Крик душі з притулку для собак: «Я більше не можу мовчати!»

Недарма в народі кажуть: «життя собаче». Так, дійсно, у моїх тваринок життя — собаче. За всі роки існування тимчасового притулку в них ніколи не було власного шматочка землі, на харчування виділялося не більше 3 гривень на день, а то й 1-2 гривні. Зарплату я ніколи не отримувала. Будувала, як могла, кормила… Одним словом, віддавала цим нещасним усю свою любов та ласку.
Моїм завданням було головне: щоб собаки були ситі та мали бодай якийсь дах над головою.
Але знайшлися «волонтери» — любителі відео та реклами. Могли б допомогти щось побудувати в притулку, хоча б одну буду, але ні! Їм краще побігати, себе гарних показати: «Ми прийшли покормити собак і себе показати, може, нас ніхто не знає, то подивіться».
Усі ці роки, з 2013-го, я піклувалася, годувала, будувала, лікувала — нікого не було. Повноцінної допомоги від міської влади ніколи не отримувала. То Майдан був, потім війна почалася. Весь цей час відкидали нас на другий план. Усе це ми терпіли, але жили, тобто, виживали.
Стільки бруду і несправедливих слів я почула на свою адресу, хоча цього не заслуговую. Я всіх запрошую — прийдіть і подивіться на власні очі, а не вірте чуткам! Усі собаки в притулку доглянуті. На мою думку, тваринам краще на прив’язі, вони бачать сонечко, ходять по святій землі, гребуть окопи, весь час у русі. Це — їхня невід’ємна частина життя. Чим сидіти в клітці на бетоні і не бачити світу Божого.
Навчати інших я також можу. Краще реально покажіть, на що ви здатні, хоч щось побудуйте. Якщо у вас буде краще, то заберете всіх тварин. Я буду від того щаслива, але поки цього не бачу. Віддала власну землю цим безхатькам, щоб їм там було затишно, щоб вони мали дім і ніхто їх не виганяв. Прийдіть до нас бодай на добу, попрацюйте й подивитеся, яка це «романтика» — це тяжка праця, яка потребує ще й ласки.
До собак мені люди підкинули ще й котів, більше трьох десятків. Скажіть, будь ласка, у вас є совість? Але я духом не падаю, Бог усе бачить. Увесь час мене підтримують та допомагають меценати: В.Перерва, С.Нусбаум, О.Ющенко, В.Герус, С.Портянко, керівництво заводу «Церсаніт». Дуже вдячна цим людям і від щирого серця кажу всім «дякую»!
Якщо хтось із містян має бажання допомогти, то ми приймаємо будь-яку допомогу. Картка «ПриватБанку»: 5168 7427 2555 6736.
…Можливо, звягельчани вважають, що собак із притулку краще випустити в місто? І вирішимо проблему, а я буду годувати їх у місті?