Поминання 52/2019

28 грудня 2019 року минає рік, як пішов у вічність Василь Олександрович РАДЧЕНКО, директор медичного училища періоду 1995-2003 р.

Таких, як він, не забувають, таких — лиш вічно пам’ятають. Людина з великої літери, заслужений лікар України, лауреат Всеукраїнського огляду-конкурсу «Золоте серце», був нагороджений медаллю «Україна медична», дипломом Всеукраїнського конкурсу «Суспільне визнання» за відданість своїй справі, грамотами МОЗ, Академії медичних наук України, переможець рейтингу популярності «Гордість міста» в номінаціях «Милосердя», «Кращий заклад охорони здоров’я». Василь Олександрович вніс вагомий внесок у розвиток медичного училища.

Колектив Новоград-Волинського медичного коледжу Житомирської обласної ради висловлює щирі співчуття родині та близьким.

Пам’ятаємо. Сумуємо.

28 грудня — рік гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті нашого керівника — Василя Олександровича РАДЧЕНКА

Шановний наш Василю Олександровичу!

Уже минає рік, як Ви пішли від нас, досі ми згадуємо Вас щодня, як найкращого у світі керівника, а вихованці будинку дитини — як люблячого тата. Тільки тепер починаємо розуміти, що, на жаль, Ви ніколи не повернетеся до нас, і серце крається від туги за Вами.Дуже вдячні Вам за все, що Ви для нас зробили.

Василь Олександрович прожив яскраве життя і досяг у ньому успіхів і поваги. Він переживав за всіх і за все...

Він був людиною з великим серцем і душею. Як шкода, що Бог забирає найкращих. З ним поруч ми були як за кам’яною стіною. Як шкода, що немає більше його підтримки та опори. Це був звичайний чоловік із незвичайними якостями.

Він заслуговує більше слів, ніж можливо зараз сказати. Василь Олександрович був справедливою та сильною людиною, батьком як для дітей КУ «Обласного спеціалізованого будинку дитини», так і для колективу, вірним і щирим товаришем, завжди знаходив слова підтримки та поради. У спогадах — він і наш учитель справедливості, і наставник по життю. Для всіх нас він залишиться прикладом життєлюбства.

Він назавжди залишиться в нашій пам’яті, серцях та душах. Хто знав та пам’ятає, — пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.

Зі щирою скорботою та світлою пам’яттю середній та молодший персонал КУ ОСБД

28 грудня — рік, як немає нашого керівника, головного лікаря обласного будинку дитини — Василя Олександровича РАДЧЕНКА

Дорогий наш Василю Олександровичу!

Життя прожито, але як достойно...

Ви, як завжди, крокуючи вперед,

Пішли у вічність гордою ходою,

Пізнавши істини прихований секрет...

Колектив та профспілковий комітет будинку дитини

31 грудня — 20 років, як трагічно загинув Олександр Іванович НОВАК

Уже не прийдеш, як колись, так звично, жвавою ходою. На юній грані час спинивсь, сумують рідні за тобою. Ти в інший світ пішов так рано, лиш тільки пам’ять про тебе жива. Вся наша туга, наша рана не вміститься в прості слова…

Вічно сумуючі мама, сестра, рідні

1 января — 7 лет, как трагически погиб единственный внук и сын — Тарас Викторович ОКСАНЧУК

23.07.1995-01.01.2013 г.

7 лет, как ты покинул нас, сынок, оставил нам слёзы, скорбь и воспоминания о себе. Твой голос, смех, улыбка не покинут нас. Для нас ты был радостью единой, в тебе была любовь, тепло и свет, ты был помощник и надежда наша, но жизнь твоя оборвалась в один момент. Тот скорбный час покрыл нас чёрной мглою, потухшею свечою стал мир для нас. Но верим, свеча загорится вновь при встрече с тобою.

Вечно любящие, до встречи скорбящие о тебе: бабушка, прабабушка, папа, родные

27 грудня минає рік, як пішов з життя дорогий та рідний нам Андрій Андрійович ЧОРНИЙ

Коли йде рідна близька людина, — в душі лишається порожнина, яку нічим не заповнити. Ти був для нас надійною опорою, добрим порадником, справедливою та чуйною людиною.

Ти над усе любив життя і труд, мав світлий розум, умілі руки. Мав гарну душу та щире серце. Дякуємо тобі за все, що ти зробив для нас.

Світла і вічна пам’ять про тебе залишиться назавжди в наших серцях.

Хай земля буде тобі лебединим пухом. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, діти, рідні

25 грудня минуло 7 років світлої пам’яті, як пішов з життя Віктор Опанасович ГОРБЛЮК

Минуло стільки часу, а на душі і в серці — біль та печаль. Важко і самотньо жити в нашій хаті. Вічний спокій твоїй добрій душі, а ми тебе ніколи не забудемо. Ти назавжди залишишся в наших серцях. Згадайте всі, хто його знав, з ким він працював. Царство Небесне і вічна пам’ять.

Сумуючі дружина, діти, онуки

1 січня 2020 року минає рік, як немає з нами Євдокії Петрівни КАРПЛЮК

Як швидко плине час, як Ви пішли від нас. Ваше серденько вже не б’ється і на душі в нас гіркота. Зайдем до Вас у дім чи на подвір’я, а там тепер лиш пустота. Ви мали золоту душу і добре серце. Ваш світлий образ збережемо в своїй пам’яті назавжди. Нехай Вас згадають добрим словом усі, хто Вас знав. Низько схиляємо голову перед Вашою могилою. Хай буде Вам пухом земля і Царство Небесне.

Сумуючі діти, внуки, зять, чоловік

19 декабря прошло 17 лет, как нет с нами Валерия Васильевича ШИЛОВА, а 26 декабря — год, как ушла из жизни Светлана Васильевна ШИЛОВА

Спасибо Вам, мои родные,

Что были в жизни Вы у нас.

Одно обидно, Вы ведь молодые

Ушли и не вернутся назад!

Вечно скорбящие дети и внук

26 грудня — 40 днів, як немає з нами Ніни Опанасівни КОСЯК

Щемить душа, і капає сльоза, немов могутній камінь тисне груди. Тебе із нами вже нема, а туга нас не покидає всюди. Без тебе хата опустіла, і ніколи вже не переступиш її поріг. Сюди не прийдеш вже ніколи і не зустрінеш рідних ти своїх. У нашій пам’яті ти назавжди залишишся люблячою, працьовитою та турботливою.

Спи спокійно, наша рідненька, хай земля тобі буде м’якою і теплою. Вічна тобі пам’ять і Царство Небесне.

З гіркою тугою в серцях: дочки, зяті, онуки, правнуки