ПОМИНАНИЯ 22/2009

31 мая проходит год, как трагически погиб самый дорогой и любимый наш человек Александр Данилович РОЖОК

Вольной птицей ты был, всех жалел, всех любил. Кто же крылья спалил? Кто же душу убил? Ты и жил, как летел, ты всё знал, всё умел. Ты успеть всё хотел! Но последний твой шаг стал полётом в священную вечность… Услышь, Господи, мои молитвы и душу его строго не суди — он так любил, он так любим на этом свете — за все грехи пускай моя душа ответит. Его же душу, умоляю, пощади! И в рай с любовью отведи.

Вечно скорбящие жена, дочь и все родные

31 мая — год светлой памяти дорогого мужа, отца Степана Степановича МОСИЙЧУКА

За что тебе судьба такая — уйти из жизни молодым? Ведь счастье только продолжалось, но вмиг развеялось, как дым… Горе выжгло душу в пепел, муки боли носит ветер, и тоска кружится в доме, но Душа твоя на воле. Любим, помним, верим, знаем, что душой живёшь ты с нами. Прикоснуться лишь не можем, оттого и боль нас гложит. Живым тебя представить так легко, что в смерть твою поверить невозможно. Прости, что не смогли тебе помочь, прости, что не смогли тебя спасти. Сто раз прости,
прости, прости.

Вечно скорбящие жена Людмила, дочь Лиза

28 травня минає 7 років, як пішла з життя прекрасна мама, бабуся Ніна Максимівна ХАРЧЕНКО

Світла пам’ять про тебе назавжди залишиться у наших серцях. Ми пам’ятаємо тебе і любимо. Нехай свята земля береже твій вічний сон. Земля тобі пухом.

Вічно сумуючі діти, онуки

3 червня минає 40 днів, як перестало битися серце Романіни Домініківни БЕСЦЕННОЇ

Ти безмежно любила життя, любила природу, вклонялась кожній квіточці, кожному деревцю. Несподівана, передчасна смерть забрала тебе. Не попрощавшись з нами, ти пішла у вічність. Царство тобі небесне, земля тобі пухом.

Твої рідні: чоловік, син, невістка, зять та онуки

1 червня минає річниця світлої пам’яті дорогого нам чоловіка, батька, дідуся, брата Леоніда Степановича КОЗЛЮКА

«…Минає рік, як ти пішов від нас. Душа болить і не лікує час. Не висохли ще на очах гіркі, пекучі сльози. Журливо хиляться посаджені тобою рози…» Хай Бог дарує вічний спокій і Царство небесне.

Сумуючі дружина, діти, онуки,брати і всі рідні

30 травня минає рік, як пішов з нашого життя Юрій Іванович ПАВЛОВСЬКИЙ

Рік скорботи, сліз і невимовного печалю. Низько вклоняємось перед світлою пам’яттю рідної нам людини — великого трудівника, дбайливого господаря, люблячого чоловіка, доброго батька, незрівнянного дідуся. Просимо всіх, хто знав його, згадати в цей день і пом’янути добрим словом. Царство небесне, вічний спокій твоїй душі, любий наш.

Дружина, син, невістка, внучки

30 травня минає 40 днів, як перестало битися серце Жанни Григорівни КОЗАЧОК

Час ніколи не загоїть біль у наших серцях, кожен день ти будеш у нашій пам’яті і серці. Царство тобі небесне і вічний спокій. Хай земля тобі буде пухом.

Вічно сумуючі діти, онуки та правнуки

20 травня безсердечна рука забрала у нас нашого єдиного наймолодшого братика Олександра ДОБРОВІНСЬКОГО

Не вимовити словами те горе, від якого плачуть наші серця, голосить душа. Яка глибока в серці рана, який нестерпний біль в душі. Прости, рідненький, що від невблаганної смерті ми не встигли тебе спасти. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай був там тобі на небі, любов щоб наша тебе гріла, щоб пам’ять на землі зоріла. Всі, хто знав нашого Сашу, — пом’яніть добрим словом. Велике спасибі всім, хто не забув нас у тяжку
хвилину.

Сумуючі сестри з сім’ями

29 травня минає рік, як пішов з життя Андрій Васильович ЛОДЗЯНОВ

Не передати словами крик душі, біль серця. І яке велике горе — втратити люблячого сина, брата, чоловіка. Йому судилося прожити всього 28 років. Яким же пекельним стало життя, у якому немає більше тебе, наш незабутній. Спи спокійно, хай Господь береже твою душу. Царство небесне тобі, рідненький наш.

Вічно сумуючі мама, брат з сім’єю, дружина і всі рідні

31 травня минає 29 років, як немає з нами дорогої нам людини Юрія Івановича БАБКІНА

Згадайте і пом’яніть усі, кому він залишив по собі добру пам’ять.

Сумуючі дружина, діти, онуки

Вісім років трагічної загибелі, гіркої утрати і світлої пам’яті Сергія Миколайовича ХАЛАНА

Прости, Сергійку, любий наш, що не вберегли тебе від смерті. Для нас і зараз ти живий, це ми від горя стали мертві. Згадайте,— хто пам’ятає, заплачте,— хто любив. Пом’яніть, хто знає, згадайте й ті, хто залишив помирати на дорозі.

З великою скорботою твої рідні