з рахунку улітають за кілька хвилин.
А ще місцеві «мачо» не проти «розвести» приїжджих дівчат на інтим, надсилаючи їм записки приблизно такого змісту: «Моя принцесо, я буду дуже радий Вас бачити сьогодні ввечері, о 21.00, на рецепшені». Не варто спокушатися — «принцес» місцеві красунчики міняють частіше, ніж білизну.
Професійними ошуканцями славляться єгипетські таксисти. Мандрівники зі стажем дають цілий перелік порад з приводу того, як поводити себе в таксі:

• вимагати, щоб таксист включив лічильник;


• якщо лічильника нема, домовлятися про ціну раніше;


• не віддавати гроші до кінця поїздки;


• перед тим, як віддати гроші, вийти з таксі;


• якщо повинна бути решта, її потрібно отримати до того, як дасте гроші таксисту (як це парадоксально не звучало!);


• не міняти таксисту гроші (крупні на дрібні і навпаки);


• не піддаватися на шантаж, і якщо таксист запевняє, що погодиться везти вас не за 5 доларів, а за 50;


• не соромитися погрожувати поліцією.

«ВКЛЮЧЕНО» ВСЕ. У ТОМУ ЧИСЛІ Й ОБМАН
Вітчизняні туристи роблять вибір на користь Туреччині, в першу чергу через систему «все включено». Не дивно, що основні обмани пов’язані саме з нею.
Помітка англійською all inclusive не розповсюджується на імпортні спиртні напої, причому про їх надто немалу вартість турист дізнається постфактум. Система ultra all inclusive означає, що ви можете безкоштовно пити будь-які спиртні напої, однак досвідчені турки зазвичай повідомляють, що імпортного спиртного немає. І для того, щоб ви все-таки добилися отримання оплачених послуг, доведеться попсувати немало нервів.
Відмінна риса турків — це пристрасть до перебільшення. «Вишуканий обід» виявляється, насправді, зі звичним шашликом або порцією смаженої риби, а «найкраща екскурсія» — цілком звична поїздка. Тому все, що говорять місцеві жителі, варто ділити, якщо не на вісім, то, в усякому разі, на три.
І турецьких ресторанах також варто бути насторожі. Може трапитися так, що сума рахунку буде набагато більшою, ніж ви очікували, замовляючи меню. Найцікавіше те, що, аби довести свою правоту, офіціант приносить… друге меню зовсім з іншими цінами. Убезпечити себе можна одним способом — залишити меню на столі до кінцевого розрахунку.
Один із найрозповсюдженіших способів «розвода» в Туреччині полягає в тому, що туристів поселяють в інший готель (як варіант, у незручний номер на останньому поверсі з видом на брудні кущі в дворі готелю) нібито на кілька днів — доки не звільниться хороший номер у пристойному готелі.
Бувалі туристи запевняють, якщо ви вже ввійшли в номер з чемоданами, — там і залишитесь до кінця поїздки. Тому ні в якому разі не можна йти дивитися номер з речами — їх потрібно лишати у камері схову або на «рецепшені». Якщо номер не влаштовує, варто повернути ключі адміністратору і вимагати інший, не піддаючись ні на які умовляння, що це «всього на один день» і, що «вільних місць немає». До речі, проблему з відсутністю вільних місць можна вирішити двома шляхами: проявивши характер і наполегливість, або поклавши в паспорт 20 доларів.
«РОЗВОДИ» ПО-ЄВРОПЕЙСЬКІ
Розводи по-європейськи можна розділити на три основні розділи:

• фокуси в обмінних пунктах;


• річні прогулянки;


• дегустації в погребах і на заводах.

Тих, хто вважає, що в цивілізованій Європі лякатися нічого, — чекає велике розчарування.
Європейські «обмінники» заробляють гроші не на різниці курсів, а на платі за послугу. І головна неприємність полягає в тому, що сума комісійних (яка, до слова, може досягати до 30% від обмінюваної суми!) ніде не вказується. Щоб не бути обманутим, місцеві гіди радять: перед тим, як віддати гроші, цікавтесь, скільки отримаєте на руки.
Біля європейських «обмінників» чергують вуличні міняйли — зовсім як у нас у старі добрі часи. Вони можуть навіть працювати укупі з поліцейськими.
Ще один спосіб чесного відбирання грошей — вечірні річні прогулянки на так званих корабликах. За 25-35 євро, туристам обіцяють масу вражень, найкращі кадри, щедрий стіл і навіть живу музику. Наприклад, для декого прогулянка по Дунаю може пройти дійсно непогано, хоча пригостять лише бокалом шампанського. Але по другому кругу стіл уже накриють щедріше: з надто гострими і жирними блюдами. Не важко здогадатися, що, підвечерявши, присутні захочуть пити. А тут — сюрприз: всі напої на кораблику коштують неймовірно дорого. Наприклад, склянка води може потягнути 5 євро. Отже, ще один вид «розводу» — дегустації. Неважливо, що це буде — винні погреба у Венгрії чи пивні заводи в Чехії. Все за ті ж 25-35 євро туристам пропонують «пірнути в незабутню атмосферу», «насолодитися смаком» і «купити за ціною виробника».
Повірте: це сумнівне задоволення зовсім не тягне на заплачені гроші. Примітно: на екскурсії-дегустації туристів часто везуть у перші дні приїзду в країну. Це робиться для того, щоб вони не могли зметикувати, що те ж токайське вино чи пиво «Крушовиця» в супермаркеті коштує в рази дешевше.
Гадаємо, що наша розповідь багатьом стане в пригоді. А незабаром — сезон літніх відпусток. Тож, будьте обережні.